Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №620/15468/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/15468/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з уточненим адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправним наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.10.2024 №919 про результати службової перевірки щодо встановлення причин та умов відсутності довідки від 22.05.2020 №195жк у матеріалах його облікової справи під час відповідних її оглядів, як такий, що, на думку позивача, є формальним та необ`єктивним, та скасувати його;

- зобов`язати відповідача виключити з внутрішнього опису документів та з облікової квартирної справи довідку від 22.05.2020 №195жк та вважати її недійсною.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішення суду у справі №620/3027/23, яким відповідача зобов`язано розглянути його заяву від 01.02.2023, може бути виконано із посиланням на наказ від 16.10.2024 №919, який, на переконання позивача, порушує його право на житлове забезпечення з урахуванням повного складу сім`ї.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, неналежну оцінку доказів та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що перебуває на квартирному обліку до 01.01.2005, а тому вважає, що до спірних правовідносин мають застосовуватися положення законодавства, які регулювали його житлові права на момент постановлення на квартирний облік, з урахуванням положень Закону України від 24.06.2004 №1865-IV «Про внесення змін до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"».

На переконання апелянта, застосування судом першої інстанції положень наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 та наказу Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 суперечить принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі.

Апелянт також вказує на неналежне, на його думку, дослідження судом доказів щодо фактичної відсутності довідки від 22.05.2020 №195жк у його квартирній справі під час попередніх її оглядів та наполягає, що результати проведеної відповідачем службової перевірки не встановили дійсних причин та умов відсутності вказаної довідки.

Крім того, апелянт посилається на положення статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення.

За змістом частини першої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами частини другої статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив надати довідку про перевірку житлових умов, складену у травні 2020 року, повідомити причини її відсутності в особовій справі станом на 27.10.2021 під час ознайомлення з матеріалами квартирної справи, а також надати опис квартирної справи.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 у справі №620/3027/23, яке набрало законної сили 11.10.2023, ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов`язано розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.02.2023 відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».

03.10.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив письмово повідомити, з підтвердженням відповідними документами, про проведення службової перевірки щодо встановлення причин та умов ймовірних неправомірних дій посадових осіб житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом від 23.10.2024 №11/3666 позивача повідомлено, що з метою встановлення причин та умов відсутності довідки про перевірку житлових умов за 2020 рік у квартирній справі ОСОБА_1 проведено службову перевірку та надіслано витяг з наказу від 16.10.2024 №919.

Згідно з пунктом 2 наказу від 16.10.2024 №919 причини та умови відсутності довідки про перевірку житлових умов за 2020 рік у квартирній справі ОСОБА_1 під час огляду цієї справи судом у судовому засіданні у 2021 році не встановлені, оскільки станом на 16.10.2024 довідка про перевірку житлових умов від 22.05.2020 №195жк наявна, підшита до облікової (квартирної) справи ОСОБА_1 та внесена до внутрішнього опису документів облікової справи, тоді як відповідальна посадова особа вибула до нового місця служби 16.05.2022.

Вважаючи такий наказ формальним та необ`єктивним, а довідку від 22.05.2020 №195жк такою, що не повинна міститися в його обліковій справі, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.

За змістом статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність реально порушеного права, свободи чи законного інтересу особи саме тим рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які є предметом судового оскарження.

При цьому порушення має бути реальним, безпосереднім та стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка звернулася до суду.

Самого лише незадоволення особи змістом рішення суб`єкта владних повноважень або висновками, викладеними у такому рішенні, недостатньо для його скасування в порядку адміністративного судочинства, якщо таке рішення не спричинило зміни обсягу прав чи обов`язків цієї особи.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції у тій частині, що наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.10.2024 №919 є результатом внутрішньої службової перевірки, проведеної з метою встановлення причин та умов відсутності документа в обліковій справі позивача.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне уточнити, що сам по собі факт того, що предмет службової перевірки пов`язаний із квартирною справою ОСОБА_1 , означає, що спірний наказ фактично стосується обставин ведення його облікової справи.

Однак така обставина не свідчить про те, що наказ №919 безпосередньо встановлює, змінює чи припиняє права або обов`язки ОСОБА_1 .

Оспорюваний наказ не містить владного припису, адресованого позивачу, не вирішує питання про зарахування чи зняття його з квартирного обліку, не визначає склад сім`ї, з яким позивач перебуває на такому обліку, не вирішує питання черговості забезпечення житлом та не встановлює будь-яких інших самостійних правових наслідків у сфері житлового забезпечення позивача.

Зміст пункту 2 наказу №919 зводиться до фіксації результату проведеної службової перевірки, а саме неможливості встановити причини та умови відсутності довідки від 22.05.2020 №195жк у квартирній справі під час її огляду у 2021 році з огляду на те, що станом на дату проведення перевірки відповідний документ перебував у матеріалах справи, а посадова особа, відповідальна за ведення справи, вибула до іншого місця служби.

Таким чином, сам по собі наказ №919 не є рішенням, внаслідок прийняття якого виникли, змінилися або припинилися житлові права позивача.

Колегія суддів також звертає увагу, що скасування зазначеного наказу не призведе автоматично до встановлення факту відсутності довідки №195жк у квартирній справі на певну дату, не встановить факту її незаконного виготовлення чи долучення, не матиме наслідком автоматичного виключення такого документа з матеріалів облікової справи та саме по собі не змінить обсяг житлових прав позивача.

Отже, між оспорюваним наказом та заявленим позивачем порушенням права на житлове забезпечення відсутній безпосередній юридичний причинно-наслідковий зв`язок.

У цьому контексті колегія суддів ураховує, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 у справі №620/3027/23 відповідача було зобов`язано саме розглянути заяву позивача від 01.02.2023 відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». Вказаним судовим рішенням не встановлювалася недійсність довідки від 22.05.2020 №195жк, не вирішувалося питання про її вилучення з квартирної справи та не покладався на відповідача обов`язок встановити факт неправомірного долучення такого документа.

Тому посилання апелянта на те, що наказ №919 може бути використаний відповідачем під час виконання рішення у справі №620/3027/23, саме по собі не свідчить про порушення спірним наказом суб`єктивних прав позивача.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, службова перевірка є комплексом заходів, які здійснюються з метою перевірки інформації про вчинення правопорушення, з`ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни та встановлення осіб, які вчинили правопорушення.

Під час службової перевірки встановлюються, зокрема, особа, яка вчинила дисциплінарне правопорушення або порушення виконавської дисципліни, обставини правопорушення, неналежно виконані розпорядження чи службові обов`язки, а також наявність або відсутність події, з приводу якої призначалася перевірка.

Отже, зазначений Порядок був застосований не для визначення моменту виникнення чи обсягу житлових прав ОСОБА_1 , а виключно для регулювання процедури проведення відповідачем службової перевірки у 2024 році.

За таких обставин посилання апелянта на те, що він перебував на квартирному обліку до 01.01.2005, не виключає застосування у 2024 році чинних на цей час норм, які регулюють внутрішню діяльність органу військового управління та порядок проведення службової перевірки.

Такий підхід не означає надання наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 зворотної дії в часі, оскільки вказаний нормативно-правовий акт не застосовується до правовідносин щодо виникнення у позивача права на квартирний облік у минулому, а регулює процедуру здійснення відповідачем відповідних дій після набрання ним чинності.

З цих самих підстав колегія суддів відхиляє посилання апелянта на статтю 58 Конституції України.

Принцип незворотності дії нормативно-правового акта в часі не означає, що правовідносини, які виникли до набрання чинності новим нормативно-правовим актом і продовжують існувати після цього, назавжди мають регулюватися виключно законодавством, чинним у момент їх виникнення, незалежно від характеру відповідного правового регулювання.

У спірному випадку слід розмежовувати нормативне регулювання виникнення та збереження права позивача на квартирний облік і нормативне регулювання ведення його облікової справи та проведення службової перевірки у 2024 році.

Предметом цієї справи не є вирішення питання про дату виникнення права ОСОБА_1 на забезпечення житлом, його місце у черзі чи застосування перехідних положень житлового законодавства до визначення обсягу такого права.

Тому наведені в апеляційній скарзі доводи щодо перебування позивача на квартирному обліку до 01.01.2005 не спростовують висновків суду першої інстанції щодо правомірності відмови в задоволенні заявлених у цій справі позовних вимог.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача виключити з внутрішнього опису документів та з облікової квартирної справи довідку від 22.05.2020 №195жк та вважати її недійсною колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380, на кожного військовослужбовця, зарахованого на квартирний облік, оформлюється облікова справа.

До облікової справи долучаються передбачені нормативними актами документи, а вилучати та знищувати документи, долучені до облікової справи, забороняється.

Разом з тим матеріали цієї справи не містять встановлених у належному процесуальному порядку обставин, які б свідчили про підроблення довідки від 22.05.2020 №195жк, її юридичну нікчемність чи про наявність передбачених законом підстав для виключення такого документа з облікової справи.

Незгода позивача з обставинами та часом появи відповідної довідки в матеріалах квартирної справи сама по собі не є достатньою правовою підставою для зобов`язання суб`єкта владних повноважень вилучити її з матеріалів справи.

При цьому вимога «вважати довідку недійсною» також не відповідає суті передбачених адміністративним судочинством способів захисту, оскільки суд, вирішуючи публічно-правовий спір, перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень та захищає порушене право особи належним та ефективним способом, а не оголошує документ недійсним лише внаслідок заперечення стороною достовірності обставин його долучення до певної справи.

При цьому сама довідка від 22.05.2020 №195жк за своїм змістом є документом, яким фіксуються певні відомості, а не рішенням суб`єкта владних повноважень, яким безпосередньо встановлюються, змінюються чи припиняються права або обов`язки позивача. Тому незгода особи зі змістом такого документа або обставинами його складення чи долучення до матеріалів облікової справи не трансформує цей документ у самостійний індивідуальний акт, який може бути визнаний судом недійсним у заявлений позивачем спосіб.

Відомості, що містяться у такій довідці, за необхідності можуть бути оцінені уповноваженим органом або судом при вирішенні конкретного питання щодо житлових прав позивача, однак така оцінка не є тотожною вилученню документа з облікової справи чи оголошенню його недійсним.

Крім того, заявлений спосіб захисту повинен бути таким, що в разі його застосування реально та безпосередньо відновлює порушене право позивача.

У цій справі позивачем не доведено, яким саме чином виключення довідки №195жк із внутрішнього опису та матеріалів квартирної справи саме по собі відновить конкретне порушене право позивача на житлове забезпечення, враховуючи, що предметом оспорюваного наказу №919 не було визначення складу його сім`ї, черговості чи обсягу належного йому житлового забезпечення.

Стосовно посилань апелянта на статтю 77 КАС України колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим наведене правило розподілу доказового тягаря не звільняє позивача від необхідності обґрунтувати наявність самого факту порушення його права, свободи чи законного інтересу оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень та існування підстав для застосування заявленого способу судового захисту.

Покладення на суб`єкта владних повноважень обов`язку доведення правомірності свого рішення не означає презумпції протиправності такого рішення та не усуває необхідності встановлення судом усіх юридично значимих передумов для надання судового захисту, зокрема наявності порушеного права позивача та причинного зв`язку між оскаржуваним рішенням і несприятливими для нього правовими наслідками.

У цій справі відповідачем надано відзив на позов та обґрунтовано характер і результати проведеної службової перевірки, тоді як позивачем не доведено, що саме прийняття наказу №919 спричинило зміну обсягу належних йому житлових прав або створило для нього самостійні несприятливі юридичні наслідки.

Таким чином, посилання апелянта на положення статті 77 КАС України не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів також наголошує, що питання про те, чи фактично знаходилася довідка від 22.05.2020 №195жк у квартирній справі під час її огляду в 2021 році, та питання про те, чи вдалося відповідачу встановити причини її відсутності на відповідний момент, не є тотожними питанню про наявність у позивача права вимагати скасування наказу про результати службової перевірки.

Навіть за умови підтвердження тієї обставини, що під час огляду квартирної справи у 2021 році довідка від 22.05.2020 №195жк фактично була відсутня у її матеріалах, сама по собі така обставина не свідчить ані про недійсність зазначеної довідки, ані про неправомірність її подальшого перебування в обліковій справі, а також не зумовлює автоматичної протиправності наказу від 16.10.2024 №919. Встановлення факту відсутності документа у певний момент часу та встановлення причин такої відсутності є різними за своїм змістом фактичними обставинами.

Відтак доводи апелянта про неповне дослідження судом першої інстанції доказів щодо відсутності довідки у 2021 році не впливають на правильність вирішення цього спору, оскільки навіть підтвердження зазначеної обставини не створює правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Навіть у разі критичної оцінки повноти проведеної перевірки зазначене саме по собі не свідчить про виникнення підстав для задоволення заявленого позову, оскільки предмет судового захисту має бути пов`язаний із конкретним порушеним суб`єктивним правом позивача.

Водночас оспорюваний наказ не встановлює факту позбавлення ОСОБА_1 права на житло, не змінює склад його сім`ї, не змінює дату постановлення на квартирний облік та не містить рішення щодо його місця у відповідній черзі.

Відтак доводи апеляційної скарги переважно стосуються незгоди апелянта із результатами службової перевірки та його власної оцінки обставин появи довідки №195жк у матеріалах квартирної справи, однак не спростовують визначального висновку суду першої інстанції - відсутності доведеного безпосереднього порушення прав позивача саме наказом від 16.10.2024 №919.

За приписами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Однак судовий контроль у порядку адміністративного судочинства здійснюється з метою захисту порушеного права особи, а не абстрактної перевірки законності будь-якого акта суб`єкта владних повноважень поза зв`язком із правами чи законними інтересами позивача.

З огляду на встановлені у справі обставини колегія суддів погоджується з кінцевим висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Отже, посилання апелянта на незворотність дії нормативно-правових актів у часі, перебування його на квартирному обліку до 01.01.2005, неналежну оцінку доказів щодо відсутності довідки у матеріалах квартирної справи у 2021 році, а також на недоведення відповідачем правомірності спірного наказу не спростовують визначальної обставини цієї справи: оспорюваним наказом №919 безпосередньо не вирішено питання щодо житлових прав ОСОБА_1 , а обрані ним способи судового захисту не забезпечують відновлення конкретного порушеного права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності такого висновку та не свідчать про неправильне вирішення справи судом першої інстанції.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року є правильним по суті, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для його скасування чи зміни.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма