Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №935/2047/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №935/2047/26

Категорія 131

2-а/295/148/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

в складі: головуючого судді Лєдньова Д.М.

при секретарі Желєвій Т.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Богославський Віктор Анатолійович, до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 01.07.2026 року № 1821130100021689 про примусове повернення до країни походження або третьої країни.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 01.07.2026 року головним спеціалістом Коростишівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області прийняте рішення № 1821130100021689 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, яким зобов`язано громадянина Республіки Молдови ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покинути територію України у термін до 26.07.2026 року.

В той же день був складений протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. за ч.1 ст. 203 КУпАП.

Позивач звертає увагу на нормативне врегулювання питань у сфері перебування на території України іноземців та осіб без громадянства та зауважує, що відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

За твердженням сторони позивача ОСОБА_3 не заподіяно реальної шкоди суспільним та державним інтересам і свободам або іншим цінностям, які охороняються законом, як вбачається зі змісту рішення про примусове повернення в країну походження позивач до кримінальної відповідальності не притягувався, в розшуку, під слідством та судом в Україні не перебуває.

Акцентуючи увагу на положеннях ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення; юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, - позивач вказує на фактичні ознаки подвійної відповідальності з характером надмірного покарання, що проявилось у прийнятті рішення про накладення адміністративного стягнення та, одночасно, рішення про повернення.

У позові також додано, що згідно з п.2 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього.

В оспорюваному рішенні наведена фраза про те, що позивач не потребує перекладача не відтворює фактичних даних та є помилковою, оскільки за відсутності належного рівня володіння українською мовою відповідне формулювання не могло створюватись безпосередньо позивачем, при цьому, щодо змісту вчиненого порушення або результатів прийнятого рішення особа не обізнана.

Отже, на думку сторони позивача, оскаржуване рішення є протиправним, а заявлені вимоги обгрунтовании і такими, що підлягають до задоволення.

Ухвалою суду від 24.08.2026 року по справі відкрите спрощене позовне провадження.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що згідно з інформацією про перетин державного кордону України громадянином Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у міжвідомчій автоматизованій системі обміну інформацією у підсистемі ЦП ДОК «АРКАН» відображається, що іноземець востаннє в`їхав на територію України 23.05.2026 через ПП Могилів-Подільський по паспорту НОМЕР_1 , видан 01.08.2023. Разом з тим, шляхом застосування міграційного калькулятора щодо обрахування дозволених 90 днів перебування в Україні у заданий період контролю (180 днів з 03.01.2026 по 01.07.2026) встановлено перевищення 8 днів перебування в Україні, що, в свою чергу, вказує на те, що позивач перебуває на території України без законних на те підстав. Будь-яких звернень ОСОБА_4 до підрозділів чи органів ДМС щодо врегулювання свого правового статусу в якості іноземця відповідно до законодавства України, у тому числі продовження строку перебування, за обліками УДМС у Житомирській області не встановлено. Таким чином, з`ясовані обставини перебування на території України ОСОБА_2 дали підстави для прийняття рішення про примусове повернення іноземця за межі території України, у зв`язку із визначенням його статусу як нелегальний мігрант.

01.07.2026, перед прийняттям рішення про примусове повернення, за порушення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: допущення правопорушення в частині перевищення іноземцем встановленого строку перебування в Україні не більш як на 30 днів,

Під час складання процесуальних документів про вчинення адміністративного правопорушення встановлено, що іноземець офіційно не працевлаштований в Україні, оскільки законодавство України визначає певні особливості (наявність спеціального дозволу) для працевлаштування іноземців. Водночас з`ясовано, що іноземець регулярно по декілька разів на місяць протягом періоду контролю здійснював поїздки в Україну/з України. Крім того, відомостей про наявність зареєстрованих шлюбу та/або дітей у іноземця на території України не встановлено.

Територіальним підрозділом прийнято 01.07.2026 рішення №1821130100021689 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця, громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни іноземця та зобов`язати його покинути територію України у термін до 26.07.2026, про що йому повідомлено.

Відповідач зазначає, що виключний перелік підстав для перебування іноземців на території України визначений статтею 4 Закону № 3773-VI, відповідно до частини 16 якої, іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Згідно із підпунктом 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15 лютого 2012 року № 150, іноземці, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено законодавством та міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Відповідно до Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова про безвізові поїздки громадян, затвердженої Постановою КМУ № 1731 від27.12.2001, громадяни держави однієї Сторони, незалежно від місця постійного проживання, можуть в`їжджати-виїжджати, прямувати транзитом та перебувати на території держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, чинних в цій державі, по документах, зазначених у Додатку до цієї Угоди.

Отже, у разі перебування в Україні більш як 90 днів, з урахуванням приписів статті 4 Закону № 3773, законне перебування на території України громадян Республіки Молдова, як і інших іноземців з візовим порядком в`їзду в Україну, наразі, можливе лише за наявності відповідної отриманої візи, посвідки на тимчасове/ постійне проживання або документів, що підтверджують отриманий статус біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту. У випадках, визначених законодавством, іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування в Україні на період існування обґрунтованих підстав для подальшого перебування. Іншого чинне законодавство не передбачає.

Відовідні обставини, на думку учасника, свідчили про наявність складу адміністративного правопорушення, переадбаченого ч.1 ст. 203 КУпАП.

У відзиві також вказано, що статті 26 Закону № 3773 передбачено, що іноземець може бути примусово повернений в країну походження, якщо його дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців.

З метою забезпечення виконання положень ст.26 Закону № 3773 стосовно позивача 01.07.2026 прийнято рішення про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни з підстав порушення законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, про що йому повідомлено, та зобов`язано його у термін до 26.07.2026 залишити територію України й ознайомлено з наслідками невиконання. Зазначений строк визначений в межах встановленого законом та не перевищує 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідач стверджує, що прийняті рішення не можуть охоплюватись визначенням подвійної юридичної відповідальності, при забезпечені провадження іноземець не заявив вимогу мати перекладача та усно повідомив, що не потребує його послуг, що внесено у текст рішення.

Отже, на думку сторони відповідача, прийняте рішення є законним, обгрунтованим, заснованим на встановлених обставинах у справі, оцінку яким надано за окремим, а також сукупнім охопленням.

В судовому засіданні представники позивача, відповідача підтримали наведені вимоги та заперечення з підстав, викладених у письмових заявах по суті спору.

За змістом протоколу про адміністративне правопорушення, складеним головним спеціалістом Коростишівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 01.07.2026 року, громадянин республіки Молдови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодично в`їжджав на територію України та станом на 01.07.2026 року перевищив встановлений строк перебування на 8 днів.

Постановою Коростишівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області від 01.07.2026 року на позивача ОСОБА_5 накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст. 203 КУпАП у виді штрафу в сумі 3400,00 грн.

Судом встановлено, що 01.07.2026 року відповідна постанова виконана.

Також, Коростишівським відділом Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області прийняте рішення від 01.07.2026 року № 1821130100021689 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця, громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вирішено примусово повернути до країни походження або третьої країни іноземця та зобов`язати його покинути територію України у термін до 26.07.2026.

Вирішуючи питання грунтовності заявлених вимог суд виходить з таких міркувань.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні та порядок їх в`їзду та виїзду з України визначені Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (далі – Закон № 3773-VI).

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 3773-VI іноземці в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

За приписами частини 3 статті 9 Закону № 3773 –VI строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Перелік підстав для перебування іноземців на території України визначений статтею 4 Закону № 3773-VI, відповідно до частини 16 якої, іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Згідно із підпунктом 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15 лютого 2012 року № 150, іноземці, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено законодавством та міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Відповідно до ст. 1 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова про безвізові поїздки громадян, затвердженої Постановою КМУ № 1731 від 27.12.2001, громадяни держави однієї Сторони, незалежно від місця постійного проживання, можуть в`їжджати-виїжджати, прямувати транзитом та перебувати на території держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, чинних в цій державі, по документах, зазначених у Додатку до цієї Угоди.

Частиною 1 статті 203 КУпАП встановлена відповідальність в разі перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні не більш як на 30 днів, а так само недодержання ними встановлених законодавством вимог транзитного проїзду через територію України або вимог декларування чи реєстрації місця проживання (перебування),

Згідно з інформацією про перетин державного кордону України громадянином Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у міжвідомчій автоматизованій системі обміну інформацією у підсистемі ЦП ДОК «АРКАН» відображається, що іноземець востаннє в`їхав на територію України 23.05.2026 через ПП Могилів-Подільський, що, у свою чергу, свідчить про перевищення встановленого строку перебування в Україні.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час розгляду справи орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами... Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ст. 251 КУпАП).

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 256 КУпАП у разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: ...виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження... (ст. 268 КУпАП).

Досліджений судом протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 КУпАП містить примітку про роз`яснення позивачу прав, передбачених ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, про що проставлено підпис особи, стосовно якої складено протокол.

Сприйняття інформації за ознаками мовної комунікації на належному рівні усвідомлення як щодо сутності процесуальних прав, так і щодо внесених відомостей про обставини, які можуть вказувати на вчинення адміністративного правопорушення, підтверджується даними про причини, внаслідок яких особою допущено перевищення встановлених строків перебування в Україні. З характеру таких пояснень ("зломалась машина") слід дійти висновку, що вони проголошувались особисто позивачем та вносились посадовою особою при формуванні процесуального документа.

Інші доводи особи правопорушника, зокрема щодо необхідності використання послуг перекладача, відсутні.

Системний аналіз процесуальних норм в розрізі покладення тягаря доведення слід розуміти як зміщення балансу ініціативності використання процесуальних прав та обов`язків доведення в бік суб`єкта владних повноважень з урахуванням, по-перше, конституційно закріпленої гарантії спрямованості діяльності держави, по-друге, зрозумілого більш вразливого становища особи, яка має намір здійснити захист порушеного або невизнаного права у спорі в сфері публічних взаємовідносин, у порівнянні з особою владної компетенції, та, як безпосередньо пов`язаного із попереднім твердженням, спрощеного порядку фактичного доступу суб`єкта владних повноважень до тих даних, що застосовувались при прийнятті певного рішення і які можуть прийматись судом як докази.

При цьому, тягар доведення не може перекладатись в абсолютному розумінні.

Особа, звертаючись з вимогами у спорі щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, повинна довести ті обставини, які можуть бути висвітлені з урахуванням звичайного, можливого доступу до речей, документів як доказів, має право заявити клопотання про виклик свідків, яким відомо про такі обставини.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стороною позивача у спорі не повідомлялось про те, що в межах провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідним учасником складались інші документи (заяви, клопотання, скарги) які, з огляду на мову викладення, а також змістовне скерування, свідчили про необхідність вжиття заходів на забезпечення перекладачем.

Складений протокол містить інформацію про відсутність потреб перекладача.

Згідно із пунктом 14 частини 1 статті 1 Закону № 3773-VI нелегальний мігрант іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону № 3773 нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Згідно із пунктами 1, 7, підпункту 9-1 пункту 4 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 360, Державна міграційна служба України (ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні. ДМС відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого: приймає рішення про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства в країну походження або третю країну, про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства з України, рішення про поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, про реадмісію, про заборону в`їзду іноземцям та особам без громадянства в Україну, здійснює заходи, пов`язані з примусовим поверненням/ видворенням іноземців та осіб без громадянства з України.

Положеннями частин 1, 3, 5 статті 26 Закону № 3773 передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Досліджені в судовому засадні докази, оцінку яким надано за окремим значенням, а також взаємним сукупнім охопленням, підтверджують, що на час прийняття оскаржуваного рішення у позивача відсутні документи, які б надавали право законно перебувати на території України

Отже, рішення щодо повернення іноземця в країну походження прийнято уповноваженим на те органом владних повноважень відповідно до приписів наведених норм щодо порядку та підстав перебування іноземців на території України, у встановлений законом спосіб реагування, з дотриманням оцінки співмірності прийнятого рішення встановленим обставинам.

Учасники по справі не заперечували, що позивач не має в Україні постійного місця роботи, також позивачем не повідомлялось суду і про існування будь-яких істотних причин, наявність яких спростовуватиме обгрунтованість прийнятого рішення, зокрема у зв`язку із сімейними зв`язками, запитом на отримання статусу в якості іноземця.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що поєднання різних видів відповідальності за встановлене правопорушення не є повідйною відопвідальнністю в розумінні ст. 61 Конституції України.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 90, 241-256, 271, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоовлені позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Богославський Віктор Анатолійович, до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: Д.М.Лєдньов