Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №501/1912/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 23-з/813/82/26

Номер справи місцевого суду: 501/1912/26

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі судді Драгомерецького М. М.,

при секретарі Узун Н. Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Латій Олени Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про відвід судді Одеського апеляційного суду Назарової Марини Вікторівни від розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Чорноморського міського суду Одеської області від 19 червня 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання про призначення експертизи. Накладено на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Не погодившись із вищезазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Латій О. В. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чорноморського міського суду Одеської області від 19 червня 2026 року та закрити провадження, за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 28 липня 2026 року головуючим суддею в даній справі визначено суддю Назарову М. В..

12 серпня 2026 року адвокат Латій О. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала заяву про відвід судді Назарової М. В., в обґрунтування якої зазначено, що до початку судового розгляду (за три години) 12 серпня 2026 року стороною захисту через систему «Електронний Суд» подано клопотання про призначення судової експертизи у даній справі, яке було зареєстроване о 12:39 год 12.08.2026.

Під час судового розгляду на запитання головуючого судді Назарової М. В. про наявність клопотань я повідомила суду про надіслання через систему «Електронний Суд» клопотання про призначення у справі судової експертизи. Обурившись тим, що клопотання подано в день судового засідання, суддя Назарова М. В. підвищеним та неповажним тоном висловила зауваження щодо цього та стала вимагати пояснень, чому таке клопотання не було подано завчасно. Проте суддя не надала слова та продовжила судове засідання. Майже весь процес суддя вела у підвищеному претензійному тоні, що викликало в адвоката Латій О. В. - учасника процесу – почуття приниження та необхідності виправдовуватись. Зазначено, суддя перетинула межу між процесуальним зауваженням та порушенням суддівської етики. Емоційний тиск зі сторони головуючого є неприпустимим, це ускладнило роботу адвоката, який змушений витрачати час на заспокоєння ситуації та фіксацію порушень, що відволікає від основної мети - захисту інтересів клієнта.

В свою чергу, суддя повинен зберігати спокій і повагу під час судового засідання. Закон не забороняє йому висловлювати зауваження щодо несвоєчасної подачі документів. Водночас Кодекс судової етики вимагає від судді бути стриманим, ввічливим та не проявляти зайвих емоцій. Суддя має спокійно робити зауваження, просити пояснити причину запізнення з подачею або відкладає розгляд для ознайомлення.

Підвищуючи голос, суддя тим самим ображає адвоката та виявляє упередженість. Прояв надмірних емоцій, який принижує гідність учасника процесу, порушує статтю 12 Кодексу суддівської етики (вимога щодо стриманості та ввічливості). Емоційні випади судді я розцінюю як психологічний тиск на захисника або представника, що заважає належному виконанню його професійних обов`язків. Демонстрація роздратування та розгніваності викликають в адвоката цілком обґрунтовані сумніви у неупередженості цього судді під час подальшого розгляду справи. Суддя Назарова М.В. не лише порушила вимогу щодо стриманості, а й позбавила адвоката права висловити свою позицію. Суддя не вислухала пояснень адвоката щодо причин подачі клопотання в день судового засідання. Це є порушенням принципу рівності сторін та права на захист (ст. 6 Конвенції про захист прав людини, яка гарантує право на справедливий суд).

Також зазначено, що відмова у задоволенні клопотання про експертизу, яке послідовно заявлено в обох інстанціях, є істотним порушенням права на захист та рівність сторін (ст. 6 Конвенції).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2026 року головуючим суддею для розгляду заяви адвоката Латій О. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 про відвід судді Одеського апеляційного суду Назарової М. В., визначено суддю Драгомерецького М. М..

В судове засідання до апеляційного суду учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать довідка про доставку судових повісток-повідомлень про судове засідання в електронний кабінет.

20 серпня 2026 року від адвоката Латій О. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд заяви про відвід судді Назарової М. В. без їх участі.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши заяву про відвід судді Назарової М. В., апеляційний суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити, з огляду на наступне.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч. 2 ст. 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст. 9 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді, відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід. Зазначене свідчить про наявність прогалин у процесуальному праві.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014, провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Таким чином, з метою забезпечення виконання положень ст. 1 КУпАП, апеляційний суд вважає за необхідне застосувати аналогію закону і керуватися правовими нормами найбільш близької галузі права, а саме кримінального процесуального права, які регламентують порядок вирішення питання про відвід судді, з врахуванням особливостей встановлених при розгляді справ про адміністративне правопорушення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року і являється частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Вичерпний перелік обставин, які виключають участь судді у кримінальному провадження, встановлений ст. 75 КПК України, згідно якої слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною 3 статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Згідно вимог ст. ст. 80-81 КПК України в разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною 3 статті 35 цього Кодексу.

При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду).

Відвід повинен бути вмотивованим (ч. 5 ст. 80 КПК України).

Дослідивши заяву про відвід встановлено, що доводи адвоката Латій О. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 про відвід судді Одеського апеляційного суду Назарової М. В. фактично зводяться до суб`єктивної оцінки процесуальної поведінки головуючої судді під час розгляду клопотання про призначення судової експертизи. Однак, незгода адвоката з рішенням судді щодо процесуальних питань не може бути підставою для відводу.

Так, в заяві не наведено жодної конкретної обставини, яка б свідчила про особисту заінтересованість судді Назарової М. В. в результаті розгляду справи, її особистий конфлікт з будь-яким учасником справи, порушення порядку визначення судді або інші об`єктивні обставини, здатні поставити під сумнів її безсторонність.

Натомість заявник посилається переважно на те, що суддя нібито висловлювала зауваження щодо подання клопотання про призначення експертизи безпосередньо в день судового засідання, вимагала пояснити причини такого несвоєчасного подання та продовжила судовий розгляд.

Однак, сам по собі факт того, що суддя звернула увагу представника на час подання клопотання та поставила питання щодо причин його подання безпосередньо перед судовим засіданням, не свідчить про упередженість судді. Навпаки, з`ясування процесуальних обставин подання клопотання є складовою належної організації судового розгляду та забезпечення його ефективності.

Прийняття процесуальних рішень суддями, в тому числі таких як вирішення питання про доцільність та своєчасність заявлення клопотання про призначення експертизи, відмова в задоволенні такого клопотання не може свідчити про упередженість судді, оскільки є реалізацією судді своїх процесуальних повноважень, що передбачені нормами процесуального законодавства України та направлені на здійснення повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Європейський суд з прав людини зазначає, що у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 у справі «Білуга проти України», від 28.10.1998 «Ветштайн проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).

У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Апеляційний суд зазначає, що саме по собі суб`єктивне відчуття адвоката про те, що її було принижено або на неї здійснювався психологічний тиск, не є достатнім доказом упередженості судді.

До заяви про відвід не надано жодного належного та допустимого доказу, на підставі якого можна було б зробити висновок про нібито упередженість судді Одеського апеляційного суду Назарової М. В. при розгляді даної справи.

Підстав для встановлення будь-якої, прямої чи побічної заінтересованості судді у справі, що викликає сумнів в неупередженості або об`єктивності, під час розгляду даної справи, апеляційним судом не встановлено.

Навпаки, з наведених заявницею обставин вбачається лише наявність процесуальної ситуації, пов`язаної з поданням клопотання про призначення експертизи безпосередньо в день судового засідання та реакцією головуючої на необхідність з`ясування причин такого подання.

Заявниця фактично просить зробити висновок про упередженість судді на підставі власної оцінки її поведінки, не навівши при цьому конкретних об`єктивних фактів, які підтверджували б таку упередженість.

Таким чином, розглянувши заяву про відвід суддів, з точки зору національного закону, а саме ст. ст. 75, 80-81 КПК України та в контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо безсторонності суду, враховуючи, що доводи заявника щодо наявності обставин, що викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді носять характер суб`єктивних звинувачень, тому заяву адвоката Латій О. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 про відвід судді Назарової М. В. слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1, 246, 294 КУпАП, ст. ст. 75, 80-81 КПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заявуадвоката Латій Олени Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про відвід судді Одеського апеляційного суду Назарової Марини Вікторівни від розгляду справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП – залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький