Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №946/3087/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1717/26

Номер справи місцевого суду: 946/3087/26

Головуючий у першій інстанції Караман К. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,

за участю секретаря – Соболєвої Р.М.,

особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Максименка Олександра Андрійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань

апеляційну скаргу захисника Максименка Олександра Андрійовича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 серпня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 серпня 2026 року визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн.

ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 27.04.2026 о 20 год. 25 хв. по вул. Тихій (Тельмана), 16, у м. Ізмаїлі, керував транспортним засобом – мопедом «Steyr-Daimler-Puch», б/н, з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, захисник Максименко О.А., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що:

- від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 не відмовлявся, а посилання судді на зазначену у протоколі фразу «не було часу» не свідчить про відмову від проходження саме цього огляду і в такому порядку, суддя не звернув увагу на те, що у протоколі не сформульовано, який саме огляд і у який спосіб заявник мав пройти на вимогу поліцейського;

- відсутні 2 свідка, як зазначено у проформі протоколу;

- незрозуміло в чому саме обвинувачується водій: в керуванні з ознаками наркотичного сп`яніння чи відмові від проходженні огляду (невідомо якого);

- відповідальності за керування автомобілем з ознаками сп`яніння законодавством не встановлена (посил. на постанову по справі № 300/56/17);

- оскільки у протоколі не сформульовано, який саме огляд ОСОБА_1 має пройти на вимогу поліцейського (на стан алкогольного сп`яніння чи наркотичного) та у який спосіб (на місці із застосуванням спеціальних засобів чи в найближчому закладі охорони здоров`я), правопорушник не має можливості надати однозначну відповідь (погоджується чи відмовляється), невірне і нечітке формулювання суті правопорушення позбавляє водія права на захист;

- порушено порядок огляду на стан сп`яніння, у зв`язку з чим вважається недійсним, а протокол недопустимим доказом вини, працівники поліції 03.04.2026 не зверталися до сертифікованого медичного закладу у м. Ізмаїл КНП «Ізмаїльська центральна міська лікарня» Ізмаїльської міської ради щодо освідування ОСОБА_1 на предмет сп`яніння;

- зазначений поліцейським технічний засіб відеозв`язку – ПВР 13, не розкриває стороні захисту його повне найменування, тип, марку, карту пам`яті, інвентарний номер згідно облікових даних бухгалтерського обліку в підрозділі поліції;

- у разі відсутності в протоколі посилань на технічний засіб, то такий відеозапис не може вважатися належним доказом вчинення, що узгоджується з правою позицією Верховного Суду, викладених у постановах від 31.01.2019 у справі № 464/2309/17, від 19.02.2020 у справі № 524/1284/17;

- протокол не складався в присутності ОСОБА_1 та не підписувався ним, і в отриманні другого примірника акту також підпису ОСОБА_1 не має, що є грубим порушенням вимог розділу Х Інструкції № 2 Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП;

- відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння до належного медзакладу;

- працівники поліції, в порушення ст. 261 КУпАП, не проінформовали Регіональний центр з надання безоплатної вторинної допомоги.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції захисник Максименко О.А. та особа, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , підтримали доводи апеляційної скарги, просили постанову суду скасувати та закрити провадження по справі.

Заслухавши доповідь судді, осіб, що брали участь у розгляд справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне право-порушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному до-слідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735.

Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

За п. 3 Розділу І Інструкції № 1452/735 ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно з п. 6 Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я) (п. 7 Інструкції № 1452/735).

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеним його вину матеріалами справи.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.

Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнього інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об`єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 651512 від 27.04.2026, яким зафіксовано, що 27.04.2026 о 20 год. 25 хв. по вул. Тихій (Тельмана), 16, у м. Ізмаїлі, керував транспортним засобом – мопедом «Steyr-Daimler-Puch», б/н, з явними ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху (а.с. 1);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з якого від огляду ОСОБА_1 відмовився (а.с. 3);

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.04.2026. відповідно до якого від огляду ОСОБА_1 відмовився (а.с. 4);

- відеозаписом, що оглянуто в ході розгляду справи, яким підтверджено наступне.

Працівники поліції зупинили ОСОБА_1 , який керував мопедом, о 20:24:09. Після зупинки працівник поліції запитав ОСОБА_1 : «Чого випившими катаєтесь?» (20:26:00), на що останній відповів: «Соседка умерла, похороны» (20:26:05). Надалі працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що керування транспортним засобом у стані сп`яніння заборонено, та запропонував пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу. На цю пропозицію ОСОБА_1 відреагував словами: «Ты че?». Після повторного уточнення щодо проходження огляду ОСОБА_1 у нецензурній формі відмовився від його проходження (20:29:04).

Після цього працівник поліції запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан сп`яніння у відповідному закладі охорони здоров`я, на що останній відповів: «Нет, все, спасибо… все я уехал» (20:29:14). На повторну пропозицію пройти медичний огляд ОСОБА_1 також відмовився (20:36:36). Надалі працівники поліції ознайомили ОСОБА_1 зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення, від підпису якого він відмовився (20:50:50), та винесено постанову за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Зазначені обставини об`єктивно свідчать про те, що ОСОБА_1 працівниками поліції неодноразово пропонувалося пройти огляд на стан сп`яніння як із використанням спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, однак від проходження такого огляду він відмовився у зрозумілій та категоричній формі.

Щодо доводу скарги, що відсутні 2 свідка, як зазначено у проформі протоколу, апеляційний суд вказує таке.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У виконання вищевказаних вимог КУпАП, до матеріалів справи долучено відеозаписи з нагрудних камер поліцейських щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 , а тому наявність двох свідків не є обов`язковим.

Посилання сторони захисту на те, що матеріали справи не дають можливості встановити, у вчиненні якого саме правопорушення обвинувачується ОСОБА_1 — керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння чи відмова від проходження огляду, є безпідставним.

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за два самостійні склади адміністративного правопорушення: керування транспортним засобом у стані відповідного сп`яніння та відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

При цьому з протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 інкриміновано саме відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а не керування транспортним засобом у встановленому стані сп`яніння. Отже, для притягнення його до відповідальності не вимагається встановлення фактичного стану сп`яніння, оскільки відмова від проходження огляду є самостійною підставою адміністративної відповідальності.

Доводи скарги, що законодавством не встановлено відповідальності за керування транспортним засобом з ознаками сп`яніння, є необґрунтованими, оскільки такі ознаки відповідно до встановленого порядку є підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

У цій справі наявність зазначених працівником поліції ознак сп`яніння має значення не як самостійна підстава для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а як обставина, що зумовила пропозицію пройти відповідний огляд.

При цьому ОСОБА_1 не ставилося у вину лише саме по собі керування транспортним засобом з «ознаками алкогольного сп`яніння». Суть інкримінованого йому правопорушення полягає у відмові особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, що є самостійною підставою відповідальності, передбаченою частиною першою статті 130 КУпАП.

Тому посилання сторони захисту на судове рішення у справі № 300/56/17, у якому зазначено про відсутність відповідальності саме за факт керування транспортним засобом з ознаками сп`яніння, не спростовує можливості притягнення особи до відповідальності за іншу форму правопорушення, прямо передбачену частиною першою статті 130 КУпАП, — відмову від проходження огляду.

Посилання на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано, який саме огляд ОСОБА_1 мав пройти на вимогу працівників поліції та у який спосіб він мав бути проведений, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості надати однозначну відповідь щодо погодження або відмови від його проходження, є безпідставними з огляду на таке.

Як вбачається з відеозапису, працівники поліції послідовно запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу, а після його відмови — на виконання вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП - пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я. При цьому, ОСОБА_1 неодноразово та однозначно відмовився від проходження огляду, що підтверджується зафіксованими на відеозаписі його висловлюваннями та поведінкою.

Посилання сторони захисту на порушення працівниками поліції порядку проведення огляду на стан сп`яніння та на те, що працівники поліції 03.04.2026 не зверталися до КНП «Ізмаїльська центральна міська лікарня» Ізмаїльської міської ради щодо проведення ОСОБА_1 медичного огляду на стан сп`яніння, не спростовують факту вчинення ним адміністративного правопорушення.

Як убачається з відеозапису, після відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу працівник поліції запропонував йому пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я. На цю пропозицію ОСОБА_1 відповів: «Нет, все, спасибо… все я уехал» (20:29:14), а на повторну пропозицію пройти медичний огляд також відмовився (20:36:36).

Таким чином, у цьому випадку медичний огляд фактично не проводився саме внаслідок відмови ОСОБА_1 від його проходження. За таких обставин відсутність звернення працівників поліції до конкретного закладу охорони здоров`я для проведення огляду не може свідчити про порушення порядку його проведення, оскільки необхідність у проведенні такого огляду була зумовлена волевиявленням особи, яка від нього відмовилася.

При цьому предметом доказування у справі за відповідною частиною статті 130 КУпАП є, зокрема, факт відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а не встановлення фактичного стану сп`яніння шляхом проведення медичного огляду.

Твердження захисника на те, що зазначення у протоколі технічного засобу відеозапису як «ПВР 13» не розкриває його повного найменування, типу, марки, карти пам`яті та інвентарного номера, не свідчить про недопустимість відповідного відеозапису та не спростовує його доказового значення.

Дійсно, Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, затвердженою наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, передбачено облік портативних відеореєстраторів та карт пам`яті із зазначенням відповідних інвентарних та номенклатурних номерів. Водночас наведені вимоги регламентують порядок внутрішнього обліку та використання таких технічних засобів органами поліції, а не встановлюють правила, відповідно до яких відсутність усіх зазначених реквізитів безпосередньо у протоколі автоматично тягне за собою недопустимість отриманого відеозапису як доказу.

У цьому випадку вирішальним є не формальне зазначення у протоколі повного переліку облікових характеристик відеореєстратора, а можливість ідентифікувати відеозапис, встановити його походження, відношення до події, що розглядається, та перевірити його зміст і цілісність.

Запис у протоколі «ПВР 13» дозволяє пов`язати відеозапис із конкретним технічним засобом, яким користувався працівник поліції під час виконання службових повноважень.

При цьому сторона захисту не зазначає, яким саме чином відсутність у протоколі повного найменування, марки, типу, номера карти пам`яті чи інвентарного номера перешкодила їй ознайомитися з відеозаписом, перевірити його зміст або поставити під сумнів достовірність зафіксованих на ньому обставин.

Посилання на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 31.01.2019 у справі № 464/2309/17 та від 19.02.2020 у справі № 524/1284/17, є безпідставним, оскільки обставини, встановлені у зазначених справах, не є тотожними обставинам цієї справи.

Так, у справі № 464/2309/17 Верховний Суд виходив із того, що в оскаржуваній постанові взагалі не було зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснювався фото- або відеозапис, та не було вказано, чи здійснювалася така фіксація. Саме за таких обставин суд дійшов висновку, що наданий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом.

Аналогічно у справі № 524/1284/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що матеріали справи не містили даних про те, який саме засіб відеофіксації використовувався, а постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містила посилання на технічний засіб, за допомогою якого було здійснено відеозапис.

Натомість у цій справі в матеріалах наявне посилання на конкретний технічний засіб відеофіксації — «ПВР 13».

Отже, обставина, яка була визначальною для висновків Верховного Суду у наведених стороною захисту справах, у даному випадку відсутня.

Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення не складався у присутності ОСОБА_1 , не підписувався ним, а також що на примірнику протоколу, який вручався ОСОБА_1 , відсутній його підпис, у зв`язку з чим, на думку сторони захисту, допущено істотне порушення вимог розділу X Інструкції № 1395, не є безумовною підставою для висновку про недопустимість такого протоколу.

Відсутність підпису особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, сама по собі не свідчить про те, що протокол не складався у її присутності або що його зміст не був доведений до її відома. Положеннями Інструкції № 1395 передбачено, що у разі відмови особи від підписання протоколу уповноважена посадова особа робить про це відповідний запис у протоколі.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 651512 від 27.04.2026, від підпису такого ОСОБА_1 відмовився.

Апеляційний суд не бере до уваги твердження скарги, що відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння до належного медзакладу, оскільки поліцейським було встановлено саме ознаки алкогольного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції в порушення вимог статті 261 КУпАП не було проінформовано Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, не можуть бути визнані обґрунтованими, з огляду на таке.

Так, відповідно до статті 261 КУпАП обов`язок уповноважених посадових осіб інформувати центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги передбачений у разі застосування до особи адміністративного затримання. При цьому зазначена норма не встановлює обов`язку інформувати такий центр у кожній справі про адміністративне правопорушення, в якій особа не була піддана адміністративному затриманню.

Сам факт складання щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення та перебування його певний час у присутності працівників поліції не свідчить про застосування до нього адміністративного затримання. За відсутності даних про фактичне адміністративне затримання, складання протоколу про адміністративне затримання, зазначення в ньому часу та мотивів затримання, підстав для висновку про порушення працівниками поліції вимог статті 261 КУпАП у цій частині немає.

Крім того, статтею 268 КУпАП особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, гарантовано право користуватися юридичною допомогою, однак реалізація цього права не означає автоматичного залучення адвоката системи безоплатної правничої допомоги у кожній справі про адміністративне правопорушення.

Отже, за відсутності встановленого факту адміністративного затримання ОСОБА_1 посилання сторони захисту на невиконання працівниками поліції обов`язку щодо інформування Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги є безпідставним.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».

Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.

Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника Максименка Олександра Андрійовича, який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова