Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №587/2288/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/2288/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гончаренко Л. М.

Номер провадження 33/816/1521/26 Суддя-доповідач Бондар В. Б.

Категорія 126 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Бондар В. Б. ,за участю:

секретаря судового засідання: Баришевої А.І.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Фельського С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Фельського С.Л. на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 19 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 19 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років за те, що він 23 травня 2026 року о 22:47 в смт Степанівка по вул. Центральній, 46 керував автомобілем KIA Sorento (державний номерний знак НОМЕР_1 ), не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, повторно протягом року, чим порушив вимоги п.п. «а» п. 2.1 ПДР України.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 – адвокат Фельський С.Л. подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Сумського районного суду Сумської області від 19 серпня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначав, що копія постанови серії ЕНА № 7130811 від 03 травня 2026 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП, надана поліцією на підтвердження повторності, не містить підпису ОСОБА_1 про її отримання, запису про відмову від підпису або реквізитів поштового відправлення. Стверджував про відсутність поштового повідомлення про вручення, що свідчить про відсутність даних про набрання цією постановою законної сили до 23 травня 2026 року відповідно до ч. 2 ст. 291 КУпАП. Вказував, що усне підтвердження на відеозаписі про неотримання посвідчення водія не є доказом набрання чинності попередньою постановою. Наголошував, що ОСОБА_1 керував автомобілем у зв`язку з нагальною потребою на виконання бойового розпорядження командира. Крім того, вважав неправомірним застосування стягнення у виді позбавлення права керування особам, які таке право у встановленому законом порядку не отримували.

Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Фельського С.Л., які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, відеозаписи та дослідивши доводи скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з п.п. «а» п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою -четвертою цієї статті.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, належно підтверджується сукупністю доказів:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 673888 від 23 травня 2026 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП;

копією постанови серії ЕНА № 7130811 від 03 травня 2026 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3 400 грн;

відеозаписом з підсистеми відеофіксації поліцейських, яким підтверджено факт керування ОСОБА_1 автомобілем KIA Sorento та обставини складення матеріалів.

Оцінюючи доводи апелянта щодо відсутності належних доказів набрання постановою серії ЕНА № 7130811 від 03 травня 2026 року законної сили, апеляційний суд зазначає, що вказана постанова є чинним актом суб`єкта владних повноважень, відомості про її скасування або оскарження в судовому чи адміністративному порядку відсутні, що свідчить про наявність законних підстав для врахування її як доказу повторності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Доводи апелянта про вчинення діяння на виконання бойового розпорядження командира та у зв`язку з нагальною потребою апеляційним судом не приймаються з огляду на таке.

Апеляційний суд ретельно дослідив вказані доводи скарги на предмет наявності обставин, що виключають адміністративну відповідальність (зокрема крайньої необхідності відповідно до ст. 18 КУпАП чи виконання військового обов`язку/наказу).

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і підпадає під ознаки правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує дійсному правопорядку, правам і свободам громадян, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Під час апеляційного перегляду та дослідження матеріалів справи, зокрема відеозапису з нагрудних камер поліцейських, встановити наявність умов крайньої необхідності чи виконання імперативного бойового розпорядження не вдалося.

Як убачається з відеозапису події від 23 травня 2026 року, ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції на місці зупинки взагалі не повідомляв про існування будь-якого бойового розпорядження командира, обов`язкового до виконання, а лише в усній формі зазначив, що перевозить продукти харчування та воду.

Сама по собі доставка продуктів харчування чи питної води в тилових умовах (смт Степанівка) за відсутності даних про безпосередню загрозу життю чи здоров`ю людей не становить стану крайньої необхідності в розумінні ст. 18 КУпАП та не дає особі, яка не має права керування транспортними засобами, законного права сідати за кермо автомобіля. Зазначена потреба могла та повинна була бути забезпечена за допомогою осіб, які мають відповідне посвідчення водія та законні підстави для керування транспортними засобами.

За таких обставин усно висловлені доводи захисту про «нагальну потребу» є лише формою процесуального захисту, спрямованою на ухилення від адміністративної відповідальності, та не можуть розцінюватися судом як обставини, що виключають адміністративну відповідальність.

Щодо доводів про неможливість застосування стягнення у виді позбавлення права керування до особи, яка не отримувала посвідчення водія, апеляційний суд наголошує, що згідно з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, відсутність у особи посвідчення водія не виключає можливість застосування до неї стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП є імперативною та прямо передбачає обов`язкове застосування позбавлення права керування строком від 5 до 7 років. Правова природа цього стягнення полягає у процесуальній забороні керувати транспортними засобами на визначений строк, а не лише у фізичному вилученні бланка посвідчення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП та правильно наклав стягнення у межах санкції цієї норми.

Підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не встановлено.

Керуючись статтями 294, 295 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 19 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника – адвоката Фельського С.Л. – без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуБондар В. Б.