Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №295/4319/26 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 295/4319/26

2/296/3184/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м.Житомир

Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Маслак В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» 12.03.2026 звернулось до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 12.02.2020-100007088 від 12.02.2020 в сумі 11059,20 коп.

Позов обґрунтовано тим, що між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 12.02.2020 укладено Кредитний договір № 12.02.2020-100007088 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 8000,00 грн., на строк 14 календарних днів з дати отримання. Сума кредиту та відсотки в розмірі 2240,00 грн. сплачуються до 25.02.2020 включно, процентна ставка – фіксована 28%.

В подальшому, 06.08.2024 між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № СЦ-060824. На виконання умов договору факторингу підписано реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 12.02.2020-100007088 від 12.02.2020 на залишок основної суми кредиту, відсотків нарахованих за користування кредитом та інших передбачених договором платежів, боржником за яким є відповідач ОСОБА_1 .

У порушення умов договору відповідач зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість, яка станом на 04.03.2026 складає 11059,20 грн., з яких: 8000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 2240,00 грн. - заборгованість за відсотками; 819,20 грн. – штраф, який нараховано відповідно до п.5.4 Кредитного договору № 12.02.2020-100007088 від 12.02.2020.

Враховуючи викладене, ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернулось до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Полонця С.М. від 13.03.2026 цивільну справу № 295/4319/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Корольовського районного суду м. Житомира.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 07.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву не подав. Ухвала про відкриття провадження у справі направлялась на адресу відповідача за зареєстрованим місцем його проживання, у відповідності до приписів ЦПК України, однак поштові відправлення повернулись на адресу суду не врученими, з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року в справі № 910/1730/22 визначено, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 12.02.2020 укладено кредитний договір (оферти) № 12.02.2020-100007088, шляхом підписання заявки, що є невід`ємною частиною даного договору (а.с. 17). Договір підписано за допомого одноразового ідентифікатора.

Відповідно до умов договору, ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 8000 грн. строком на 14 днів, процентна ставка фіксована - 28%, що становить 2240,00грн., які сплачуються до 25.02.2020.

Обставини отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 8000 грн., підтверджується платіжним документом №196895748 від 12.02.2020р. (а.с. 18).

В порушення умов договору відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 11059,20 грн., з яких: 8000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 2240,00 грн. - заборгованість за відсотками, 819,20 грн. – штраф.

В подальшому, 06.08.2024р. що між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу № СЦ-060824, згідно якого ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до боржника на всі суми, відступлені йому ТОВ «Споживчий Центр» (а.с. 13-16).

На виконання умов договору факторингу підписано перелік № 1, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 12.02.2020-100007088 від 12.02.2020 на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється ОСОБА_1 .

Отже, відбулася зміна кредитора, а саме, ТОВ "Новий колектор" набуло статусу нового кредитора за кредитним договором, укладеним з відповідачем .

За приписами ч.1-2 ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України вбачається, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст.639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 525-526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 12.02.2020-100007088 від 12.02.2020, з якими він попередньо ознайомився. Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

Крім того, відповідач розумів, що підписує та укладає кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код смс-повідомлення).

Прийнявши умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, у порушення умов вказаного договору відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо погашення заборгованості за кредитом, відсотками та штрафом, відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Новий колектор» про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 8000,00 грн. та відсотками за користування кредитом в сумі 2240,00 грн.

Водночас суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 819,20 грн.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який на день ухвалення рішення не скасований та продовжує діяти.

Тому, в силу дії п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України штраф з відповідача за прострочення сплати грошових зобов`язань в сумі 819,20 грн. не підлягає стягненню.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ Новий колектор.

На предмет розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Приписами ч.ч.1, 3 ст. 133 ЦПК передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2465,19 грн.

Також позивачем понесено витрати на поштову кореспонденцію, надсилання відповідачу у справі позовної заяви з доданими до неї документами в сумі 190,98 грн., що підтверджується квитанцією № 1974990, які також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 509, 512-516, 526, 549, 599, 626, 629, 634, 638, 1050, 1054 ЦК України, статтями 7, 10, 75-79, 81, 141, 265-268, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 12.02.2020-100007088 від 12.02.2020 в сумі 10240,00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» витрати зі сплати судового збору в сумі 2465,19 грн. та витрат на поштові відправлення для надсилання відповідачу позовної заяви з додатками в сумі 190,98 грн.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В. П. Маслак