Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №679/1777/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 679/1777/25

Провадження № 22-ц/820/2089/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Гринчука Р.С., П`єнти І.В., Талалай О.І.,

секретар судового засідання Заворотна А.В.,

з участю представника відповідача адвоката Пеліх Є.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29 червня 2026 року, суддя Гавриленко О.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

встановив:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

В обґрунтування позову вказала, що з 30.09.2006 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який розірвано рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05.07.2023, яке набрало законної сили 07.08.2023. Від даного шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народилася спільна дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу вона примирилася з ОСОБА_4 , вони продовжили фактично спільно проживати разом як подружжя, у належній ОСОБА_4 квартирі АДРЕСА_1 , вели спільне господарство та мали спільний бюджет, здійснювали спільні покупки, проводили спільно дозвілля, спільно, як подружжя, відвідували на свята, як її родичів так і родичів ОСОБА_4 .

Після мобілізації ОСОБА_4 до лав Збройних Сил України, останній продовжував підтримувати з нею зв`язок, вони спільно проводили час у період відпустки ОСОБА_4 , останній надавав їй кошти для утримання. Після зникнення ОСОБА_4 , за розпорядженням останнього, вона отримувала грошове забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця. Вона також продовжує до цього часу проживати у вказаній вище квартирі, яка належала ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 неодноразово повідомляв її про те, що по приїзду у чергову відпуску має намір знову укласти шлюб з нею і вона щодо цього висловлювала свою згоду.

29.10.2023 ОСОБА_4 зник безвісти, а після ідентифікації його тіла, 30.04.2025 здійснено державну реєстрацію його смерті.

Після зникнення ОСОБА_4 позивачка здійснювала його розшук у соціальних мережах, зверталася до органів поліції із заявою щодо зникнення безвісти, де за її заявою було розпочато кримінальне провадження. За допомогою дочки позивачка ініціювала звернення до МВС щодо внесення відомостей про ОСОБА_4 до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Після ідентифікації тіла ОСОБА_4 , вона спільно з ОСОБА_2 організувала обряд поховання.

В подальшому, матір ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , почала висловлювати заперечення щодо проживання позивачки та внучки у належній ОСОБА_4 квартирі, а також заперечила той факт, що вона належить до членів сім`ї загиблого військовослужбовця.

Позивач просила суд встановити факт проживання однією сім`єю, як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з липня 2023 року і до смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29.06.2026 у позові відмовлено.

Свою відмову суд мотивував відсутністю у справі доказів на підтвердження обставин щодо проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловіка та жінки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з липня 2023 року до 29.10.2023, тобто доказів на підтвердження їхнього спільного проживання, ведення спільного господарства, спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявність між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

На обґрунтування скарги послалася на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення.

Позивач ствердила, що судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою факт визнання позову співвідповідачкою ОСОБА_3 , яка є дочкою її та ОСОБА_4 , і яка проживала у квартирі АДРЕСА_1 разом із батьками.

Судом необ`єктивно проведено оцінку наявним у справі доказам, зокрема, документам, отриманим з ІНФОРМАЦІЯ_3 і військової частини НОМЕР_1 щодо волевиявлення ОСОБА_4 , який під час мобілізації 06.07.2023 до лав Збройних Сил України в анкеті, автобіографії та облікових документах ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також у військовій частині НОМЕР_1 особисто зазначив її своєю дружиною.

Судом в основу рішення покладено недопустимі докази та припущення, а саме, показання свідків ОСОБА_2 , яка є матір`ю ОСОБА_4 та має майновий інтерес у справі; ОСОБА_5 , яка заздалегідь була ознайомлена з матеріалами справи та частину пояснень, зокрема, щодо відносин, притаманних подружжю, надала зі слів свого чоловіка, так як на ці питання особисто інформацією не володіла; ОСОБА_6 , яка свої пояснення надавала виключно зі слів інших осіб, тому що особисто не була очевидцем спільного побуту та проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Також судом не взято до уваги надання ОСОБА_4 особистих коштів на її утримання. Хоча, згідно з випискою з банківського рахунку кошти мають призначення як заробітна плата, проте вона в той період була безробітною.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказала, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено докази у справі, ухвалене судове рішення є законним та обґрунтованим.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися. В письмовій заяві представник позивача просив розгляд справи провести без його участі та без участі позивача, підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечила, підтримала рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника сторони, враховуючи зміст позовних вимог та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Нетішинського міського управління юстиції Хмельницької області 30.09.2006.

У шлюбі у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народилася дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Нетішинського міського управління юстиції Хмельницької області 14.02.2007.

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05.07.2023, яке набрало законної сили 07.08.2023, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано.

12.06.2023 Нетішинським міським судом Хмельницької області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліментів на дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 12.06.2023 виконавчою службою відкрито виконавче провадження на виконання вказаного судового наказу, та 11.07.2025 дане виконавче провадження було закінчено у зв`язку з повним виконанням рішення суду.

З 06.07.2023 ОСОБА_4 зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №200 від 06.07.2023.

04.11.2023 матері ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , надійшло сповіщення сім`ї №419 з ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що ОСОБА_4 зник безвісті.

Зі змісту витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин №20250429-4875 від 29.04.2025 вбачається, що припинення розшуку особи відбулось у зв`язку з встановленням місцезнаходження останків особи, зниклої безвісти за особливих обставин.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №105 від 12.04.2025, військовослужбовець ОСОБА_4 , який вважався зниклим безвісти, вважається таким, що загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , приблизно о 18.00 год, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Роботине Запорізької області.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 19.06.2025, виданого Нетішинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №454932897 від 04.12.2025, на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 належала квартира АДРЕСА_1 .

У листі №1/1475 від 11.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив, що у ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутнє особисте розпорядження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 ), на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі, а також відсутнє особисте розпорядження ОСОБА_4 на випадок своєї загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі.

В акті про фактичне місце проживання особи №31 від 24.11.2025, виданому головою правління ОСББ Рудик О.В., зазначено, що ОСОБА_1 проживає разом зі своїми доньками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з актовим записом про народження №138 від 22.08.2024, виданим Нетішинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_1 народила дочку ОСОБА_9 .

Позивач подала до суду копії спільних світлин з ОСОБА_4 , скріншоти переписки між ними, відеозаписи, банківські роздруківки щодо переказу коштів ОСОБА_4 на її банківську картку, квитанції про сплату комунальних послуг за період з 03.01.2025 по 12.11.2025.

Свідок ОСОБА_10 (сусідка ОСОБА_4 ), у суді пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , коли проживали разом, мали погані стосунки, постійно конфліктували. З квітня 2023 року ОСОБА_1 не проживала з ОСОБА_4 однією сім`єю. Через місяць після мобілізації ОСОБА_4 в його квартиру вселилася та почала проживати його дочка ОСОБА_3 з чоловіком. З осені 2024 року у цій квартирі також почала проживати ОСОБА_1 з незнайомими чоловіком та новонародженою дитиною. На даний час в квартирі ОСОБА_4 ніхто не проживає.

Свідок ОСОБА_5 , яка є дружиною двоюрідного брата ОСОБА_4 , суду пояснила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 після розірвання шлюбу не проживали як сім`я, про що їй стало відомо особисто від ОСОБА_4 . З моменту зникнення ОСОБА_4 29.10.2023, саме вона та мати ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , займалися його пошуком. ОСОБА_1 жодного разу за тривалий період не поцікавилась ходом його пошуку і не вчиняла жодних дій щодо його пошуку, в процесі поховання участі не брала. Усі зустрічі зі слідчими, військовими та особами, які займалися пошуком зниклих безвісті проводила, за дорученням ОСОБА_8 , лише вона особисто. Про ОСОБА_1 як дружину ОСОБА_4 у військовій частині ніхто не знав.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що є знайомою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який особисто їй розповідав, що не проживає з квітня 2023 року з ОСОБА_1 , що вони розривають шлюб. Зазначила, що проживає в АДРЕСА_3 , і по сусідству з нею з весни 2024 року почала проживала вагітна ОСОБА_1 разом з незнайомими їй чоловіком. Вони проживали там до народження дитини, а також нетривалий час після народження дитини. Бачила як ОСОБА_1 разом з незнайомим чоловіком прогулювалися з новонародженою дитиною.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 спільно проживали разом як сім`я, але який період вказати точно не може.

Свідок ОСОБА_12 суду спочатку пояснила, що знає ОСОБА_1 приблизно 10 років, особисто не була свідком відносин ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , лише спілкувалася з останньою. Проте пізніше повідомила, що пригадує, як вони ходили однин до одного в гості, зустрічалися також і в той період коли ОСОБА_4 проходив військову службу. ОСОБА_1 щодня при ній спілкувалася з ОСОБА_4 у період проходження ним військової служби.

Переглядаючи оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання разом жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №554/8023/15-ц, постанова Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №204/6931/20, від 25.09.2024 у справі №461/8250/20).

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та інше (постанови Верховного Суду від 15.07.2020 у справі №524/10054/16, від 20.03.2025 року у справі №128/819/23).

Самі лише пояснення свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12.12.2019 року у справі №466/3769/16-ц).

Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до ч. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у пп. 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь - якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022, №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», сім`ям загиблих осіб, зазначених у п. 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції, дослідивши наявні в справі докази дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що позивачка ОСОБА_1 не надала належних і допустимих доказів її проживання разом із ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловіка та жінки з липня 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_8 . Зокрема, не було надано доказів на підтвердження спільного проживання, ведення спільного побуту, наявності спільного бюджету, виконання взаємних прав та обов`язків.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що судом було залишено поза увагою факт визнання позову співвідповідачкою ОСОБА_3 , шляхом подання до суду заяви про визнання позову та слухання справи без її участі колегія суддів відхиляє. Саме лише звернення відповідача до суду із заявою про визнання позову не є безумовною підставою для задоволення позовних вимог та не може розцінюватися як беззаперечне підтвердження факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Заява відповідача ОСОБА_3 не містить конкретних відомостей чи доказів, які б підтверджували наявність усіх необхідних ознак сімейних відносин у спірний період між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Посилання ОСОБА_1 на необ`єктивну оцінку доказів судом, а саме, документам із ІНФОРМАЦІЯ_3 та військової частини НОМЕР_1 щодо волевиявлення ОСОБА_4 , не береться до уваги колегією суддів, з огляду на наступне.

У листі №1/1475 від 11.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив, що у ІНФОРМАЦІЯ_4 відсутнє особисте розпорядження ОСОБА_4 на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі, а також відсутнє його особисте розпорядження на випадок своєї загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі.

Зі змісту вказаних доказів не вбачається волевиявлення ОСОБА_4 на отримання ОСОБА_1 грошових виплат у разі настання з ним відповідних подій під час проходження військової служби, про що обґрунтовано зазначив суд в оскаржуваному рішенні.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції проігноровано факт її фінансової підтримки з боку ОСОБА_4 спростовуються матеріалами справи. Судом першої інстанції правомірно не взято до уваги виписки з банківського рахунку, оскільки призначенням вказаних платежів зазначено як заробітна плата та примусове стягнення, тобто аліменти, тому ці документи не можуть об`єктивно підтвердити обставини щодо виконання ОСОБА_4 обов`язку з утримання позивачки.

Суд першої інстанції належним чином оцінив пояснення свідків у сукупності з іншими доказами у справі та дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у спірний період.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 29 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 вересня 2026 року.

Судді: Р.С. Гринчук

І.В. П`єнта

О.І. Талалай