Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №285/4109/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року, місто Звягель Житомирської області

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Мозгового В.Б.,

за участю секретаря судового засідання Горбатюк І.О.

(Справа № 285/4109/26, провадження у справі № 2/0285/2695/26)

розглянув у судовому засіданні у загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільною майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року до суду звернулась позивачка ОСОБА_1 з позовом, якій в подальшому частково залишила без розгляду та уточнила, до відповідача ОСОБА_2 про стягнення з останнього на свою користь компенсації вартості частки автомобіля марки Opel Zefira, 1999 року випуску ( НОМЕР_1 ) в сумі 47 150 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що під час перебування в шлюбі, якій було розірвано рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомрської області від 26.07.2023 року, ними було придбано майно, зокрема автомобіль марки Opel Zefira, 1999 року випуску, якій є їхньою спільною сумісною власністю, в зв`язку з чим вона має право на частку вказаного автомобіля.

Позивач керуючись ст.ст. 63, 65, 70 Сімейного кодексу (далі – СК) та посилаючись на те, що оскільки автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, являється неподільною річчю, а також те, що автомобілем користується відповідач, просить суд позов задовольнити.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, в заяві зазначив, що не заперечує щодо розгляду справи за її відсутності та відсутності її представника.

Від представника відповідача надійшла заява про слухання справи у її відсутності. Крім того, в підготовчому судовому засіданні представник відповідача визнала уточнюючи позовні вимоги та не заперечувала щодо їх задоволення.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що з 16 жовтня 2009 року сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, якій було розірвано на підставі рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду №285/3993/23 від 26 липня 2023 року /а.с.7/.

Під час шлюбу сторони придбали спірний автомобіль марки Opel Zefira, 1999 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), якій було зареєстровано на відповідача ОСОБА_2 .. Зазначені обставини в підготовчому судовому засіданні визнавались сторонами по справі, про що ними було зазначено в своїх поясненнях.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до статей 69, 70 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17, Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року в справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 369 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 370 ЦК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частиною третьою статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи або з вартості, що погоджується подружжям.

Згідно висновку експерта №3487 транспортно-товарознавчої експертизи, яку було проведено на замовлення відповідача, вартість спірного автомобіля марки Opel Zefira, 1999 року випуску ( НОМЕР_1 ), складає 94 300 грн (а.с.147-150).

Під час підготовчого судового засідання, сторони заявили, що ними узгоджено суму компенсації вартості автомобіля, яка базується на вищенаведеному висновку експерта, та складає 47 150 грн.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачка ОСОБА_1 має право на компенсацію, виходячи з загальної вартості вказаного автомобіля 94 300 грн., а саме частину його вартості , що складає 47 150 грн..

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні, у порядку встановленому законом вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Встановлено, що позивачку при поданні позову було звільнено від сплати судового збору, а тому враховуючи, що відповідачем позовні вимоги було визнано до розгляду справи по суті, суд приходить до висновку, що з відповідача в дохід держави необхідно стягнути 665,60 грн судового збору, що складає 50 відсотків судового збору, якій позивачка повинна була сплатити при подачі позову.

Керуючись ст.ст. 82, 141, 142, 200, 206, 265, 268, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільною майна подружжя, – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_4 місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) компенсацію вартості частки автомобіля марки Opel Zefira, 1999 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ), який є спільною сумісною власністю подружжя,у розмірі 47 150 (сорок сім тисяч сто п`ятдесят ) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 14 вересня 2026 року.

Головуючий