Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №580/6113/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/6113/25 Суддя (судді) першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Кучми А.Ю., Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн пропорційно дням його участі у бойових діях за грудень 2023 року, січень-березень 2024 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України здійснити нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 у збільшеному розмірі до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах за грудень 2023 року, січень-березень 2024 року.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення її недоліків, зокрема шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення та відповідних доказів.

На виконання вимог зазначеної ухвали представником позивача подано заяву про усунення недоліків та клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку представник позивача посилався, зокрема, на запровадження в Україні воєнного стану, проходження позивачем військової служби, його безпосередню участь у бойових діях та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі частини другої статті 123 та пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції виходив із того, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України.

При цьому суд зазначив, що грошове забезпечення позивача є щомісячним платежем, у зв`язку з чим про ненарахування додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн на місяць позивач не міг не знати під час отримання грошового забезпечення за відповідний місяць.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, які мають значення для вирішення питання щодо строку звернення до суду, а також неврахування обставин проходження ним військової служби та безпосередньої участі у бойових діях.

За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

За приписами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Предметом спору у цій справі є ненарахування та невиплата позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168, за грудень 2023 року та січень, лютий, березень 2024 року.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що до правовідносин, пов`язаних із дотриманням строків звернення військовослужбовців до суду у спорах щодо належних їм виплат, підлягають застосуванню положення статті 233 КЗпП України як спеціальної норми щодо строку звернення до суду у спорах про оплату праці.

Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, статтю 233 КЗпП України викладено у новій редакції, відповідно до частини першої якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Отже, суд першої інстанції правильно виходив із того, що до спірних правовідносин застосуванню підлягає тримісячний строк, передбачений статтею 233 КЗпП України. Аналогічний підхід щодо періодів після 19 липня 2022 року підтверджений Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2025 року у справі №580/11545/24.

Водночас колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо визначення моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення свого права.

Саме в цій частині висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 жовтня 2025 року у справі №580/11545/24, мають істотне значення для вирішення цієї справи.

У зазначеній постанові Верховний Суд, переглядаючи ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у спорі щодо складових грошового забезпечення військовослужбовця, наголосив, що для правильного вирішення питання про дотримання строку звернення до суду необхідно з`ясувати наявність або відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з розмірами та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, зокрема доказів направлення чи видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.

При цьому Верховний Суд визнав передчасним висновок судів попередніх інстанцій про повернення відповідних позовних вимог та скасував ухвалу суду першої інстанції і постанову суду апеляційної інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Колегія суддів ураховує, що фактичні обставини цієї справи у відповідній частині є релевантними до правової проблематики, яка була предметом оцінки Верховного Суду у справі №580/11545/24.

Натомість суд першої інстанції у справі, що переглядається, обмежився висновком про те, що грошове забезпечення позивача є щомісячним платежем, а тому про ненарахування додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць позивач «не міг не знати» під час отримання грошового забезпечення за відповідний місяць.

Однак сам по собі факт зарахування на рахунок військовослужбовця певної суми грошового забезпечення не є безумовним та достатнім доказом його обізнаності про всі складові такого забезпечення, порядок їх розрахунку та правові підстави ненарахування окремого виду додаткової винагороди.

Для визначення моменту, коли особа дізналася або об`єктивно повинна була дізнатися про порушення свого права, підлягають встановленню конкретні обставини отримання нею інформації щодо складу та розміру відповідних виплат.

Матеріали, на підставі яких суд першої інстанції вирішував питання про повернення позовної заяви, не містять установлених судом обставин щодо надання позивачу у спірні періоди розрахункових листів, довідок або інших документів, із яких він міг достовірно встановити не лише фактичний розмір отриманого грошового забезпечення, але й його складові та факт ненарахування спірної додаткової винагороди.

Отже, висновок суду першої інстанції про початок перебігу тримісячного строку виключно з моменту отримання позивачем грошового забезпечення за відповідний місяць є передчасним.

Колегія суддів також враховує поведінку позивача щодо реалізації ним права на судовий захист.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач 04 грудня 2024 року вже звертався до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом з аналогічним предметом та з аналогічних підстав, а в подальшому повторно звертався до суду 20 лютого 2025 року. Відповідні позовні заяви були повернуті судами без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Колегія суддів зазначає, що попереднє звернення до суду з позовом, який у подальшому було повернуто, саме по собі не перериває встановленого законом строку звернення до суду та не означає автоматичного дотримання такого строку при наступному зверненні.

Разом із тим такі обставини не можуть бути залишені поза увагою при оцінці поведінки особи та причин пропуску строку, оскільки свідчать про вчинення нею конкретних дій, спрямованих на реалізацію права на судовий захист.

Тому висновок про те, що позивач протягом тривалого часу не виявляв належної зацікавленості у захисті своїх прав, не повною мірою відповідає фактичним обставинам справи.

Окремої оцінки потребують і доводи позивача щодо проходження ним військової служби та безпосередньої участі у бойових діях.

Колегія суддів погоджується, що сам по собі факт запровадження на території України воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення строку звернення до суду.

Водночас у цій справі позивач посилається не лише на загальний факт існування воєнного стану, а на конкретні обставини проходження ним військової служби та безпосередньої участі у бойових діях, виконанні завдань із забезпечення національної безпеки та оборони України.

Більше того, сам предмет цього спору безпосередньо пов`язаний із твердженням позивача про виконання ним бойових завдань, оскільки він вимагає нарахування додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн саме пропорційно дням його участі у бойових діях у грудні 2023 року та січні-березні 2024 року.

За таких обставин проходження військової служби та участь у бойових діях мають оцінюватися не ізольовано, а в сукупності з іншими встановленими обставинами, зокрема характером служби позивача, його реальною можливістю отримати інформацію щодо складових грошового забезпечення та фактом неодноразового вчинення ним дій, спрямованих на звернення до суду.

При цьому застосування процесуальних строків має переслідувати мету забезпечення принципу юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя, однак не повинно перетворюватися на надмірний формалізм, який фактично позбавляє особу можливості отримати судовий розгляд заявлених вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що інститут строків звернення до адміністративного суду не може застосовуватися механічно, без установлення фактичного моменту, коли особа дізналася або за конкретних обставин справи повинна була дізнатися про порушення свого права.

Таким чином, у цій справі суд першої інстанції, правильно визначивши норму права, яка регулює строк звернення до суду, передчасно визначив момент початку його перебігу, не встановивши наявності документального підтвердження обізнаності позивача зі складовими нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення.

Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки в сукупності обставинам попередніх звернень позивача до суду, характеру проходження ним військової служби та доводам щодо безпосередньої участі у бойових діях.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність передбачених частиною другою статті 123 та пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України підстав для повернення позовної заяви є передчасним.

При цьому колегія суддів наголошує, що наведені висновки не означають вирішення по суті питання щодо наявності у позивача права на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі, оскільки зазначене питання підлягає встановленню під час розгляду справи по суті на підставі належних і допустимих доказів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року постановлена з неповним з`ясуванням обставин, необхідних для правильного вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду, та з неправильним застосуванням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року - скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді А.Ю. Кучма

В.В. Файдюк