Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №675/525/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 675/525/25

Провадження № 22-ц/820/1213/26

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Костенка А.М.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю представниці позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 лютого 2026 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі – ТОВ «Коллект Центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

ТОВ «Коллект Центр» зазначило, що 12 лютого 2009 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» (далі – АТ «Райффайзен Банк») і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №010/0335/82/0010924 (далі – кредитний договір №010/0335/82/0010924), за умовами якого АТ «Райффайзен Банк» надало відповідачу кредит у розмірі 4 000 грн строком на 24 місяці під 26,9% річних, а той зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти. На підставі договору №114/2-19-F від 20 вересня 2019 року АТ «Райффайзен Банк» відступило право вимоги за кредитним договором №010/0335/82/0010924 Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі – ТОВ «Вердикт Капітал»), яке, у свою чергу, на підставі договору №10-01/2023 від 10 січня 2023 року відступило це право позивачу. ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за кредитним договором №010/0335/82/0010924, у зв`язку з чим станом на 7 березня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 16 246 грн 33 коп., яка складається з 10 893 грн 97 коп. заборгованості за тілом кредиту, 4 477 грн 29 коп. заборгованості за нарахованими процентами, 715 грн 69 коп. інфляційних втрат, 159 грн 38 коп. 3% річних.

Крім того, 9 січня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк» і ОСОБА_2 укладено кредитний договір №014/0335/82/0150143 (далі – кредитний договір №014/0335/82/0150143), за умовами якого АТ «Райффайзен Банк» надало відповідачу кредит у розмірі 87 400 грн 18 коп. строком на 72 місяці під 38,3% річних, а той зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти. На підставі договору №114/2-19-F від 20 вересня 2019 року АТ «Райффайзен Банк» відступило право вимоги за кредитним договором №014/0335/82/0150143 ТОВ «Вердикт Капітал», яке, у свою чергу, на підставі договору №10-01/2023 від 10 січня 2023 року відступило це право позивачу. ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за кредитним договором №014/0335/82/0150143, у зв`язку з чим станом на 7 березня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 227 371 грн 12 коп., яка складається з 78 957 грн 44 коп. заборгованості за тілом кредиту, 133 596 грн 92 коп. заборгованості за нарахованими процентами, 14 816 грн 76 коп. заборгованості за пенею.

За таких обставин ТОВ «Коллект Центр» просило суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 243 617 грн 45 коп. заборгованості за кредитними договорами, 2 923 грн 41 коп. витрат зі сплати судового збору, 25 000 грн витрат на правову допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 лютого 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитними договорами №014/0335/82/0150143, №010/0335/82/0010924 у загальному розмірі 243 617 грн 45 коп., судовий збір у розмірі 2 923 грн 41 коп. і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

Суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за укладеними з АТ «Райффайзен Банк» кредитними договорами, а тому з нього на користь ТОВ «Коллект Центр» як нового кредитора слід стягнути вказану заборгованість. Строк позовної давності за вимогами ТОВ «Коллект Центр» не сплив, оскільки його було продовжено на строк дії карантину та воєнного стану. У зв`язку з розглядом справи ТОВ «Коллект Центр» має понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 000 грн, які, виходячи із засад реальності та співмірності адвокатських послуг, слід покласти на відповідача у розмірі 10 000 грн. Також ОСОБА_2 повинен відшкодувати позивачу витрати зі сплати судового збору за подання позову.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт укладення АТ «Райффайзен Банк» і ОСОБА_2 додаткової угоди від 4 січня 2018 року до кредитного договору, а позовна давність за вимогами ТОВ «Коллект Центр» сплила. Також у справі відсутні докази переходу до ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами та розміру заборгованості за цими договорами.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказавши на його законність та обґрунтованість.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 375 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши учасницю судового процесу та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

12 лютого 2009 року між АТ «Райффайзен Банк» (кредитор) і ОСОБА_2 (позичальник) був укладений кредитний договір №010/0335/82/0010924, за умовами якого АТ «Райффайзен Банк» відкрило на ім`я відповідача картковий рахунок у межах ліміту кредитування 4 000 грн під 26,9% річних.

Сторони визначили строк дії ліміту кредитування з 12 лютого 2009 року по 12 лютого 2011 року, тобто на 24 місяці (пункти 1.5, 1.7).

Згідно з пунктом 2.7 кредитного договору №010/0335/82/0010924 сторони домовились, що без укладення будь-яких додаткових договорів (угод) до цього договору строк дії ліміту кредитування продовжується на умовах цього договору кожного разу на термін зазначений у пункті 1.5 договору, якщо кредитор не отримав листа позичальника про відмову від продовження строку дії ліміту кредитування.

Пунктом 6.1 кредитного договору №010/0335/82/0010924 передбачено, що позичальник зобов`язується повернути в повному обсязі одержаний кредит, недозволений овердрафт (у разі його виникнення) та сплатити проценти, комісії, штрафи, санкції та інші платежі, нараховані за обслуговування кредиту, не пізніше закінчення строку ліміту кредитування та в інших випадках, передбачених цим договором.

За змістом тарифного плану «Оптимальний» (пункт 5) мінімальна сума щомісячного обов`язкового внеску на картковий рахунок складає 5% від залишку заборгованості за кредитом на день наступний за датою розрахунку процентних платежів, але не менше 30 гривень, або залишку заборгованості, якщо вона менша за 30 гривень. При виникненні недозволеного овердрафту чи заборгованості минулих періодів до мінімальної суми щомісячного внеску буде додано 100% недозволеного овердрафту та заборгованості минулих періодів.

30 серпня 2013 року АТ «Райффайзен Банк» (банк) і ОСОБА_2 (клієнт) уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору №010/0335/82/0010924, якою визначили: розмір поточного кредиту – 4 500 грн; строк кредитування – 48 місяців; процентна ставка – фіксована, 36% річних.

Відповідно до пункту 9.3 вказаної угоди без укладення додаткових угод до договору банк має право продовжити строк користування кредитом на той самий строк, за умови, що на останній робочий день строку користування кредитом банк не отримав листа клієнта про відмову від продовження строку користування кредитом.

Згідно з пунктом 11.5 додаткової угоди №1 від 30 серпня 2013 року клієнт зобов`язаний до 20 числа включно кожного місяця, наступного за місяцем користування кредитом, сплатити банку платіж в розмірі 5 відсотків від власної заборгованості перед банком, але не менше 30 гривень, або суми залишку власної заборгованості перед банком, якщо вона менша за зазначену суму.

Також у пункті 17.6 додаткової угоди №1 від 30 серпня 2013 року сторони погодили, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням договору, застосовується строк позовної давності тривалістю сімдесят років.

Протягом 2009-2019 років ОСОБА_2 використовував кредитний ліміт і погашав заборгованість за кредитним договором №010/0335/82/0010924. Останній платіж здійснений ним 30 вересня 2019 року.

9 січня 2018 року між АТ «Райффайзен Банк» (кредитор) і ОСОБА_2 (позичальник) був укладений кредитний договір №014/0335/82/0150143, за умовами якого «Райффайзен Банк» надав останньому кредит у розмірі 87 400 грн 18 коп. строком на 72 місяці (до 9 січня 2024 року) під 38,3% річних.

ОСОБА_2 зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти щомісячними платежами згідно з встановленим графіком.

Сторони визначили, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за договором позичальник зобов`язаний сплатити на вимогу кредитора пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення (пункт 10.3 кредитного договору №014/0335/82/0150143).

Водночас у пункті 10.5 кредитного договору №014/0335/82/0150143 сторони погодили, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням договору, застосовується строк позовної давності тривалістю сімдесят років.

Протягом 2018-2019 років ОСОБА_2 частково погашав заборгованість за кредитним договором №014/0335/82/0150143. Останній платіж здійснений ним 20 серпня 2019 року.

20 вересня 2019 року АТ «Райффайзен Банк» (первісний кредитор) і ТОВ «Вердикт Капітал» (новий кредитор) уклали договір відступлення права вимоги №114/2-19-F (далі – договір відступлення права вимоги №114/2-19-F), за умовами якого АТ «Райффайзен Банк» за плату відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за рядом кредитних договорів, у тому числі право вимоги до ОСОБА_2 за кредитними договорами №010/0335/82/0010924 і №014/0335/82/0150143.

Із пункту 2.3.2 договору відступлення права вимоги №114/2-19-F слідує, що право вимоги переходить до нового кредитора у день підписання ним реєстру боржників.

16 січня 2020 року АТ «Райффайзен Банк» і ТОВ «Вердикт Капітал» підписали одну частину реєстру боржників, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до відповідача за кредитним договором №014/0335/82/0150143 у розмірі 92 088 грн 68 коп. (у тому числі: 78 957 грн 44 коп. – заборгованість за кредитом, 13 131 грн 24 коп. – заборгованість за процентами), а також право вимоги нарахованої пені у розмірі 14 816 грн 76 коп.

17 березня 2020 року АТ «Райффайзен Банк» і ТОВ «Вердикт Капітал» підписали іншу частину реєстру боржників, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до відповідача за кредитним договором №010/0335/82/0010924 у розмірі 11 108 грн 02 коп. (у тому числі: 10 893 грн 97 коп. – заборгованість за кредитом, 214 грн 05 коп. – заборгованість за процентами.

Згідно з платіжними дорученнями №2 від 16 січня 2020 року та №2 від 17 березня 2020 року ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало на рахунок АТ «Райффайзен вартість придбання (відступлення) прав вимоги в сумі 3 496 960 грн 53 коп.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) і ТОВ «Коллект Центр» (новий кредитор) укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 (далі – договір відступлення прав вимоги №10-01/2023), за умовами якого первісний кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору права вимоги до боржників за рядом кредитних договорів, у тому числі право вимоги до ОСОБА_2 за кредитними договорами №010/0335/82/0010924 і №014/0335/82/0150143.

Із пункту 5.2 договору відступлення прав вимоги №10-01/2023 слідує, що права вимоги вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників в друкованому (підписаному) вигляді (додаток №4).

Того ж дня, тобто 10 січня 2023 року, ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» підписали акт прийому-передачі реєстру боржників за договором відступлення прав вимоги №10-01/2023.

Станом на 7 березня 2025 року ТОВ «Коллект Центр» визначило заборгованість ОСОБА_2 :

- за кредитним договором №010/0335/82/0010924 у розмірі 15 371 грн 26 коп., що складається з 10 893 грн 97 коп. неповернутого кредиту та 4 477 грн 29 коп. нарахованих процентів. Крім того, ТОВ «Коллект Центр» нарахувало відповідачу 715 грн 69 коп. інфляційних втрат і 159 грн 38 коп. 3% річних за період з 30 серпня 2021 року до 23 лютого 2022 року.

- за кредитним договором №014/0335/82/0150143 у розмірі 197 213 грн 28 коп., що складається з 78 957 грн 44 коп. неповернутого кредиту, 103 439 грн 08 коп. нарахованих процентів, 14 816 грн 76 коп. нарахованої пені.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Із положень частини першої статті 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 ЦК України).

Як передбачено статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 514 ЦК України слідує, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із положень статті 625 ЦК України слідує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, а у разі прострочення виконання зобов`язання – сплатити пеню, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Зібрані докази вказують на те, що 12 лютого 2009 року та 9 січня 2018 року ОСОБА_2 уклав з АТ «Райффайзен Банк» у письмовій формі відповідно кредитні договори №010/0335/82/0010924 і №014/0335/82/0150143, за умовами яких банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти, а той зобов`язався повернути кредити та сплатити проценти згідно з умовами цих договорів.

На підставі договору №114/2-19-F від 20 вересня 2019 року АТ «Райффайзен Банк» відступило право вимоги за вказаними кредитними договорами ТОВ «Вердикт Капітал», яке, у свою чергу, на підставі договору №10-01/2023 від 10 січня 2023 року відступило це право ТОВ «Коллект Центр».

Після закінчення строку кредитування ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за кредитними договорами, не повернув кредити та не сплатив проценти.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Коллект Центр» як нового кредитора слід стягнути заборгованість за неповернутим кредитом та нарахованими процентами, а також пеню, інфляційні нарахування та проценти від простроченої суми.

Твердження ОСОБА_2 про недоведеність переходу до ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами та розміру заборгованості за цими договорами не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Водночас у справі відсутні докази про укладення АТ «Райффайзен Банк» і ОСОБА_2 додаткової угоди від 4 січня 2018 року до кредитного договору, на яку останній посилається в апеляційній скарзі.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За змістом статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В силу статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно зі статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що позовна давність – це строк, протягом якого особа може захистити в суді своє суб`єктивне право в разі його порушення, невизнання або оспорення. Позовна давність застосовується лише при вирішенні сторонами спору в суді.

Законом установлена загальна позовна давність тривалістю у три роки. Разом із тим, сторони вправі за взаємною згодою збільшити цей строк.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.

У разі вчинення боржником дій, які свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов`язку, перебіг позовної давності переривається. При цьому визнавальні дії повинні бути вчинені боржником до спливу позовної давності. Після переривання строку перебіг позовної давності починається заново, а минулий час до нового строку не зараховується.

Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.

Позовна давність може бути застосована лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом першої інстанції рішення у справі.

Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 не повернув кредит і не сплатив проценти за кредитним договором №010/0335/82/0010924 до закінчення строку ліміту кредитування – 30 серпня 2017 року. Водночас ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за кредитним договором №014/0335/82/0150143 щодо повернення кредиту, сплати процентів і пені до закінчення строку кредитування – 9 січня 2024 року.

Саме тоді у ТОВ «Коллект Центр» як нового кредитора виникло право на позов. При цьому ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 28 березня 2025 року.

В суді першої інстанції ОСОБА_2 зробив заяву про застосування позовної давності (т. 1 а.с. 122-123).

Сторони за взаємною згодою збільшили строк позовної давності за кредитними договорами до сімдесяти років. Крім того, відповідач до 2019 року періодично сплачував кошти на виконання зобов`язання з цими договорами, тобто вчиняв дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, внаслідок чого перебіг позовної давності переривався. Також на всій території України з 2 серпня 2020 року діяв карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19, а з 24 лютого 2022 року діяв воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації, на час яких в силу пунктів 12, 19 розділу «Прикінцеві положення» ЦК України перебіг позовної давності відповідно продовжено та зупинено.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ «Коллект Центр» не пропустило строк звернення до суду за вирішенням спору.

Доводи ОСОБА_2 про необхідність відмови у позові ТОВ «Коллект Центр» через сплив позовної давності є безпідставними.

3. Висновки суду апеляційної інстанції та межі розгляду справи

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 вересня 2026 року.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

А.М. Костенко

Головуючий у першій інстанції – Король О.В.

Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 27