Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №133/3487/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/3487/25

Провадження № 22-ц/801/2172/2026

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дем`янова Ж. М.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокуСправа № 133/3487/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Ковальчука О. В., Панасюка О. С.,

з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Козятинська міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Голуб Наталії Євгенівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 червня 2026 року, ухвалене у складі судді Дем`янової Ж. М. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Козятинської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьком є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Батьками ОСОБА_2 (батька позивача) є: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Дід позивача – ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками є ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .

У діда ОСОБА_3 була рідна сестра ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження діда де вказані його батьки : (російською мовою) батько - « ОСОБА_8 », мати - « ОСОБА_6 » та архівною довідкою від 17 лютого 2025 року №08-405/7 Державного архіву Вінницької області і фотокопією запису метричної книги де вказано, що в метричній книзі про народження по Свято-Покровській церкві с. Сестринівка Бердичівського повіту Київської губернії за 1914 рік є запис № 09 від 12 лютого 1914 року про хрещення доньки ОСОБА_9 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 і її батьки: селяни ОСОБА_10 .

ОСОБА_7 була одружена з ОСОБА_11 і змінила своє дошлюбне прізвище на прізвище чоловіка та стала « ОСОБА_12 », однак докази реєстрації такого шлюбу відсутні, також відсутня інформація в архівній установі, що підтверджується відповіддю Державного архіву Вінницької області від 17 лютого 2025 року №08-404/7 на запит адвоката.

У подальшому у ОСОБА_13 та ОСОБА_11 народилася донька – ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка є двоюрідною сестрою батька позивача ОСОБА_15 , а позивачу – тіткою.

10 липня 1962 року ОСОБА_14 уклала шлюб з ОСОБА_16 та змінила своє дошлюбне прізвище на прізвище чоловіка - ОСОБА_17 , а ІНФОРМАЦІЯ_8 у них народилася донька – ОСОБА_18 , яка є троюрідною сестрою позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_18 померла, про що 08 квітня 2024 року відділом ДРАЦС у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складений актовий запис за №1007.

Після смерті в 2024 році ОСОБА_18 відкрилася спадщина.

Позивач зазначає, що є єдиним спадкоємцем за законом, інших спадкоємців ні за заповітом, ні за законом після смерті ОСОБА_18 немає і на даний час невідомо.

Однак через відмінності в написанні прізвища його рідні та відсутність доказу укладення шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 позивач не має можливості підтвердити родинний зв`язок з сестрою, позбавлений права отримати свідоцтво про її смерть та відповідно, у подальшому оформити свої спадкові права.

ОСОБА_1 вичерпав усі можливі заходи щодо підтвердження родинних відносин з померлою ОСОБА_18 в позасудовому порядку.

Водночас встановлення факту родинних відносин позивача із ОСОБА_18 має юридичне значення, оскільки від встановлення такого факту залежить можливість реалізації ним права на спадкування.

До складу спадщини після смерті ОСОБА_18 увійшло право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСТП «Трудівник» Козятинського (нині Хмільницького) району Вінницької області, розміром 3,68 умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі (на місцевості), яке вона успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_19 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , але на день своєї смерті не оформила належним чином. ОСОБА_18 спадщину після смерті своєї матері прийняла шляхом подання відповідної заяви до Першої Тернопільської Державної нотаріальної контори, де заведено спадкову справу за №507/2013.

Вимога про визначення ОСОБА_1 додатково строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_18 є похідною від позовної вимоги про встановлення факту родинних відносин з померлою.

З огляду на викладене, звернувшись в суд із цим позовом, ОСОБА_1 просив:

- встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 є його троюрідною сестрою (третього ступеню споріднення) по лінії батька;

- визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_18 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 червня 2026 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що на підтвердження заявлених вимог позивачем подано документи щодо походження його батька ОСОБА_2 , архівні довідки про народження ОСОБА_7 , а також документи щодо народження та смерті членів родини ОСОБА_12 і Сологубів.

Разом з тим судом встановлено, що ключовою ланкою для підтвердження родинних відносин між позивачем та померлою є факт перебування ОСОБА_7 у шлюбі з ОСОБА_11 та зміни нею прізвища на « ОСОБА_12 », оскільки саме через зазначену особу позивач обґрунтовує наявність спільних предків із ОСОБА_18 .

Однак належних та допустимих доказів державної реєстрації такого шлюбу суду не надано.

Надані позивачем архівні довідки, навпаки, свідчать про відсутність у державних архівних установах актового запису про шлюб ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , а також про відсутність на зберіганні окремих книг реєстрації актів цивільного стану за відповідний період.

Сам по собі факт того, що особа у подальшому зазначалася під прізвищем « ОСОБА_12 », не є достатнім доказом зміни прізвища саме внаслідок укладення шлюбу та не підтверджує беззаперечно тотожність особи ОСОБА_7 та ОСОБА_13 .

Крім того, надані позивачем документи не містять достатніх відомостей, які б дозволяли встановити безперервний та документально підтверджений ланцюг споріднення між позивачем та ОСОБА_18 .

Суд також критично оцінив показання свідків, надані у справі, оскільки вони не є беззаперечним та самостійним доказом для підтвердження юридичних фактів, що мають значення для правильного вирішення спору. Такі показання мають допоміжний характер і підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 89 ЦПК України, однак самі по собі не можуть достовірно підтверджувати факт родинних відносин або заміни прізвища внаслідок реєстрації шлюбу.

З огляду на відсутність належних письмових та офіційних доказів, показання свідків не усувають наявних сумнівів щодо встановлення юридично значимого факту та не можуть бути покладені в основу судового рішення як достатні та визначальні докази.

Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність факту родинних відносин між позивачем та ОСОБА_18 , позивач не довів наявності у нього статусу спадкоємця за законом після смерті останньої. За таких обставин відсутні правові підстави для вирішення питання про визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки зазначена вимога є похідною від вимоги про встановлення факту родинних відносин та без підтвердження права на спадкування не підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також на неповно з`ясовані обставини справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 21 липня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Ковальчук О. В., Панасюк О. С.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 липня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху, матеріали справи витребувано із суду першої інстанції.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 серпня 2026 року справу призначено до розгляду на 10 вересня 2026 року на 10 год 00 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів позовної заяви.

За наявності доказів, які б підтверджували державну реєстрацію шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , у позивача не було б потреби (необхідності) звертатися до суду з даним позовом. Саме за таких обставин – відсутності доказів підтвердження певних юридичних фактів законодавець визначив право на встановлення їх в судовому порядку.

Неправильним є висновок суду першої інстанції, що показання свідків не можуть бути покладені в основу судового рішення як достатні та визначальні докази, оскільки у цій справі, за неможливості отримання всіх документів на підтвердження факту родинних відносин правильним було б врахувати показання свідків, які надали відому їм інформацію щодо обставин, які підлягають встановленню у даній справі.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Від представника Козятинської міської ради надійшла заява, у якій просить задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі, враховуючи, що позов був визнаний відповідачем в першій інстанції. Розгляд апеляційної скарги провести за відсутності представника міської ради.

В судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені у ній підстави.

Представник Козятинської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, при цьому подано заяву про розгляд справи у відсутність представника.

Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_13 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 09 листопада 1995 року, та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 21 вересня 1979 року (а. с. 10, 13).

Батьком позивача є ОСОБА_2 , 1956 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 13, 14).

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 вбачається, що батьками ОСОБА_2 були ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Як убачається зі свідоцтва про народження ОСОБА_3 та архівної довідки Державного архіву Вінницької області від 17 лютого 2025 року № 08-405/7, він народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , а його батьками були ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а. с. 15, 17).

Зазначеною архівною довідкою та фотокопією запису метричної книги також підтверджується, що у метричній книзі про народження по Свято-Покровській церкві с. Сестринівка Бердичівського повіту Київської губернії за 1914 рік міститься запис № 9 від 12 лютого 1914 року про хрещення ОСОБА_9 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками якої зазначені селяни ОСОБА_10 та ОСОБА_20 . Таким чином, надані докази свідчать про наявність родинного зв`язку між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 як братом і сестрою (а. с. 18).

Відповідно до відповіді Державного архіву Вінницької області від 17 лютого 2025 року № 08-404/7, актового запису про шлюб ОСОБА_7 та ОСОБА_11 не виявлено. Крім того, згідно з інформацією Державного архіву Вінницької області від 17 лютого 2025 року №№ 08-403/7, 08-404/7 книги реєстрації актів цивільного стану за окремі роки відповідного періоду на зберіганні відсутні (а. с. 23, 24).

ІНФОРМАЦІЯ_14 народилася ОСОБА_14 , батьками якої зазначені ОСОБА_11 та ОСОБА_13 . Також встановлено, що 10 липня 1962 року ОСОБА_14 уклала шлюб із ОСОБА_16 та змінила прізвище на « ОСОБА_17 », а ІНФОРМАЦІЯ_8 у подружжя народилася донька — ОСОБА_18 (а. с. 21).

Крім того, згідно з копією матеріалів спадкової справи № 507/2013, заведеної після смерті ОСОБА_19 , до складу спадкового майна входили:

- частка квартири АДРЕСА_1 ;

- земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,5442 га, розташована на території Сестринівської сільської ради Козятинського району Вінницької області;

- грошові вклади з усіма нарахованими відсотками та компенсаціями.

Спадщину після смерті ОСОБА_19 прийняла її дочка – ОСОБА_18 (а. с. 61-76).

Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 000553227562 від 12 грудня 2025 року ОСОБА_18 померла у березні 2024 року, при цьому точна дата смерті не встановлена (а. с. 58-59).

Після смерті ОСОБА_18 відкрилася спадщина, до складу якої увійшло право на земельну частку (пай) розміром 3,68 умовних кадастрових гектари у землях колективної власності КСТП «Трудівник» Хмільницького району Вінницької області (а. с. 20).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не у повній мірі.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 7 ст. 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

На підставі п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Під родинними відносинами слід розуміти кровний зв`язок між особами, які походять одне від одного (пряма лінія родинних відносин) і кровний зв`язок між особами, які походять від спільного предка (бічна лінія родинних відносин). У прямій лінії родинних відносин знаходяться: мати і син (або донька), батько і син (або донька), дід і внук (внучка), бабка і внук (внучка), прадід і правнук (правнучка), прабабка і правнук (правнучка). У бічній лінії родинних відносин знаходяться, наприклад: рідні брати і сестри, дядько і племінник (племінниця), тітка і племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри тощо.

Розрізняють також ступені родинних відносин, які визначаються кількістю народжень, які відділяють народження одного родича від іншого. Родинні відносини є підставою для виникнення численної групи сімейних правовідносин (наприклад, між батьками і дітьми, братами і сестрами, бабкою, дідом і внуками).

Відповідно до роз`яснень п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого її оголошено померлою.

Згідно зі ст. 1222 ЦК України право на спадкування виникає в день відкриття спадщини.

Відповідно до положень частини 1 статті 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Частинами першою та другою ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Виходячи з викладеного слід дійти висновку, що право на спадкування виникає з дня відкриття спадщини, а спадкоємець, який на момент відкриття спадщини не проживав постійно разом зі спадкодавцем, повинен реалізувати своє право шляхом подання заяви про прийняття спадщини нотаріусу у встановлений законом шестимісячний строк. Неподання такої заяви у зазначений строк тягне правові наслідки, визначені спадковим законодавством України.

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені ст. 1272 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом про встановлення факту родинних відносин із ОСОБА_18 та визначення додаткового строку для прийняття спадщини після її смерті.

Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції зроблено висновок про недоведеність факту родинних відносин між позивачем та ОСОБА_18 , та відповідно не доведення наявності у нього статусу спадкоємця за законом після смерті останньої.

Водночас апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 позов заявлено до Козятинської міської ради як до органу місцевого самоврядування.

При цьому судом першої інстанції не встановлювалося коло спадкоємців померлої ОСОБА_18 , питання заведення спадкової справи після її смерті не досліджувалося.

Твердження позивача про відсутність спадкоємців у ОСОБА_18 не підтверджені жодними доказами.

Також судом встановлено, що частина ймовірного спадкового майна знаходиться на території м. Тернополя, втім Тернопільська міська рада до участі у справі також не залучена.

За таких обставин, враховуючи підстави та предмет позову, вирішення спору у цій справі може безпосередньо впливати на права та обов`язки спадкоємців померлої ОСОБА_18 , питання наявності яких судом першої інстанції не з`ясовувалось, при цьому колегія суддів звертає увагу ОСОБА_1 , що у разі порушення, невизнання чи оспорення його прав з боку інших осіб він не позбавлений права на звернення до суду із відповідним позовом, правильно визначивши при цьому суб`єктний склад сторін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги по суті не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції шляхом зміни його мотивувальної частини.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга по суті задоволенню не підлягає, судові витрати у суді апеляційної інстанції слід залишити за ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Голуб Наталії Євгенівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 червня 2026 року змінити, виклавши його мотивувальну частину з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

У решті рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 червня 2026 року залишити без змін.

Судові витрати у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції залишити за ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повна постанова складена 15 вересня 2026 року.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді О. В. Ковальчук

О. С. Панасюк