Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №320/22898/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/22898/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» звернулося до суду з позовом до Житомирської митниці, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 18.02.2023 №UA101070/2023/000005/1;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2023/000078.

Позов мотивовано тим, що з метою митного оформлення товарів позивачем подано митну декларацію, у якій митну вартість товару визначено за ціною договору. На підтвердження заявленої митної вартості надано належні та достатні документи, які підтверджують усі складові митної вартості. Проте, відповідачем належним чином не обґрунтовано причин витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, а також оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. У рішенні відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів. Також відповідач не довів неможливості визначення митної вартості товару за основним методом та необхідності застосування резервного методу визначення митної вартості.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Житомирська митниця звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 14 травня 2025 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що документи, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Стверджує, що рішення про коригування митної вартості товарів від 18.02.2023 №UA101070/2023/000005/1 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому є законним.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2025 та від 16.03.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» до суду 12.08.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Також від представника позивача до суду 02.12.2025 надійшла заява із доказами понесених судових витрат в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 14.07.2022 між ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» та UAB «HEMI LOGISTICS» укладено контракт № 1.

Предметом зазначеного контракту обумовлено постачання на адресу ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» скла (п. 1.1) на умовах 100 % передоплата (п. 2.3)., умовами поставки визначеного FCA Вієвіс (Литва).

Відповідно до умов контракту компанія UAB «HEMI LOGISTICS» поставляє товар протягом 90 днів з дня отримання предоплати (п.3.2) та після відвантаження товару має надати на електронну пошту компанії ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» копії CMR, інвойсу та експертної митної декларації.

Між ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» та UAB «HEMI LOGISTICS» 14.07.2022 підписано доповнення № 1 до контракту, відповідно до якого узгоджено поставку скла виробництва Польща «Float ExtraClear 4.00 mm 2310x2250 за ціною 5,10 Євро/м2 та «Low-e glass ClimaGuard 4 mm, 2310x2250 за ціною 6,00 Євро/м2.

Між ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» та UAB «HEMI LOGISTICS» 11.11.2022 підписано доповнення № 2 до контракту, відповідно до якого узгоджено поставку скла виробництва Польща «Float glass 4.00 mm 2310x2250» за ціною 4,70 Євро/м2 та «Low-e glass Clima Guard 4 mm, 2310x2250 за ціною 5,60 Євро/м2.

Між ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» та UAB «HEMI LOGISTICS» 25.01.2023 підписано доповнення № 3 до контракту, відповідно до якого узгоджено поставку скла виробництва Польща «Float Extra Clear 4.00 mm 2310x2250» за ціною 4,25 Євро/м2.

UAB «HEMI LOGISTICS» для ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ 25.01.2023 виставлено фактуру № HEMI23 №060 на скло «Float glass 4.00 mm 2310x2250» в кількості 2,224,53 м2, вартістю 9454,25 Євро.

ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» на користь UAB «HEMI LOGISTICS» 30.01.2023 внесено передоплату за поставку двох партій товару за фактурами № 059 та № 060.

Товари скло «Float glass 4.00 mm 2310x2250» в кількості 2224,53 м2, вартістю 9454,25 Євро, на підставі супровідних документів, у тому числі рахунку-фактуру № HEMI23 №060 від 25.01.2023, CMR №060 від 13.02.2023 та експортної декларації MRN 23LTKC0100EK0670F5, 18.02.2023 заявлено до митного оформлення в Житомирську митницю за ЕМД ІМ/40/ДЕ №23UA101070001189U0.

Разом із митною декларацією № 23UA101070001189U0 в тому числі для підтвердження заявленої митної вартості та транспортних витрат надано:

1. Фактура від 25.01.2023 № HEMI23 №60;

2. CMR від 13.02.2023 №060;

3. експортна декларація № 23LTKC0100EK0670F5;

4. сертифікати якості FRZ0400Z та BG002036;

5. контракт №1 від 14.07.2022, та доповнення до нього;

6. квитанції SWIFT від 30.01.2023 на суму 18908,50 Євро.

7. довідку про транспортні витрати від 14.02.2023 № 1402/2 та калькуляцію транспортних витрат №1 від 27.01.2023;

8. лист UAB HEMI LOGISTICS щодо підтвердження вартості;

9. декларація митної вартості.

Щодо товару, заявленого за митною декларацією № 23UA101070001189U0 Житомирською митницею 18.02.2023 винесено рішення про коригування митної вартості №UA101070/2023/000005/1 та картку відмови № UA101070/2023/000078.

Не погоджуючись з наведеними вище рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Частиною першою статті 318 Митного кодексу України передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

За приписами п.п. 23-24 частини першої статті 4 Митного кодексу України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Положеннями статей 49, 50 Митного кодексу України закріплено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно частин першої, другої статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

В силу вимог частин першої, другої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Нормами частини третьої статті 53 Митного кодексу України закріплено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

За приписами частин першої та другої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Згідно вимог статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Щодо доводів апелянта про те, що відомості про витрати на транспортування оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, судова колегія зазначає таке.

Декларантом до митного оформлення надано довідку про транспортні витрат від 14.02.2023 № 1402/3 та загальну калькуляцію транспортних витрат від 27.01.2023 розраховану на 6 транспортних засобів, які належать підприємству та виконують рейси за маршрутом Vievis (Литва) - (Ягодин) Україна.

Надана калькуляція містить маршрут перевезення Vievis (Литва) - (Ягодин Україна), його протяжність - 610 км, витрати на пальне - 9494,71 грн. з розрахунку 31 літр на 100 км (51,21 грн./л), витрати підприємства на амортизацію - 666,00 грн зарплату водію та податки - 727,00 грн. та 160,00 грн. відповідно.

Щодо тарифу на перевезення, суд зазначає, що чинними нормативними актами не встановлено форми калькуляції, а також обов`язкових її реквізитів.

Під час надання послуг із перевезення зважають на Методичні рекомендації формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, які затверджена наказом Мінтрансу від 05.02.2001 №65.

Так, зокрема, відповідно до п. 2 Методичних рекомендацій - рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов`язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, які виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливосте кожного підприємства.

Конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості перевезень визначається підприємством.

Собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт та послуг, що забезпечують перевезення (п. 3 Методичних рекомендацій).

ТОВ «ІНТЕРСТЕЙ ТРЙДІНГ» не є транспортним підприємством та не надає комерційних послуг з перевезення вантажів, відповідно, окремих транспортних тарифів на перевезення вантажів на підприємстві не встановлено.

Калькуляція транспортних витрат, надана митному органу, складена за витратним принципом (собівартість перевезення), відповідно до якої собівартість перевезення фактично і є вартістю тарифу, оскільки і залежить від найменування й вартості вантажу, а також містить відомості, про відсутність яких зазначено в рішенні відповідача.

Апелянтом не наведено доводів про те, ким, на його переконання, має бути складено калькуляцію транспортних витрат, для спростування сумнівів митниці щодо ймовірної упередженості та необ`єктивності внесених даних, з огляду на те, що транспортні засоби, зазначені в калькуляції витрат, належать позивачу (покупцю).

В рішенні відповідача зазначено, що в довідці-калькуляції транспортних витрат від 27.01.2023 № 1 вказано, що «навантаження входить до вартості перевезення», тоді як в самій довідці відсутня інформація щодо навантаження та вартості (суми) витрат і навантаження».

Витрати на завантаження, в розумінні статті 58 МК України, не понесені покупцем, оскільки відповідно до контракту № 1 від 14.07.2022 між ТОВ «ІНТЕРСТЕР ТРЕЙДИНГ» та UAB «HEMI LOGISTICS» поставка товарів в адресу ТОВ «ІНТЕРСТЕР ТРЕЙДИНГ» здійснюється на умовах FCA (Литва) Інкотермс 2010 (п. 2).

За умовами FCA продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці.

Так, якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження, якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару.

Отже, базисними умовами поставки FCA Інкотермс 2010, визначено, що продавець несе всі витрати, в тому числі і щодо завантаження товару за умови, що поставка відбувається зі складу продавця.

Завантаження даної партії скла, поставленої в адресу позивача відбувалось зі складів продавця на умовах FCA, відповідно, витрати і його навантаження понесено продавцем товарів та включено у їх вартість.

Як слідує з оскаржуваного рішення, розбіжності, виявлені митним органом, пов`язані відсутністю у калькуляції протяжності маршруту у кілометрах до місця ввезення і митну територію України та розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту, а також з зазначенням про те, що витрати на завантаження входять до вартості перевезення.

Як вбачається з матеріалів справи, до виконання контракту №1 від 14.07.2022 посередники не залучались, відповідно рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанню умов договору (угоди, контракту) не могли бути надані на запит митниці.

З метою митного оформлення товарів ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» додатково не замовляло додаткових експертних висновків про якісні та вартісні характеристики товарів.

Додатково слід зазначити, що на підтвердження транспортних витрат декларантом до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від 14.02.2023 №1402/3 та загальну калькуляцію транспортних витрат від 27.01.2023, розраховану на 6 транспортних засобів, які належать підприємству та виконують рейси за маршрутом Вієвіс (Vievis) Литва – (Ягодин ) Україна.

Надана калькуляція від 27.01.2023 №1 містить маршрут перевезення Вієвіс (Vievis) Литва – (Ягодин ) Україна, його протяжність – 610 км, витрати на пальне – 9 494,71 грн. з розрахунку 31 літр на 100 км ( 51,21грн./л), витрати підприємства на амортизацію – 666,00 грн., зарплату водію та податки - 727,00 грн. та 160,00 грн відповідно.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Отже зі змісту норми слідує, що калькуляція транспортних витрат є одним з можливих, але не виключно обов`язкових документів, якими декларант може підтвердити понесені транспортні витрати.

Колегія суддів зазначає, що надана до митного оформлення калькуляція розрахована на 6 транспортних засобів, які належать підприємству, та містить інформацію про товар, маршрут перевезення, його протяжність, витрати на пальне, витрати підприємства на амортизацію, зарплату водію та податки, як власне і передбачено Наказом №599, тоді як не внесення до калькуляції окремої строки з зазначенням числового вираження «тарифної ставки», яка розраховується за 1 км маршруту, за наявності усіх необхідних значень ваги, одиниці виміру та довжини маршруту, які є достовірними, не є достатньою підставою для висновку про наявність неповних чи недостовірних відомостей та, відповідно, підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості та її коригування.

За таких підстав та враховуючи, що вказані вище твердження відповідача спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, а будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, подані декларантом документи, в даному випадку, слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.

В апеляційній скарзі Житомирська митниця зазначає, що поставка товару здійснюється відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 14.07.2022 №1, разом з тим до митного оформлення надано доповнення №3 від 25.01.2023 до контракту, яке не стосується даного митного оформлення.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що питання подання до митного оформлення доповнення №3 від 25.01.2023 до контракту не було предметом розгляду під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а тому не може розглядатися в контексті обґрунтування наявності розбіжностей поданих документів.

Більше того, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив, що 14.07.2022 між ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» та UAB «НЕМІ LOGISTICS» підписано доповнення № 1 до контракту, відповідно до якого узгоджено поставку скла виробництва Польща «Float ExtraClear…» - 5,10 Євро/м2 та «Low-e glass ClimaGuard…» - 6,00 Євро/м2.

Між ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» та UAB «НЕМІ LOGISTICS» 11.11.2022 підписано доповнення № 2 до контракту, відповідно до якого узгоджено поставку скла виробництва Польща «Float glass…» - 4,70 Євро/м2 та «Low-e glass ClimaGuard…» 5,60 Євро/м2.

Між ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» та UAB «НЕМІ LOGISTICS» 25.01.2023 підписано доповнення № 3 до контракту, відповідно до якого узгоджено поставку скла виробництва Польща «Float Extra Clear…» за ціною 4,25 Євро/м2.

Отже укладені доповнення визначали вартість імпортованого товару в період дії контракту та є його невід`ємними частинами.

Доповнення № 3 визначає фактурну вартість товару «Float Extra Clear…» - 4,25 Євро/м2, який заявлено за МД № 23UA101070001189U0 та відповідає вартості, що визначена фактурою (інвойсом) від 25.01.2023 № НЕМІ23 № 060, а також заявлена в експортній декларації № 23LTKC0100EK0670F5.

З огляду на вищенаведене, висновок митниці про те, що доповнення №3 від 25.01.2023 до контракту не стосується даного митного оформлення, є необ`єктивним, протиправним та спростовується документами, поданими до митного оформлення, примірники яких наявні в матеріалах адміністративної справи (т.1, а.с.63-64,67).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Надаючи оцінку доводам апелянта про відсутність всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та невідповідність ціни товару документам, які надані декларантом, суд зазначає, що оцінюючи подані на підтвердження заявленої митної вартості докази, митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмету доказування.

У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Будь-яких доказів того, що ціна імпортованих товарів є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати, у зв`язку з їх придбанням, відповідач під час розгляду справи не надав.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що митним органом не доведено, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Отже, митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин і фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товарів базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Щодо доводів апелянта щодо застосування резервного методу визначення митної вартості товару, суд зазначає таке.

У постанові від 25 лютого 2020 року по справі №260/718/19 Верховний Суд зауважив, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованою особою та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що заявлялись до митного оформлення чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Також, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Резервний метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях і це обґрунтування повинне бути підтвердженим у рішенні про коригування митної вартості.

Разом з тим, у оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості інші дані, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, відсутні.

Отже, відповідач здійснив коригування митної вартості спірного товару без урахування відмінностей у складових вартості товарів (зокрема витрат на доставку товару до місця призначення вже на митній території України) та маршрутах їх доставки.

Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Натомість, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У зв`язку з встановленими обставинами та зазначеними нормами чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржувані рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 18.02.2023 №UA101070/2023/000005/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101070/2023/000078 є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат на представництво адвокатом інтересів позивача в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000,00 гривень, колегія суддів зазначає наступне.

Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду надано:

- договір про надання правової допомоги від 15.08.2022 № 15/08/22/ІТ;

- додаткову угоду №1 від 15.08.2022;

- додаткову угоду № 2 від 31.03.2023;

- додаткову угоду № 3 від 10.04.2023;

- акт наданих послуг від 25.11.2025;

- рахунок від 25.11.2025 № 25.11.2025;

- платіжну інструкцію №2 від 01.12.2025;

- фільтровану виписку по рахунку АБ «Ірини Єфимченко» за 01.12.2025;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1375971.

Відповідно до акту наданих послуг від 25.11.2025 адвокатом надано наступні послуги:

- підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу Житомирської митниці - 2000,00 грн.

Подані докази судова колегія бере до уваги, аналізуючи обґрунтованість суми, заявленої до відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2022 року у справі №640/16093/21 вказав, що в будь-якому випадку, суд зобов`язаний перевірити докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартість, з огляду на положення частини четвертої статті 134 КАС України, згідно з якою для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Житомирською митницею 09.12.2025 подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Колегія суддів зауважує, що представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу Житомирської митниці на 11 сторінках тексту.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Таким чином, під час вирішення питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінкою сторін під час судового процесу тощо.

Здійснивши системний аналіз наведених вище доказів понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу у їх співвідношенні до складності правовідносин та обсягу вчинених представником позивача дій в процесі вивчення матеріалів справи та підготовки відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає, що сума в розмірі 2000, 00 грн відповідає принципу співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Житомирської митниці – залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 травня 2025 року у справі №320/22898/23 – без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці (10003, Житомирська область, м. Житомир, вул. Перемоги, буд.25, код ЄДРПОУ 44005610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4А, офіс 139, код ЄДРПОУ 41859998) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина

Судді Т.Р.Вівдиченко

Є.І.Мєзєнцев