Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №307/2583/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 307/2583/26

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

15.09.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Котубей І.І., за участю захисника Кустрьо М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника - адвоката Кустрьо М.М., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400,00 гривень без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

Відповідно до постанови суду та протоколу серії ЗхРУ №339747 від 25.06.2026 року ОСОБА_1 25 червня 2026 року близько 14 год. 20 хв. на напрямку прикордонного знаку № 268 (територія Тячівського району Закарпатської області) на відстані 800 метрів від лінії державного кордону, у межах прикордонної смуги, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» від відділу інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) був виявлений та затриманий при спробі незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04 листопада 1991 року, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою захисник-адвокат Кустрьо М.М., в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Вказує, що 25.06.2026 ОСОБА_1 разом з сім`єю їхав на відпочинок у с. Солотвино, що підтверджується бронюванням двох номерів у котеджі «Софа» та оплатою таких. Просить звернути увагу, що ОСОБА_1 перетинав кордон України до досягнення ним 23-ліття та успішно повернувся, хоча міг залишитись за кордоном. У протоколі особистого обшуку зазначено, що у ОСОБА_1 виявлено мобільний телефон та паспорт громадянина України, тобто у такого не було знайдено грошей та паспорту для виїзду за кордон, що додатково свідчить про відсутність у нього наміру для перетину державного кордону. Вважає, що суд першої інстанції не у повній мірі дослідив дані обставини справи, що призвело до ухвалення незаконної постанови.

В судовому засіданні захисник Кустрьо М.М. повністю підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки не повідомляв, заяв про відкладення судового засідання чи про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції не подавав.

В зв`язку з цим, відповідно до положень ст. 294 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши пояснення захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Згідно положень ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.

Постанова Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2026 року вимогам законності та обґрунтованості не відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1-3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).

Досліджуючи матеріали справи в апеляційному порядку, суд вважає наявні в справі докази недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом».

Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч.1 ст. 251 КУпАП), а обов`язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП).

З протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №339747 вбачається, що ОСОБА_1 25 червня 2026 року близько 14 год. 20 хв. на напрямку прикордонного знаку № 268 (територія Тячівського району Закарпатської області) на відстані 800 метрів від лінії державного кордону, у межах прикордонної смуги, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» від відділу інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) був виявлений та затриманий при спробі незаконного перетинання державного кордону з України до Румунії поза пунктами пропуску через державний кордон України, чим порушив вимоги ст. 9, ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04 листопада 1991 року, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції вважає даний протокол неналежним доказом, оскільки, враховуючи положення вимог ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому діяння, не зазначено населений пункт та якими саме діями останній вчинив спробу перетину державного кордону.

Суд першої інстанції на такі обставини належної уваги не звернув, не дослідив, якими саме діями ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України. У матеріалах справи відсутні відомості, що місце, де було затримано ОСОБА_1 не є дозволеним для проходження людей.

Наявні в матеріалах адміністративної справи документи не спростовують і не підтверджують того, що у протоколі про адміністративне правопорушення і постанові суду з`ясовано об`єктивну та суб`єктивну сторони цього правопорушення.

Сам по собі той факт, що ОСОБА_1 перебував у межах території, на якій установлено контрольований прикордонний район, за умови відсутності об`єктивних доказів, які б свідчили про його намір перетнути державний кордон поза межами пункту пропуску, не є підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

За таких обставин, справа не містить будь-яких доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП за обставин, викладених у постанові.

В суді першої інстанції захисник долучив до письмових пояснень від 07.07.2026 року переписку з месенджера «Viber», яка датується 24.06.2026, та з такої вбачається, що відбувалось бронювання номерів в котеджі «Софа», який знаходиться біля с. Солотвино, а саме номеру двохмісного та трьохмісного, оплата таких номерів, що підтверджує доводи сторони захисту щодо відсутності у ОСОБА_1 прямого умислу на здійснення незаконного перетину державного кордону, оскільки такий разом з сім`єю відпочивав у с.Солотвино.

До матеріалів справи долучено маршрут руху та місце виявлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , де зазначається, що ОСОБА_1 було затримано біля прикордонного знаку № 268, який знаходиться між селами Бедевля та ОСОБА_2 та на автошляху Н-09. Водночас, у протоколі про адміністративне правопорушення ЗхРУ №339747, протоколі про адміністративне затримання, протоколі огляду, огляду речей та вилучення речей і документів зазначено місця складання даних документів в с. Грушово Тячівського району, що знаходиться на значній територіальній відстані від прикордонного знаку № 268.

У довідці щодо проведення опитування ОСОБА_1 зазначається, що він не одружений та не бажає проходити подальшу військову службу, однак як вбачається з долучених захисником Кустрьо М.М. матеріалів, зокрема з ВОД, сформованого у «Резерв +», такий відноситься до категорії призовників, не проходив військову службу. Згідно актового запису про шлюб № 266, сформованого у ДП «Дія», ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали 15.05.2026 шлюб, про що видано відповідне свідоцтво №І-ВЛ602465, орган державної реєстрації актів цивільного стану – Подільський відділ ДРАЦС у м. Києві Київського міжрегіонального управління МЮ України.

Суд першої інстанції не дослідив належним чином вищезгадані обставини справи, не встановив, чи був у ОСОБА_1 умисел щодо здійснення незаконного перетину державного кордону, не спростував доводи захисника. Відсутність скарги ОСОБА_1 на дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо складання протоколу за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП не вказує на те, що такі дії, поза всяким сумнівом, є законними.

Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення.

Обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Підсумовуючи наведене, ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винним у спробі незаконного перетину державного кордону України, в судовому засіданні встановлено не було. При цьому, всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє дійти висновку про законність, обґрунтованість та умотивованість судового рішення з наведених вище підстав, у зв`язку з чим постанова судді суду першої інстанції підлягає скасуванню.

У відповідності до ст. 62 Конституції України, ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.283,294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Кустрьо Михайла Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, - скасувати.

Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Іван КОТУБЕЙ