Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №946/4268/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1553/26

Номер справи місцевого суду: 946/4268/26

Головуючий у першій інстанції Швець В. М.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати у цивільних справах Драгомерецького М. М., при секретарі Узун Н. Д.,

за участю представника ОСОБА_1 – адвоката Кофман А. І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кофман Анна Ігорівна на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 червня 2026 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 червня 2026 року ОСОБА_1 визнаний виним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень. Також стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

15 липня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кофман А. І. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 червня 2026 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кофман А. І. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 червня 2026 року, зазначаючи, що складаючи протокол про адміністратвине правопорушення офіцер Військової служби правопорядку повідомив ОСОБА_1 про розгляд справи Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області на 10 червня 2026 року, суд жодних судових повісток йому не надсилав, крім того розглянув справу 05 червня 2026 року, внаслідок чого ОСОБА_1 був позбавлений можливості захистити себе. Про існування оскаржуваної постанови суду останній дізнався згодом та 13 липня 2026 року його представник отримав копію постанови суду.

Заслухавши представника ОСОБА_1 – адвоката Кофман А. І., яка підтримала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та просила його задовольнити, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Згідно ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» та «Трух проти України»).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.

У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що у разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумний інтервал часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип resjudicata (принцип юридичної визначеності).

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Мельник проти України», норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження і перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. (Рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року).

Процесуальний строк може бути поновлений лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

Із матеріалів справи встановлено, що 03 червня 2026 року був складений протокол ОДОІ №265 про військове адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відносно ОСОБА_1 , та який підписаний безпосередньо ОСОБА_1 (а.с. 1-3).

Матеріали справи містять також заяву ОСОБА_1 від 03.06.2026, в якій він просить Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області розглядати справу про вчинення ним військового адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, без його участі. Вказав, що про дату судового засідання 10.06.2026 о 11:00 год повідомлений. Також зазначив, що свою винну у вчиненні військового адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП він визнає повністю та просить найменшої міри покарання (а.с. 7).

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 червня 2026 року ОСОБА_1 визнаний виним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень. Також стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 гривень.

Апеляційним судом також встановлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 червня 2026 року, надіслана судом до реєстру 05 червня 2026 року та 08 червня 2026 року забезпечено надання загального доступу.

При цьому, із апеляційною скаргою на Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 червня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кофман А. І. звернувся до суду 15 липня 2026 року, тобто із пропуском встановленого законом строку (а.с. 23).

На підставі вищевикладених обставин, апеляційний суд вважає, що достовірно знаючи про складання протоколу ОДОІ №265 про військове адміністративне правопорушення, та про розгляд справи в Ізмаїльському міськрайонного суду Одеської області, надавши заяву про розгляду справи без його участі, ОСОБА_1 протягом місяця не цікавився результатом розгляду даної справи, не вживав заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження, та жодним чином не реалізовував своє право на доступ до судового рішення та оскарження його в апеляційному порядку, у визначений вимогами ч. 2 ст. 294 КУпАП строк.

Законом передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Така позиція законодавця обґрунтована тим, щоб стимулювати особу сумлінно та своєчасно реалізовувати процесуальні права та належним чином виконувати обов`язки, покладені на неї законом.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання, та добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Слід зазначити, що суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, повинна миритися з процесуальними наслідками свого рішення.

ОСОБА_1 , зобов`язаний був цікавитись інформацією про рух адміністративної справи учасником якої він є, та про наявність якої йому було достовірно відомо, проте, останній знехтував своїми процесуальними правами й обов`язками, та ухилився від отримання інформації про стан справи про адміністративне правопорушення.

Також, у справі Каракуця проти України у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.

Апеляційний суд звертає увагу, що поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому КУпАП не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Доступ до суду як складова права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

На підставі вище встановлених обставин даної справи, апеляційний суд приходить до висновку, що наведені ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кофман А. І. підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 червня 2026 року не можуть визнатись поважними обставинами, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Керуючись ст. 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кофман Анна Ігорівна про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 червня 2026 року– відмовити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кофман Анна Ігорівна на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 05 червня 2026 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП – повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький