Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №285/4414/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/4414/26

провадження у справі № 2/0285/2824/26

14 вересня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі : головуючої - судді Михайловської А.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравець І.А.,

сторони у справі : позивач — ОСОБА_1 ,

відповідач — ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, –

установив:

16.07.2026 представник позивача звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини — ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини, а також аліменти на дружину, з якою проживає дитина, у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною трьох років, починаючи стягнення з дня звернення до суду.

В обґрунтування позову зазначила, що спільне життя позивача з відповідачем не склалося, на даний час подружжя перебуває у процесі розлучення. Сторони мають спільну дитину, яка на даний час проживає разом із позивачем. Між сторонами не досягнуто згоди з приводу матеріального утримання та виховання їх неповнолітньої дитини. З метою захисту інтересів дитини та позивача представник подала до суду даний позов.

22.07.2026 ухвалою суду було прийнято до розгляду дану позовну заяву, відкрито провадження, розгляд справи по суті вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом) сторін.

У судовому засіданні відповідач позов визнав частково, не заперечив щодо стягнення з нього аліментів на утримання сина, водночас заперечив щодо стягнення з нього аліментів на утримання дружини з огляду на те, що йому встановлена 3-тя група інвалідності, у зв`язку з чим він не може працювати та її утримувати.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, у заяві до суду представник просила справу розглянути у відсутності позивача, позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши відповідача у справі, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обгрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.

Як встановлено, батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сторони у справі, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 .

Сторони у справі проживають окремо один від одного.

Син сторін проживає з позивачем.

Позивач посилається на те, що відповідач ухиляється від покладеного на нього ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України обов`язку утримувати їх спільної дитини, матеріальної допомоги сім`ї не надає. Відповідач самоусунувся від надання матеріальної допомоги, хоча таку змогу має.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 pоку, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Зміст глави 15 Сімейного кодексу України (далі - СК України) вказує на обов`язок кожного з батьків утримувати дитину. Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання обов`язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

В пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року, роз`яснено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ч.ч. 2,4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Під час розгляду справи відповідач повідомив, що йому встановлена третя група інвалідності та він є учасником бойових дій.

Водночас судом встановлено, що відповідач отримує пенсію пов`язану із встановленням йому групи інвалідності.

Як відповідач, так і позивач, в рівних частках повинні утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить належне його утримання.

Отже, як встановлено судом відповідач взмозі сплачувати аліменти на утримання своєї малолітньої дитини та на дружини з якою проживає їх спільна дитина, до досягнення дитиною трьох років. Зокрема, останньому встановлена 3-тя група інвалідності, що вказує лише на часткову непрацездатність відповідача, наявність регулярних доходів від пенсійних виплат, можливість працевлаштування з урахуванням проценту непрацездатності, відсутність інших утриманців, що вказує на те, що будь-яких стягнень з нього не проводиться.

При цьому, суд враховує ту обставину, що дитина проживає з матір`ю, а тому весь тягар по її щоденному утриманні та забезпеченні лежить саме на позивачу.

Тому суд, враховуючи вищевикладене, а також обставини, передбачені ст. 182 СК України, законодавчо закріплений розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, визнання відповідачем позову щодо стягнення аліментів на утримання сина, суд дійшов висновку про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та аліменти на дружину, з якою проживає дитина, у розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною трьох років, що буде відповідати як реальним та дійсним інтересам та потребам дитини, так і матеріальному становищу та стану здоров`я платника аліментів.

Саме такий розмір буде справедливим та відповідати рівності обов`язку батьків утримувати свою дитину, зможе в повній мірі забезпечити належні умови утримання та проживання дитини, буде відповідати як інтересам дитини, так і дружини, з якою проживає дитина, а також матеріальному становищу та стану здоров`я платника аліментів.

Відтак, суд задовольняє позов частково, так як сторона позивача не надала суду доказів які б вказували на те, що відповідач взмозі сплачувати аліменти на утримання дружини у розмірі 1/6 частини всіх видів своїх доходів.

Відповідно до ч.1 ст. 79, ч.1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання (пред`явлення) позовної заяви.

У відповідності до вимог п.1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі у межах суми платежу за один місяць.

Судові витрати, зокрема судовий збір згідно вимог ст. 141 ЦПК України підлягає стягнення з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76 – 89, 141, 258, 259, 263 – 265, 268, 273, 280-282, 352, 354, 355, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня подання позову до суду з 16.07.2026.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини, з якою проживає дитина, у розмірі розмірі 1/8 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно,починаючи стягнення з дня подання позову до суду з 16.07.2026, і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331 грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Найменування сторін:

позивач – ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання — АДРЕСА_1 );

відповідач – ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання — АДРЕСА_2 ).

Дата проголошення та складення повного судового рішення – 14.09.2026.

Суддя А.В.Михайловська