Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №522/1093/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1050/26

Номер справи місцевого суду: 522/1093/26

Головуючий у першій інстанції Циб І. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М. М.,

при секретарі Узун Н. Д.,

за участю ОСОБА_1 , перекладача Нікішова О. О.,

переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2026 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №567590 від 15.01.2026, ОСОБА_2 15 січня 2026 року о 12:33 год, в м. Одеса, б-р Італійський, 8, керував транспортним засобом «PEUGEOT», д/н НОМЕР_1 , здійснив ДТП (ЕПР1 567576), не маючи права керування таким транспортним засобом, постанова ЕНА 4262743 від 13.03.2025, чим порушив положення п. 2.1 а Правил дорожнього руху України (- далі ПДР України), за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 569477 від 18.01.2026, ОСОБА_2 18 січня 2026 року о 09:47 год, в м. Одеса, вул. дорога Фонтанська, 14, здійснював рух на автомобілі «PEUGEOT», д/н НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування транспортними засобами відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» ПДР України. Правопорушення вчинене повторно протягом року, ОСОБА_3 притягувався до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП 13.03.2025 року постанова ЕНА №4262743. Такими діями ОСОБА_2 порушив положення п. 2.1 а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

В судовому засіданні суду першої інстанції, ОСОБА_2 свою вину визнав, підтвердив, що дійсно 15.01.2026 потрапив у ДТП на Італійському бульварі, коли віз матір з опіком до лікарні, інша водійка викликала працівників поліції і відносно нього було складено протокол. 18.01.2026 його було зупинено працівниками поліції на Фонтанській дорозі, та після перевірки документів було складено протокол. Підтвердив, що 13.03.2025 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП накладено стягнення у виді штрафу у сумі 3 400 гривень, який він оплатив.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2026 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортних засобів строком на 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 665,60 гривень.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2026 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити його вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_2 є громадянином Молдови та не володіє українською мовою, однак суд не надав перекладача та йому не назначили адвоката, що позбавило його права на захист. Також зазначив, що він оплатив штраф, тому суд не мав права повторно притягати його до адміністративної відповідальності за даним провадженням.

Заслухавши ОСОБА_4 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Визнаючи винним ОСОБА_4 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.

Згідно п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.1 а ПДР України встановлює, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Невиконання пункту 2.1 а ПДР України (повторно протягом року) має наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Частиною 2-4 ст. 126 КУпАП встановлена відповідальність за: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП в даному випадку є керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, і яка повторно протягом року вчинила порушення, передбачені частинами другою - четвертою цієї статті.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:

1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №567590 від 15.01.2026, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним та допустимим доказом, й приймається судом до уваги;

2)протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 569477 від 18.01.2026, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним та допустимим доказом, й приймається судом до уваги;

3)копією постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4262743 від 13.03.2025, згідно якої ОСОБА_2 13 березня 2025 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме за те, що він керував транспортним засобом не маючи права керувати таким транспортним засобом;

4)довідкою Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області про отримання (неотримання) особою посвідчення водія, згідно якої громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не отримував посвідчення водія;

5)довідкою Національної поліції України Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, згідно якої громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом року піддавався адміністративному стягненню за ч. 2 ст. 126 КУпАП: постановою про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4262743 від 13.03.2025;

6)відеозаписамм з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції.

Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме в тому, що він 15 січня 2026 року о 12:33 год, в м. Одеса, б-р Італійський, 8, та 18 січня 2026 року о 09:47 год, в м. Одеса, вул. дорога Фонтанська, 14, керував транспортним засобом «PEUGEOT», д/н НОМЕР_1 , при цьому не маючи права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає, що він є громадянином Молдови та не володіє українською мовою, при цьому суд не надав йому перекладача та не назначив адвоката, що позбавило його права на захист, однак апеляційний суд не може прийняти зазначене до уваги, з огляду на наступне.

Так, статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» визначено категорії осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України, зокрема, особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо середньомісячний сукупний дохід їхньої сім`ї нижчий суми прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі менше двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону.

Частиною 1 статті 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Відповідно до вимог ч. 3 та ч. 4 ст. 271 КУпАП, якщо особа є суб`єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, у розгляді справи про адміністративне правопорушення може брати участь адвокат, який призначений Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Зазначений адвокат має права, передбачені частиною першою цієї статті та іншими законами.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що положеннями чинного КУпАП не передбачено призначення судом захисника під час розгляду справи про адміністративні правопорушення.

З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_2 заявляв суду клопотання про залучення адвоката, з підстав, що він позбавлений можливості його залучити самостійно. Більш того, встановлено, що 10 березня 2026 року було відкладено судове засідання в суді першої інстанції за клопотанням ОСОБА_4 для надання йому часу знайти захисника, однак останній таким правом не скористався.

Окрім того, відхиляються твердження апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що він є громадянином Молдови та не володіє українською мовою, при цьому суд не надав йому перекладача, оскільки як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 не заявляв клопотання про залучення перекладача, як на місці зупинки його транспортного засобу, так і в судових засіданнях суду першої інстанції, не заперечував проти проведення процесуальних дій, не повідомляв суду, що він щось не розуміє.

Більш того, в судовому засідання суду першої інстанції ОСОБА_2 зазначав, що визнає вину та в повному обсязі розуміє в чому його обвинувачують.

Твердження апеляційної ОСОБА_4 про те, що він оплатив штраф, тому суд не мав права повторно притягати його до адміністративної відповідальності за даним провадженням, також не приймаються апеляційним судом, оскільки вони ґрунтуються на не вірному тлумаченні норм чинного законодавства.

Так, згідно постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4262743 від 13.03.2025, ОСОБА_2 13 березня 2025 року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме за те, що він керував транспортним засобом не маючи права керувати таким транспортним засобом.

Однак, оплата ОСОБА_5 штрафу за вищезазначеною постановою про накладання адміністративного стягнення, не надає йому права в подальшому керувати транспортними засобами не маючи при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

В Правилах дорожнього руху України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. п. 1.3, 1.9 ПДР України).

Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1 ст. 33 КУпАП).

Санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено єдиний та безальтернативний вид стягнення, а саме накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Таким чином, суд першої інстанції, відповідно до ст. 245 КУпАП, повно дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази і надав їм належну правову оцінку, а відтак дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за вчинення якого обґрунтовано застосував до нього безальтернативний вид адміністративного стягнення в межах санкції вказаної норми, що відповідає вимогам ст. 33 КУпАП.

У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький