Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №591/12928/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/12928/25 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ковтун О. М.

Номер провадження 33/816/787/26 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Маховика Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Маховика Р.В. на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 20.11.2025, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 20.11.2025, водій ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік за те, що він 06.11.2025 о 23:34 год у м. Сумах по вул. Харківська, 2, керував т/з KIA Sorento, д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючі у стані алкогольного сп`яніння.

Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія у встановленому законодавством порядку за допомогою технічного приладу газоаналізатор Alcotest Drager 6820 (0214), результат 1,34 ‰ проміле, тест 2106, з результатом водій згоден, що зафіксовано на відеореєстратор Motorola Solutions vb 400/470847,470808, Xiaomi Yi CAR 2904, чим порушив п.2.9 а) ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвокат Маховик Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 20.11.2025 стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а справу закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказував, що працівниками поліції було порушено порядок проведення огляду, а саме не видано медичного направлення водію, оскільки останній висловлював сумніви щодо результату Драгера.

Зазначав, що ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем та перебуваючи на території Сумської області, яка відноситься до території, на якій ведуться бойові дії, діяв в стані крайньої необхідності, не пересувався у своїх власних потребах, а навпаки керував автомобілем під час несення служби, спрямованої на захист країни.

Стверджував, що працівниками поліції не було викликано співробітників Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, тому вся процедура огляду, яку застосували до ОСОБА_1 , працівниками поліції, згідно з приписами ч. 9 ст. 266-1 КУпАП є недійсною, а її результат недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановлених законом.

Апеляційний суд, заслухавши захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Маховика Р.В., який апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі, перевіривши матеріали даної справи, відеофайли та доводи апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів під час розгляду справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

Дослідивши матеріали справи апеляційний суд вважає, що висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №505609 від 06.11.2025, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП, містить всі обставини, які складають об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП;

- роздруківкою результату тестування на алкоголь за допомогою газоаналізатора Alkotest Drager 6820, згідно якої результат тесту -1,34 проміле;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою приладу газоаналізатор Alkotest Drager 6820, результат 1,34 проміле;

- рапортом командира взводу №1 роти №3 батальйону УПП в Сумській області ДПП Толкачова Б.;

- довідкою старшого інспектора з ОД відділу АП УПП в Сумській області Западні О.;

- відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, якими зафіксовано обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме як 06.11.2025 о 23:34 год у м. Сумах по вул. Харківська, 2, працівниками поліції був зупинений т/з KIA Sorento, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм працівники поліції виявили в нього ознаки алкогольного сп`яніння, про що його було повідомлено.

Відповідно до вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, на що він погодився та пройшов огляд на газоаналізаторі Alkotest Drager 6820, результат 1,34 проміле.

Враховуючи викладене, працівниками поліції було повідомлено ОСОБА_1 про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та складено відносно нього протокол про адміністративне правопорушення.

Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.9.а ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.

Доводи апелянта про те, що огляд проведено з порушенням ст. 266 КУпАП через те, що водієві не було запропоновано та не видано направлення на проходження огляду в закладі охорони здоров`я, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки відповідно до вимог закону направлення до медичного закладу виписується поліцейськими виключно у разі відмови водія від проведення огляду на місці зупинки або його незгоди з результатами технічного приладу.

Натомість ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці за допомогою приладу "Драгер", з отриманим результатом погодився, його не заперечував та не висловлював вимог щодо проходження огляду в медичному закладі, у зв`язку з чим у працівників поліції не виникло правового обов`язку щодо складання та видачі направлення до закладу охорони здоров`я.

Щодо доводів апелянта про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, та перебуваючи на території Сумської області, яка відноситься до території, на якій ведуться бойові дії, діяв в стані крайньої необхідності, не пересувався у своїх власних потребах, а навпаки керував автомобілем під час несення служби, спрямованої на захист країни, то такі не є слушними виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 КУпАП, за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 06.11.2025 був зупинений працівниками поліції в м. Суми під час керування автомобілем KIA Sorento, д.н.з. НОМЕР_1 . При цьому будь-яких документів про те, що на час зупинки ОСОБА_1 виконував обов`язки військової служби, бойове завдання не надано та з пояснень останнього, які зафіксовані на відеозаписі такі не вбачаються.

Отже, як водій транспортного засобу ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. При цьому дійсно особа, яка діяла в стані крайньої необхідності не підлягає адміністративній відповідальності (ст. 17 КУпАП).

Разом з тим, у матеріалах справи відсутня будь-яка інформація, яка хоч якимось чином свідчила про наявність обставин, що виключають адміністративну відповідальність (ст. 17, 18 КУпАП), тобто, що водій діяв в стані крайньої необхідності для усунення небезпеки, яка загрожувала державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління.

Згідно наявних у справі відеозаписів ні під час зупинення т/з, ні в ході складання протоколу не було встановлено обставин, які б дійсно свідчили, що ОСОБА_1 керував т/з із метою відвернення чи усунення якої-небудь шкоди, та відповідно свідчили б про відсутність в його діях вини, тому вимоги до водія пройти відповідний огляд на стан сп`яніння відповідає легітимній меті та завданням КУпАП, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП).

Твердження апелянта про те, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ і складення щодо нього адміністративних матеріалів відбулося під час безпосереднього виконання ним обов`язків військової служби, відповідно його огляд на стан алкогольного сп`яніння повинен був проводитися не в порядку ст. 266 КУпАП, а в порядку ст. 266-1 КУпАП, то апеляційний суд зазначає наступне.

За змістом ст. 266-1 КУпАП огляд на стан сп`яніння проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром, лише щодо військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин.

Відповідно до ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Даний порядок визначає процедуру огляду водіїв, в той же час положення ст. 266-1 КУпАП передбачають порядок огляду військовослужбовців. При цьому статус водія є спеціальною нормою для військовослужбовців і тому, при проведенні огляду військовослужбовця водія, таку процедуру проводить поліція, у випадку проведення огляду військовослужбовця пішохода такий огляд проводить військова служба правопорядку. Таким чином, під час процедури огляду на стан сп`яніння водія присутність представника військової служби не обов`язкова.

Як було встановлено, у даному випадку військовослужбовець ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції місті Суми по вул. Харківська з ознаками алкогольного сп`яніння, тобто поза межами території військової частини. Будь-яких повідомлень про те, що він виконує бойове завдання або прямує на службу чи зі служби, працівникам поліції він не висловлював. Крім того захисником не подано належних доказів до апеляційної скарги, які б підтверджували перебування ОСОБА_1 на території військової частини та/або виконання ним обов`язків військової служби в той час.

В даному випадку, співробітниками поліції була дотримана процедура огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 передбачена ст. 266 КУпАП.

Таким чином, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі, як про те ставить питання апелянт, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, а викладена позиція в апеляційній скарзі розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна, та направлена на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Таким чином, з врахуванням наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана належна правова оцінка, суддя вірно встановив в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а доказів на спростування таких висновків під час апеляційного розгляду здобуто не було.

Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294, 295 КУпАП України, –

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 20.11.2025, якою ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Маховика Р.В. на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.