Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №686/4935/26 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/4935/26

Провадження № 22-ц/820/1674/26

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Грох Л.М., Ярмолюка О.І.,

секретар Плінська І.П.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Хмельницькій області та ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2026 року (суддя Павловська А.А.) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідачів, в якому просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку державного казначейської служби України моральну шкоду в розмірі 1 600 000 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 09 липня 2025 року відносно нього складено протокол серії ЕПР №386145 за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП. Під час складання вказаного протоколу працівниками патрульної поліції було вчинено протиправні дії з перевищенням своїх повноважень. В подальшому постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2025 року у справі №686/20247/25 провадження відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв?язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

10 липня 2025 року відносно ОСОБА_2 складено протокол серії ЕПР №386958 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 серпня 2025 року провадження у справі №686/20565/25 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Наголошує, що дії працівників Управління патрульної поліції щодо нього були протиправними, свавільними та такими, що грубо порушували вимоги чинного законодавства. Складання відносно позивача протоколів про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відбувалося без наявності законних підстав, без встановлення та належної фіксації ознак стану сп?яніння, з істотними порушеннями процедури огляду, передбаченої ст. 266 КУпАП, відповідними підзаконними актами та Інструкцією МВС і МОЗ України. Матеріали справи, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, а також висновки судів однозначно свідчать про те, що позивач не відмовлявся від проходження огляду, а натомість послідовно повідомляв про готовність його пройти після участі в запланованому судовому засіданні, однак працівники поліції цілеспрямовано створювали підстави для фіксації надуманої «відмови», узгоджуючи свої дії з невстановленими особами в телефонному режимі. Протоколи складалися із зазначенням вигаданих, непідтверджених та взаємовиключних ознак сп?яніння, що прямо спростовується відеодоказами, а орієнтування, на яке посилалися працівники поліції, було сформоване вже після початку спілкування з позивачем і стосувалося зовсім інших обставин, ніж ті, які інкримінувалися ОСОБА_1

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Держави Україна на користь ОСОБА_1 5000 грн. моральної шкоди.

В решті позовних вимоги відмовлено.

Суд керувався тим, що 09.07.2025 року працівником поліції складено стосовно позивача протокол серії ЕПРІ №386145 про адміністративне порушення за частиною 1 статті 130 КУпАП за відсутності доказів, які підтверджували б факт наркотичного сп`яніння та відмову позивача від проходження медичного огляду. Тобто судом встановлено невідповідність вимогам закону дій працівників патрульної поліції, які складали протокол про наявність у діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 130 КУПАП.

Врахувавши встановлені обставини щодо невідповідності вимогам закону дій працівників патрульної поліції, які складали протокол серії ЕПРІ №386145 від 09.07.2025 року, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди у 5000 грн., суд керувався засадами розумності та справедливості, виснував що саме такий розмір є співмірним із тривалістю порушень прав позивача та характером заподіяної йому немайнової шкоди. Стягнення у такому розмірі не є надто надмірним, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільного інтересу. Вважав, що позивачем не доведено спричинення моральної шкоди в розмірі 1600 000 грн.

Щодо протоколу від 10.07.2025 року №386958 про адміністративне правопорушення за ч.1 статті 130 КУпАП, суд першої інстанції дійшов висновку, що при складанні такого протоколу не встановлено невідповідність вимогам закону дій працівників патрульної поліції, у діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 130 КУпАП не встановлено.

В апеляційній скарзі Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2026 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, неповно дослідив докази та порушив норми матеріального і процесуального права, унаслідок чого безпідставно дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.

Апелянт зазначає, що постанова Хмельницького міськрайонного суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 686/20247/25 не має преюдиційного значення для цього спору та не підтверджує протиправність дій працівників поліції. Крім того, позивач не довів наявності всіх необхідних умов цивільно-правової відповідальності держави, зокрема незаконності дій відповідача, факту заподіяння моральної шкоди та причинного зв`язку між діями працівників поліції і заявленими стражданнями. Саме по собі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не свідчить про незаконність складання протоколу, а будь-якого судового рішення про визнання дій працівників поліції протиправними матеріали справи не містять.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення в частині стягнення моральної шкоди змінити та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, стягнути на його користь з Держави України 1600 000 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що позивач не оспорює встановлені судом обставини справи, протиправність та умисний характер дій посадових осіб органу державної влади, однак вважає безпідставним визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. Визначаючи розмір моральної шкоди у 5000 грн., суд безпідставно не врахував надані медичні документи, які підтверджують погіршення стану його здоров`я та вимушені зміни у способі життя, що, на його переконання, свідчить про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Відзивів на апеляційні скарги від учасників по справі не надходило.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги просив її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги Департаменту патрульної поліції заперечував, просив її відхилити.

Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Хмельницькій області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від представника ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із перебуванням представника відповідача, який здійснює судовий супровід даної справи у відрядженні, на підготовці активний стрілок.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява №11681/85, рішення від 7 липня 1989 року, пункт 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є перешкодою для розгляду справи.

Оскільки причина неявки представника Департаменту патрульної поліції колегією суддів визнана не поважною, відповідач реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу в даному судовому засіданні.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання,перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційні скарги не містять доводів щодо неправильності рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо протоколу від 10.07.2025 року №386958 про адміністративне правопорушення за ч.1 статті 130 КУпАП, тому в цій частині оскаржуване рішення суду апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Встановлено, що постановою Хмельницького міськрайонного суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 686/20247/25 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено такі обставини: « ОСОБА_1 органом, який ініціював процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності ставиться у вину те, що 09 липня 2025 року об 11 год. 58 хв. в м. Хмельницькому по вул. Кам`янецькій, 117 водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Hyundai elantra» д.н.з., НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння (звужені зіниці, які не реагують на світло, почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці) та від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Як вбачається із досліджених відеозаписів, зокрема відео файлу з назвою «clip-0», 09.07.2025 об 11 год.58 хв. за автомобілем марки «Hyundai elantra» д.н.з., НОМЕР_1 рухається транспортний засіб патрульної поліції, автомобіль Hyundai elantra» д.н.з., НОМЕР_1 під`їжджає до будівлі Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області за адресою:вул..Кам`янецька, 117 у м.Хмельницькому.

Об 11 год. 59 хв. поліцейський підходить до автомобіля Hyundai elantra» д.н.з., НОМЕР_1 , в цей час із транспортного засобу виходить ОСОБА_1 .

Із файлу «clip-1» вбачається, що об 11:59:27 інспектор 2 взводу 2 роти УПП у Хмельницькій області лейтенант поліції Гнілозуб Андрій Васильович представився та повідомив ОСОБА_1 , що на його транспортний засіб отримане орієнтування, що означає, що транспортним засобом керує особа з ознаками наркотичного сп`яніння. На прохання ОСОБА_1 пояснити хто повідомив про такий факт та на прохання про ознайомлення зі змістом орієнтування поліцейський відповів, що це службова інформація та він не буде її повідомляти, пізніше можна буде з нею ознайомитися.

О 12 год. (файл «clip-1») до поліцейського зателефонувала невідома особа та поліцейський відповів: «Да, Юрійович. Дивіться, ну ми його зупинили безпричинно, я йому сказав, що у нас є орієнтування. Він каже, покажіть мені його…. А він, вже на відео знімає, все, я зрозумів, хорошо».

О 12 год.01 хв. 07 с поліцейський, переглядаючись із іншим поліцейським зазначає, що необхідно «пропонувати огляд».

На указаному відеозаписі зафіксовано, що о 12 год. 02 хв. 59 с (файл «clip-1») працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у спеціалізованому медичному закладі, на що ОСОБА_1 повідомив, що не відмовляється.

Цим самим відеозаписом зафіксовано, що о 12 год. 06хв. ОСОБА_1 зайшов до будівлі суду у зв`язку з призначеним на цей час судовим засіданням, про що він неодноразово повідомляв працівникам поліції.

О 12 год.09 хв.55 с (файл «clip-1») до працівника поліції зателефонувала невідома особа, та він їй повідомляє: «Ало, коротше у нас тут колотиться в суді. Чоловік каже, що йому в судове засідання треба зараз іти, хоче туди попасти, ми його не пускаємо. Він не відмовляється, він не відмовляється, нє…».

Крім того, о 12:10:51 (файл «clip-1») на відеозаписі знову зафіксовано слова ОСОБА_1 : «Я не відмовляюся, зараз я заходжу на суд».

Далі, у проміжку часу із 12 год. 14 хв. 38 с 12 год. 15 хв. 15 с (файл «clip-2») знову відбувається телефонна розмова поліцейського із невідомою особою: «Да, ОСОБА_4 (при цьому користується службовим планшетом) ….. Ага, є, всьо, бачу, плюс».

Далі поліцейський звертається до іншого поліцейського та повідомляє, що необхідно знайти двох свідків для фіксації відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та запитує у невідомої особи під час телефонної розмови, чи «без камер не піде, чи треба обов`язково двох свідків».

Із відеозапису вбачається., (файл «clip-2») що з 12 год. 21 хв. по 12год. 23хв.13 с відбувається телефонна розмова поліцейського із невідомою особою та поліцейський каже : «Да слухаю, надійшло орієнтування в нашу робочу групу про то, що їде машина номерні знаки такі-то, такі-то у стані сп`яніння, ми його спинили тут біля суду, кажемо туда-сюда, зупинили вас по орієнтуванню. Він каже пустіть мене в суд… ну це до ОСОБА_5 можете набрати, він більше вам розкаже, бо він щось розказує якусь єрунду про конфлікт з поліцейськими, що на нього натравив хтось із наших поліцейських, а ми получаємся крайні…Він каже, шо я спочатку піду в суд, а потім поїдемо в Скаржинці…. Ну і все, ми маємо його завезти на «Скаржинці»….. Я не знаю, це мені вже не настільки цікаво, нам сказали відпрацьовувати тут…..по цьому. Він не відмовляється їхати.. Я не знаю яка позиція ОСОБА_5 щодо цього всього, я не знаю що там робиться, може йому не можна на той суд іти. …..Ну то шо я зроблю, то кого мені слухати…

О 12 год.17 хв. (файл «clip-2») поліцейський пред`являє ОСОБА_1 на службовому планшеті орієнтування, яке надійшло о 12 год. 13 хв., потім уточнює, що воно надійшло об 11 год. 40 хв. та згідно з яким 09.07.2025 об 11:40 по вул. Купріна в напрямку «танку» рухається автомобіль Hyundai Elantra сірого кольору з номерним знаком НОМЕР_1 , водій якого може перебувати у стані алкогольного сп`яніння.

О 12 год.28 хв. (файл «clip-3») поліцейський повідомляє іншому поліцейському : «Та кидають нас під якусь єрунду по ходу». Інший поліцейський повідомляє: «Ну таке, що зробиш…».

Як видно із відеозапису о 12 год. 39хв. 08с по 12 год. 39хв. 39с (файл «clip-3») поліцейський взводу 2 роти 2 Гнілозуб Андрій Васильович повідомляє ОСОБА_1 у присутності особи, яка представилася адвокатом Уродою О.В., що у ОСОБА_1 є ознаки наркотичного сп`яніння: тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці, на що ОСОБА_1 реагує витягує руку долонею вперед у напрямку поліцейського та нагрудної камери, демонструючи відсутність тремтіння пальців рук.

Із відеозапису убачається, що ОСОБА_1 повідомляє адвокату Уроді О.В. про те, що його поліцейські не пускали до суду, на що поліцейський стверджує, що ОСОБА_1 не затриманий та йому не відомо, що «у цього чоловіка є сьогодні суд».

Як видно із відеозапису файл («clip-4») о 12 год. 55 хв. 19 с адвокат ОСОБА_6 звертається до поліцейського, який прибув на місце події та запитує його про те, чи може він викликати слідчо-оперативну групу у зв`язку із відомостями, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення працівниками поліції, які складають адміністративний протокол та свідомо порушують закон, на що поліцейський зазначив, щоб спочатку адвокат розібрався що він саме хоче повідомити і відійшов.

З 13 год. 06 хв. 36 с по 13 год. 06 хв. 58 с (файл «clip-5») поліцейський ОСОБА_7 , користуючись службовим планшетом на слова іншого поліцейського «Почервоніння обличчя»…, зазначає: «Я йому зовсім не ті казав ознаки» та на звертання до нього іншої особи повідомляє, що:«Якийсь невідомий номер на лінію 102 повідомив….так буває, дзвонять, зупиняємо, оформляємо».

На відеозаписі о 13 год. 08 хв. 31 с (файл «clip-5») поліцейський ОСОБА_7 при звертанні до іншого поліцейського зазначає « візьми напиши ще «поведінка, що не відповідає обстановці». Думаєш? «Канєшно, бо я йому це сказав».

О 13 год. 12 хв. 42 с (файл «clip-6») поліцейський ОСОБА_7 звертається до іншого поліцейського із словам: «… таке колотиться, щось», інший поліцейський відповідає «Тут зараз буде колотнеча», «Думаєш до кінця?», на що поліцейський йому відповідає: «Я що похож та тих, хто здається?».

У подальшому відносно ОСОБА_1 , поліцейським ОСОБА_7 був складений протокол серії ЕПР1 №386145 за ч.1 ст. 130 КУпАП за порушення п.2.5 Правил дорожнього руху.

Із аналізу зазначених відеозаписів видно, що ОСОБА_1 прямував до суду для участі у судовому засіданні за позовом його матері. Суть справи щодо усунення перешкод у спілкуванні з онукою та визначення участі у вихованні дитини підтверджується долученою копією позовної заяви від 31 березня 2025 року.

Матеріалами справи та відеозаписами не підтверджені будь-які ознаки наркотичного сп`яніння у ОСОБА_1 та із них видно, що поліцейський не зупиняв транспортний засіб ОСОБА_1 , а цілеспрямовано з початку спілкування з ним, без виявлення та підтвердження ознак наркотичного сп`яніння висунув вимогу пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння.

Лише через сорок хвилин спілкування як видно із зазначеного відеозапису о 12 год. 39 хв. 08 с (файл «clip-3») поліцейський повідомив ОСОБА_1 дві ознаки, на його думку, наркотичного сп`яніння: тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці.

Разом із цим, у направленні на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, до ХОЗ з НПД ХОР від 09.07.2025 о 12 год. 10 хв. поліцейський указав виявлені ознаки: звужені зіниці, які не реагують на світло, почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці.

Тобто поліцейський указав у направленні додаткові, надумані ознаки наркотичного сп`яніння, які нічим не підтверджені, про які він не повідомляв раніше та які спростовуються ретельно дослідженими, зазначеними вище відеозаписами, утому числі про зазначення поліцейським, що він повідомляв ОСОБА_1 зовсім інші ознаки сп`яніння.

Як свідчить відповідь заступника начальника Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування (УОАЗОР) ГУНП в Хмельницькій області С.Крещука №121758-2-25 від 25.07.2025, надана на адвокатський запит адвоката Керницької О.В., близько 12:05 год. 09.07.2025 на службовий мобільний телефон відділу диспетчерської служби УОАЗОР ГУНП в Хмельницькій області зателефонували працівники патрульної поліції ДПП НПУ, які повідомили, що в м. Хмельницькому по вул. Купріна в напрямку «Танку» рухається автомобіль «Hyundai Elantra», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого «можливо перебуває у стані алкогольного сп`яніння».

На підставі цієї інформації інспектором відділу диспетчерської служби УОАЗОР ГУНП в Хмельницькій області капітаном поліції Дацюком Р.О. о 12:12 год. 09.07.2025 у системі ІПНП було створено «Службове завдання» з вказаним змістом та розіслано орієнтування всім нарядам поліції.

Долучена копія витягу з Інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» вказана подія зареєстрована за №233783081 о 12 год. 12 хв. 09.07.2025, диспетчером Дацюком, ним же і підтверджена о 12 год.14 хв. та оброблена о 12 год.20 хв. 14 с.

Разом із цим, у графі «прибув» не зазначений жодний екіпаж, незважаючи на те, що проінформовано усі екіпажі.

Отже, орієнтування було сформоване і відправлене усім екіпажам Патрульної поліції та до відділів поліції Хмельницького районного управління поліції після початку спілкування поліцейського ОСОБА_7 із ОСОБА_1 та стосувалося можливих ознак алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу Hyundai Elantra», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 . Проте, ОСОБА_1 без існування жодних причин та виявлених ознак будь-якого стану сп`яніння, поліцейським було висунуто вимогу пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння на підставі орієнтування, якого на початку спілкування не існувало.

Указане також відповідає і моменту, зафіксованому на відеозаписі, де поліцейський о 12 год.17 хв. (файл «clip-2») пред`являє на службовому планшеті ОСОБА_1 , орієнтування, згідно з яким 09.07.2025 о 11:40 по вул. Купріна в напрямку «танку» рухається автомобіль Hyundai Elantra сірого кольору з номерним знаком НОМЕР_1 , водій якого може перебувати у стані алкогольного сп`яніння.

За встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що визначена законом процедура огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння не дотримана.

Фіксація відмови ОСОБА_1 від огляду на стан наркотичного сп`яніння при відсутності відмови останнього здійснена безпідставно, у зв`язку із чим суд уважає, що матеріали про притягнення його до адмінвідповідальності складені з грубими порушеннями статті 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 р. №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.12.2008 р. №1103 (зі змінами).

Складене відносно ОСОБА_1 направлення до ХОЗ з НПД ХОР від 09.07.2025 о 12 год. 10 хв., згідно з яким поліцейським виявлені ознаки: звужені зіниці, які не реагують на світло, почервоніння обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці) з фіксацією відмови від проведення огляду стан наркотичного сп`яніння, який з урахуванням наведених обставин є недійсним, суд визнає неналежним та недопустимим доказом.

Таким чином, встановлені в протоколі серії ЕПР1 №386145 від 09 липня 2025 про порушення ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху, обставини та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не знайшли свого підтвердження.

У зв`язку із цим, слушними є доводи сторони захисту про штучне створення працівниками поліції підстав для проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння та незаконне складання відносно нього матеріалів про притягнення його до адміністративної відповідальності.».

Зазначеною постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Постанова оскаржена не була, набрала законної сили.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 15.08.2025 у справі № 686/20565/25 про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено такі обставини:

«Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №386958: «10 липня 2025 року, о 08 год. 56 хв., ОСОБА_1 , керував по вул. Кам`янецькій 101 в м. Хмельницькому, автомобілем «Hyundai Elantra», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп`яніння, про що свідчить висновок КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради № 596 від 10 липня 2025 року, чим порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП».

Як вбачається з досліджених матеріалів справи, в тому числі і відеозаписів з боді камер поліції, поліцейськими не пропонувалось ОСОБА_1 пройти огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів.

Крім того, згідно відповіді КНП «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради, огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння проводився лікарем 10 липня 2025 року в медичному закладі, де дослідження проводилося за допомогою швидкого тесту на 15 видів наркотичних речовин, а після отримання позитивного результату тесту лабораторне обстеження на підтвердження наявності наркотичних засобів в сечі в закладі не проводилося із-за відсутності відповідної дороговартісної апаратури.

Наведене свідчить про те, що при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння лікарем закладу охорони здоров`я не було дотримано передбаченої законом процедури, адже лабораторне дослідження за допомогою газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи,яке згідноз вимогамиІнструкції єобов`язковим,не проводилось.

З урахуванням вищенаведеного, дані висновку №605 від 10 липня 2025 року щодо результату медичного огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, за обставин непроведення лабораторного дослідження, відповідно до вимог п. 21 Розділу ІІІ Інструкції, є недійсними і не може бути покладеним в обґрунтування доведеності вини особи, а відтак суд визнає його недопустимим доказом у справі.

Інших належних, достовірних та допустимих доказів, які б об`єктивно доводили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, матеріали справи не містять.».

Зазначеною постановою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу із застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частина перша статті 15, пункт 9 частини першої статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

За змістом частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

За положеннями статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її завдання - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц).

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є спричинення моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою (такі висновки, зокрема, викладено у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2021 року в справі № 686/8422/20 та від 03 лютого 2022 року в справі № 686/13784/21).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені правилами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Вказані підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює державу, орган влади Автономної Республіки Крим або органи місцевого самоврядування, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Велика Палата Верховного Суду в постанови від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17, зазначила, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого правового акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Так, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України та деталізовані у Законі України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Для правильного вирішення спору в справі, що переглядається, необхідним є врахування вказівки Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 22 січня 2025 року в справі № 335/6977/22, про те, що патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, а тому на правовідносини щодо складання протоколів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не поширюються правила статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідності до частин першої, третьої статті 19 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (у редакції на момент складання щодо позивача протоколу про адміністративне правопорушення) у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що діями працівників поліції йому спричинена моральна шкода, а саме: 09.07.2025 року працівником поліції фактично складено стосовно позивача протокол серії ЕПРІ №386145 про адміністративне порушення за частиною 1 статті 130 КУпАП за відсутності доказів, які підтверджували б факт наркотичного сп`яніння та відмову позивача від проходження медичного огляду. Так, при розгляді протоколу №386145 судом встановлено невідповідність вимогам закону дій працівників патрульної поліції, які складали протокол про наявність у діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 130 КУПАП.

Зазначена обставина була підставою закриття судом провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Суд першої інстанції, за детально встановленими та проаналізованими висновками зазначеними в постанові Хмельницького міськрайонного суду від 09.10.2025 року у справі №686/20247/25 дійшов правильного висновку про невідповідність вимогам закону дій працівників патрульної поліції, які склали протокол про наявність у діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.

У апеляційній скарзі позивач не погоджується із визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок складання щодо нього протоколу від 09.07.2025 року серії ЕПРІ №386145 № про адміністративне правопорушення. Щодо цього колегія суддів зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц, вказала, що моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Суд першої інстанції встановив обставини, що впливають на визначення розміру моральної шкоди, дослідив надані докази та надав їм відповідну правову оцінку.

Стягнення з держави на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн відповідає характеру та обсягу страждань (душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у її життєвих і суспільних стосунках, принципам розумності і справедливості та не призведе до надмірного збагачення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників по суті спору та їх відображення в частині оскарженого судового рішення, питання вмотивованості висновку суду, колегія суддів керується тим, що в справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають під час кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Інші доводи апеляційних скарг вказаних висновків не спростовують, вони зводяться до власного тлумачення норм права, власної оцінки доказів та незгоди з рішенням суду першої інстанції і спростовуються матеріалами справи.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).

Суд першої інстанції ухвалив рішення в оскаржуваній частині з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а судового рішення - без змін.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд –

у х в а л и в :

Апеляційні скарги Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Хмельницькій області та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 вересня 2026 року.

Судді Т.О. Янчук

Л.М. Грох

О.І. Ярмолюк