Постанова від 03 вересня 2026 р. у справі №462/5383/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 462/5383/26 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М.

Провадження № 33/811/1500/26 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Колодій Любомири Богданівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката Колодій Любомири Богданівни на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 12 серпня 2026 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 665,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , який є батьком неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконав належним чином покладених на нього ст. 150 СК України батьківських обов`язків з виховання доньки, що проявилось у тому, що донька часто порушує поведінку в навчальному закладі, а саме: виявляла надмірну агресивну поведінку 08 травня 2026 року, псувала майно 15 травня 2026 року, зірвала освітній процес в 3-Б класі на 1-му уроці, 11 травня 2026 року Під час порушень поведінки, представники адміністрації школи телефонували батьку, проте ОСОБА_2 слухавки не піднімав. Своїми діями ОСОБА_1 допустив вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Колодій Л.Б., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та порушує право на справедливий судовий розгляд, адміністративні матеріали невірно кваліфіковано, окрім того судом не допитано свідків.

Зазначає, що ОСОБА_1 належним чином виконує свої обов`язки, щодо виховання, навчання та забезпечення умов життя дитини.

У судовому засіданні апеляційного суду, ОСОБА_1 повідомив, що він належним чином виконує свої обов`язки, щодо виховання, навчання та забезпечення умов життя дитини, бере активну участь у вихованні та житті доньки, цікавиться її навчанням, забезпечує належний контроль за освітнім процесом.

Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, не дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно не з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №217180 від 11 червня 2026 року (а.с. 1), ОСОБА_1 , 11 червня 2026 року близько 10 год за адресою АДРЕСА_1 , будучи батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виконав належним чином покладених на нього ст. 150 СК України батьківських обов`язків з виховання доньки, що проявилось у тому, що донька часто порушує поведінку в навчальному закладі.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Під час перевірки протоколу про адміністративне правопорушення апеляційним судом встановлено, що у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА №217180 від 11 червня 2026 року (а.с. 1) не розкрито суті порушення та його об`єктивної сторони, не зазначено які конкретні дії вчинив ОСОБА_1 , в чому проявилася об`єктивна сторона, вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, зокрема те, чи взагалі ОСОБА_1 ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання доньки, чи була заподіяна шкода інтересам дитини, як цього вимагає диспозиція ч.1 ст.184 КУпАП.

Окрім того, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі фабули протоколу та самостійно доповнив її, не допитавши свідків, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначалося, що ОСОБА_2 виявляла надмірну агресивну поведінку 08 травня 2026 року, псувала майно 15 травня 2026 року, зірвала освітній процес в 3-Б класі на 1-му уроці, 11 травня 2026 року , під час порушень поведінки донькою,за висновком суду ОСОБА_1 слухавки не піднімав

З матеріалів справи не вбачається достатньої сукупності належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 , 11 червня 2026 року о 10 год.00 хв., за адресою Сяйво 71/102, вчинив конкретні дії, що утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а долучені до матеріалів справи ксерокопії актів про виявлення надмірної агресивної поведінки від 8 травня 2026 року, 11 травня 2026, 15 травня 2026 року (а.с. 8-12) не можуть свідчити про невиконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків 11 червня 2026 року, близько 10 год., за адресою АДРЕСА_1 .

Апеляційний суд зазначає, що ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а лише та, що чітко передбачена законодавством і лише тих обов`язків, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

При цьому для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП недостатньо самого лише встановлення факту виникнення у дитини певних труднощів у поведінці, навчанні чи взаємовідносинах із педагогічними працівниками. Необхідно встановити конкретні обставини, які свідчать саме про свідоме, винне та тривале невиконання або неналежне виконання батьком покладених на нього законом обов`язків, а також причинно-наслідковий зв`язок між такою поведінкою батька та відповідними негативними наслідками для дитини.

Існування проблем у навчанні, поведінці чи соціалізації дитини не є безумовним доказом ухилення батька від виконання своїх обов`язків. Такі обставини можуть мати різні причини, зокрема пов`язані з особливостями віку та психологічного стану дитини, її взаємовідносинами з однолітками чи педагогічними працівниками, сімейними обставинами, зміною звичного середовища, а також іншими чинниками, які не залежать безпосередньо від волі та поведінки батька.

Апеляційний суд звертає увагу, що поняття «ухилення від виконання батьківських обов`язків» не може тлумачитися розширено та не може охоплювати будь-яку поведінку батька, яка суб`єктивно оцінюється іншими особами як недостатня або така, що не відповідає їхньому уявленню про належне виховання дитини.

Аналізуючи докази в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 апеляційний суд приходить до висновку, що є обґрунтований сумнів того, що ОСОБА_1 вчинив ухилення від виконання батьківських обов`язків, щодо доньки.

Так, в ході розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 належним чином виконує свої батьківські обов`язки, бере активну участь у вихованні та житті дитини, цікавиться її навчанням і забезпечує належний контроль за освітнім процесом, реагує на проблемні ситуації, які виникають у процесі навчання, та вживає заходів для їх вирішення, в цьому допомагає його матір, оскільки мати дівчинки - ОСОБА_3 залишила сім`ю та позбавлена батьківських прав на підставі рішення Залізничного районного суду м. Львова від 17 грудня 2024 року у справі № 462/1342/24 (а.с. 45–47), у зв`язку з чим основний тягар забезпечення виховання, навчання, утримання та належного розвитку дитини фактично покладений на батька, що, безумовно, вимагає від нього значних зусиль та уваги.. Також встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України з 10 лютого 2015 року по 6 лютого 2025 року (а.с. 38), був учасником бойових дій у період з 3 квітня 2023 року по 7 липня 2023 року (а.с. 36, 39), а також нагороджений відповідною відзнакою Президента України (а.с. 37), позитивно характеризується та підтримує зв`язок із закладом освіти та особисто прибуває до школи з метою з`ясування питань, пов`язаних із навчанням і поведінкою дитини, що свідчить про його небайдужість до розвитку та потреб дитини.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , у доньки виникають труднощі у взаємодії з окремим учителем, зокрема дитина не може знайти з ним спільної мови, що негативно впливає на її емоційний стан, сприйняття навчального процесу та поведінку в закладі освіти. Разом із тим дитина, позбавлена материнської опіки, а отже потребує додаткової уваги, зокрема і в школі, на що варто було б звернути увагу педагогічному колективу, шляхом залучення фахівців психологічної чи соціальної служби. Зазначені обставини самі по собі не можуть свідчити про неналежне виконання батьком своїх обов`язків. Навпаки, активна участь батька у вирішенні ситуації, його звернення до школи та особиста присутність свідчать про належне виконання ним обов`язку щодо забезпечення всебічного розвитку, виховання та навчання дитини.

З психолого-педагогічної характеристики дитини (а.с. 12а) вбачається, що поведінка ОСОБА_2 покращилася після повернення батька із служби. У характеристиці також зазначено, що дитина є дуже енергійною та емоційною, а за час навчання проявила себе як здібна, кмітлива та допитлива. Вона має добрий рівень пізнавальних здібностей, швидко засвоює новий навчальний матеріал, уміє логічно мислити, знаходити нестандартні рішення та аргументовано висловлювати власну думку.

Зазначені у психолого-педагогічній характеристиці позитивні якості та навчальні здібності дитини підтверджуються також матеріалами, наявними у справі, зокрема свідоцтвами про досягнення (а.с. 29–31), а також дипломами та грамотами за відповідні досягнення (а.с. 32–35). Вказані документи свідчать про належний рівень інтелектуального та пізнавального розвитку дитини, її зацікавленість у навчанні, активність, здібність до засвоєння нових знань та досягнення позитивних результатів у навчальній і позанавчальній діяльності.

При цьому особливо важливим є те, що, відповідно до психолого-педагогічної характеристики, позитивна динаміка у поведінці дитини спостерігалася саме після повернення батька із служби. Таким чином, наведені відомості характеризують не лише освітні та особистісні якості дитини, а й свідчать про позитивний вплив присутності батька на емоційний стан і поведінку дитини.

Апеляційний суд зазначає, що у даній ситуації необхідно було б звернути увагу не лише на поведінку дитини в закладі освіти, а й причини такої поведінки, характер взаємовідносин дитини з педагогічними працівниками, психологічний стан дитини, поведінку батька та членів сім`ї після виникнення відповідних проблем, його реакцію на зауваження закладу освіти та вжиті ним заходи щодо усунення причин конфлікту.

Таким чином, наявні у справі матеріали свідчать не про ухилення батька від виконання батьківських обов`язків, а навпаки, про його належне ставлення до виховання дитини, участь у її освітньому житті та вжиття необхідних заходів для вирішення проблем, які виникають у дитини у взаємовідносинах із педагогічними працівниками.

З огляду на зазначене, заслуговують на увагу апеляційного суду аргументи сторони захисту, що місцевим судом не в повній мірі встановлено обставини справи, не проаналізовано пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не допитано жодного свідка.

На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова суду першої інстанції, підлягає до скасування, а провадження у справі - закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 7, ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.

За наведених обставин, постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП слід скасувати, а провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

апеляційну скаргу адвоката Колодій Любомири Богданівни –задоволити.

Постанову Залізничного районного суду м. Львова від 12 серпня 2026 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.