Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №522/7953/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1605/26

Номер справи місцевого суду: 522/7953/26

Головуючий у першій інстанції Циб І. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,

за участю секретаря – Соболєвої Р.М.,

особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Євглевської Вікторії Михайлівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань

апеляційну скаргу захисника Євглевської Вікторії Михайлівни, яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 17000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 гривень.

ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 29.04.2026 о 00:30 год. в м. Одеса, вул. Рішельєвська, 6, керував транспортним засобом «Cadillac XT5», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, захисник Євглевська В.М., яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що:

- судом в основу доказовості вини ОСОБА_1 покладено матеріали (витяг, довідки, рапорт), які не передбачені статтею 251 КУпАП;

- матеріали справи не містять ні факту самого керування ОСОБА_1 у зазначений час, ні зупинки транспортного засобу співробітниками патрульної поліції;

- одночасно сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

В судовому засіданні захисник Євглевська В.М. та особа, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , підтримали доводи апеляційної скарги, просили постанову суду скасувати та закрити провадження по справі.

Заслухавши доповідь судді, осіб, що брали участь у розгляд справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне право-порушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному до-слідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735.

Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

За п. 3 Розділу І Інструкції № 1452/735 ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з п. 6 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи: протоколом серії ЕПР1 № 652577 від 29.04.2026 року; витягом з ІПНП; довідкою про отримання (неотримання) особою посвідчення водія, згідно з якої ОСОБА_1 отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 ; довідкою про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, згідно з якої ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.04.2026 року; рапортом ЗКВ взводу № 2 роти № 3 БПОП ГУНП в Одеській області л-та поліції О. Мошул від 29.04.2026 року; відеозаписом на DVD-R диску, на якому зафіксований факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження на вимогу поліцейського огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнього інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 652577 від 29.04.2026, яким зафіксовано, що 29.04.2026 о 00:30 год. в м. Одеса, вул. Рішельєвська, 6, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Cadillac XT5», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України (а.с. 1);

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.04.2026 року, від огляду якого ОСОБА_1 відмовився (а.с. 6);

- відеозаписом, яким підтверджено наступне.

Поліцейський підійшов до ОСОБА_1 , який у цей час розмовляв по телефону, привітався та запитав, чи є він військовослужбовцем. ОСОБА_1 повідомив, що перебував у полоні та наразі є ветераном (00:48:11). Після пред`явлення посвідчення водія поліцейський запитав, чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої, на що останній відповів заперечно (00:49:14).

Поліцейський повідомив: «У вас явні ознаки алкогольного сп`яніння, пропоную на місці зупинки пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, можна за допомогою приладу Драгер або до лікаря-нарколога на Воробйова 9» (00:49:17 хв). На зазначену пропозицію ОСОБА_1 відповів: «Не знаю» (00:49:38), а на повторну пропозицію — знову: «Не знаю» (00:50:08).

Після цього поліцейський зазначив, що ОСОБА_1 має відповісти «так» або «ні», та повторно запитав, на що ОСОБА_1 мовчав та згодом вказав: «Остановили за порушення комендантського часу, при этом остановили нас, машины ездят и все остальное» (00:51:17 хв), на таке твердження ОСОБА_1 поліцейський відповів: «Ми ж не можемо всім займатися, так є комендантська година, вас зупинили, вас перевірили, під час перевірки виявили ознаки алкогольного сп`яніння (00:51:18 хв).

На питання ОСОБА_1 : «Які ознаки?», поліцейський відповів: «Виражений запах алкоголю з порожнини рота» та черговий раз запропонував пройти огляд (00:51:28 хв), на що ОСОБА_1 відповів: «Затрудняюсь ответить» (00:52:28 хв). Поліцейський роз`яснив, що так не можна або ОСОБА_1 погоджується або розцінює це як відмову (00:52:28 хв). ОСОБА_1 сказав: «Я не кажу, що відмова» (00:52:30). На питання поліцейського чи буде продуватися, ОСОБА_1 мовчав. Поліцейський вкотре запропонував пройти огляд за допомогою приладу Драгер, на що ОСОБА_1 відповів, що не знає (00:59:12 хв).

Діставши прилад «Драгер» та провівши контрольний тест, поліцейський повторно запитав ОСОБА_1 , чи буде він проходити огляд, на що останній відповів: «Затрудняюсь ответить». Поліцейський роз`яснив, що таку відповідь розцінює як відмову від проходження огляду, у відповідь на що ОСОБА_1 зазначив: «Я не говорю — відмова» (01:07:07). Після цього поліцейський ще раз запропонував ОСОБА_1 пройти огляд, повторно зазначивши виявлені ним ознаки алкогольного сп`яніння, однак останній не надав жодної відповіді на таку пропозицію. Надалі поліцейський повідомив про складення протоколу про адміністративне правопорушення та роз`яснив ОСОБА_1 його права.

Таким чином, із наведеного відеозапису вбачається, що працівник поліції неодноразово та послідовно, а також зрозуміло пропонував ОСОБА_1 як водію транспортного засобу пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», так і в медичному закладі. Водночас ОСОБА_1 не висловив однозначної згоди на проходження такого огляду, неодноразово відповідав «не знаю», «затрудняюсь ответить», а також залишав пропозиції поліцейського без відповіді. При цьому після роз`яснення поліцейським, що невизначена відповідь буде розцінена як відмова від проходження огляду, ОСОБА_1 не погодився пройти огляд та лише зазначив, що не говорить про відмову.

З огляду на послідовність подій, зафіксованих на відеозаписі, поведінка ОСОБА_1 свідчить про його фактичне ухилення від проходження запропонованого огляду, оскільки після неодноразових пропозицій працівника поліції він так і не надав чіткої згоди на його проходження.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції поклав в основу висновку про доведеність вини ОСОБА_1 матеріали (витяг, довідки, рапорт), які не передбачені статтею 251 КУпАП, є безпідставними з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому зазначена норма не встановлює вичерпного переліку документів, які можуть містити такі фактичні дані.

Отже, посилання сторони захисту на те, що витяг, довідки чи рапорт прямо не зазначені у статті 251 КУпАП, не свідчить про їх неналежність або недопустимість як доказів, їх доказове значення підлягає оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами справи, з урахуванням їх змісту, походження та взаємного узгодження.

Посилання сторони захисту на те, що матеріали справи не містять доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки працівниками поліції, спростовуються безпосередньо змістом відеозапису. Зокрема, під час спілкування з працівником поліції ОСОБА_1 сам зазначив: «Остановили за порушення комендантського часу, при этом остановили нас, машины ездят и все остальное» (00:51:17), тим самим підтвердивши як факт його зупинки працівниками поліції, так і обставини, за яких така зупинка відбулася.

Намагання в суді апеляційної інстанції стверджувати, що вказане не свідчить про факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , а також відсутність відеозапису такого керування, на який міститься посилання в спілкуванні невідомих осіб із працівниками поліції, не спростовує доведеності складу адміністративного правопорушення за допомогою наявної у справі сукупності доказів.

Як не заслуговує на увагу і твердження ОСОБА_1 про те, що він під час спілкування з працівниками поліції був розгублений через свій особливий стан, сподівання на прибуття на місце працівників ВСП, тому не міг відповісти, чи буде він проходити огляд на стан сп`яніння, оскільки він як особа, що має посвідчення водія, вважається обізнаним із Правилами дорожнього руху та вимогами, які висуваються ними до учасників дорожнього руху, їх прав та обов`язків, які відповідають законним вимогам працівників поліції.

Обурення ОСОБА_1 , що повз них проїздили інші автівки, які працівники поліції не зупиняли, не свідчить про наявність у вказаної особи як водія ТЗ не виконувати законні вимоги поліціантів.

Доводи апеляційної скарги про те, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Дійсно, протокол про адміністративне правопорушення не має наперед установленої доказової сили та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами, водночас у цій справі висновок про винуватість особи ґрунтується не виключно на змісті протоколу, а на сукупності досліджених судом доказів, які є взаємоузгодженими та підтверджують обставини, викладені у протоколі.

Намагання захисту довести за допомогою Довідки про перебування громадянина ОСОБА_1 в період з 13.04.2022 по 14.09.2024 в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, посвідчення серії НОМЕР_3 учасника бойових дій на ім`я ОСОБА_1 , від 20 січня 2026 року наявність на боці такої особи особливих обставин, не може впливати на наявність або відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також на призначене винній особі стягнення, оскільки санкція вказаної статті є безальтернативною та містить як основне, так і обов`язкове додаткове стягнення, законодавчих підстав для не призначення яких немає.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Євглевської Вікторії Михайлівни, яка діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова