Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №320/51624/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Леонтович А.М., Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року Справа № 320/51624/24

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Компанієць І.Д., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Тернопільської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі

за позовом приватного підприємства «Будпостач»

до Тернопільської митниці ДМС

про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Приватне підприємство «Будпостач» (далі – Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Черкаської митниці (далі – Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці від 05.08.2024 UА403070/2024/000210/1 про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року позов було задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що такі обставини, як згенеровані АСУР форми митного контролю щодо контролю митної за кодами МФ 105-2, 106-2 та вища митна вартість згідно бази даних Держмитслужби щодо оформлених раніше митними органами товарів не були підставою для витребування у Позивача додаткових документів.

Окрім того, суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР, є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Також суд першої інстанції звернув увагу на те, що, коносамент видається виключно на ту частину маршруту, на якій товар транспортується саме морським транспортом. Тоді як спірний товар Позивача переміщувався через митний кордон України не морським, а залізничним транспортом.

Відтак, суд прийшов до висновку, що надані декларантом до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити митну вартість товару за ціною договору.

Окрім того, суд першої інстанції відзначив, що зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень ч.2 ст.55 МК України.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, наполягаючи на правомірності рішення про коригування митної вартості товару.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, контролюючий орган посилається на генерування АСМО «Інспектор» перелік необхідних до виконання митних процедур з огляду на участь фізичної особи щодо якої наявні протоколи про порушення митних правил.

При цьому, Апелянт стверджує, що під час здійснення митного контролю за МД № 24UA403070006294U6 від 05.08.2024 митницею було опрацьовано інформацію, яка міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої виявлено:

1. до митного оформлення надано договір про перевезення від 14.02.2022 № UA00072649 де перевізником зазначено «Maersk A/S» Данія та договір про експедитирування від 24.02.2020 №UA00072711 де експедитор є ТОВ «Мерск Україна Лтд» хоча у коносаменті від 28.05.2024 №CWDN20240510C наявна відмітка «Wilder»;

2. у залізничній накладній УМВС від 25.07.2024 №2151541458 (далі – Залізнична накладна) перевізником згідно графи 22 є PKP Cargo S.A. У зазначеній Залізничній накладній у графі 24 «Документи, додатки відправником» зазначено ряд документів, що відсутній при митному оформлені та суперечать заявленій інформації;

3. у поданому рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору від 12.07.2024 №5653381730 вказано коносамент №238885783, а даній митній декларації надано коносамент від 28.05.2024 №CWDN20240510C;

4. прайс-лист № б/н від 18.12.2023 містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB NINGBO, що обмежує конкурентність.

На переконання Апелянта, перелічені вище фактори у сукупності вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах. Водночас, уповноваженою особою декларанта на вимогу Тернопільської митниці, окрім долучених до митної декларації документів, додатково не надано жодного документа для підтвердження заявленої митної вартості.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а від 24.07.2026 - призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін, зазначаючи що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення суду з дотримання норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду – без змін, з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.07.2023 між Позивачем (далі - покупець) та компанією LISHUI YEKAI GARDEN MACHINERY CO., LTD CO., LTD (Китай) (далі - продавець) було укладено контракт №1689, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує культиватори та запасні запчастини в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід`ємною частиною контракту.

Попередньо, 24.02.2020 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі - експедитор) договір транспортного експедирування № UA00072711.

Попередньо, 14.02.2022 для перевезення товарів до України Позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі - перевізник) договір № UA00072649 зовнішньоторговельних вантажів на перевезення.

18.12.2023 продавець надав Позивачу прайс - лист щодо ціни товарів та комерційний інвойс № YEKAI20231218 на суму 43 256,80 доларів США.

03.04.2024 Позивач згідно з контрактом від 25.07.2023 №1689 відкрив на ім`я продавця в АТ «ТАСКОМБАНК» акредитив № LCI-19/2024 на суму 43 256,80 доларів США, для оплати товарів, вказаних у комерційному інвойсі від 18.12.2023 №YEKAI20231218.

24.05.2024 для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю була оформлена митна декларація № 310120240518060828 за ціною 43 256,80 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній в комерційному інвойсі.

28.05.2024 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № CWDN20240510C.

05.06.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат

походження №C24MA2A1MЕ200010.

12.07.2024 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг, експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру № 5653381730, а компанія Maersk A/S (Данія) виписала інвойс № 5653381731.

22.07.2024 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав Позивачу довідку про транспортні витрати №17.

Відповідно до залізничної накладної УМВС від 25.07.2024 № 2151541458 товари були доставлені до Тернопільської митниці.

05.08.2024 Позивач подав Відповідачу митну декларацію № 24UA403070006294U6 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 43 256,80 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації № 24 UA403070006294U6 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті декларації митному оформленні № UA403070/2024/000333, виписаної відповідачем, а саме:

- Контракт від 25.07.2023 №1689 між позивачем та компанією LISHUI YEKAI GARDEN MACHINERY CO., LTD CO., LTD (Китай);

- Комерційний інвойс від 18.12.2023 № YEKAI20231218;

- Прайс лист від 18.12.2023;

- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 № UA00072711 між позивачем та експедитором ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;

- Договір від 14.02.2022 № UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і перевізником компанією Maersk A/S (Данія);

- Акредитив № LCI-19/2024 від 03.04.2024;

- Коносамент від 28.05.2024 № CWDN20240510C;

- Сертифікат походження від 05.06.2024 №C24MA2A1ME200010;

- Митна декларація Китаю № 310120240518060828 від 24.05.2024;

- Рахунок-фактура ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 12.07.2024 № 5653381730 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;

- Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 12.07.2024 №5653381731 для оплати послуг з перевезення товарів;

- Довідка ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 22.07.2024 №17;

- Залізнична накладна від 25.07.2024 № 2151541458;

- Презентація від 05.08.2024;

- Декларацію митної вартості.

05.08.2024 Відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №1058187, у якому зазначив, що «Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч.3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

05.08.2024, у відповідь на електронне повідомлення №1058187 Позивач повідомив Відповідача, що всі наявні документи додані до митної декларації.

05.08.2024 Тернопільська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів UA403070/2024/000210/1, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів культиватори та запасні запчастини, за резервним методом на рівні 3,51 доларів США за кг.

05.08.2024 Тернопільська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів № UA403070/2024/000333.

05.08.2024, з врахуванням визначеної Відповідачем митної вартості, Позивач заявив товари за митною декларацією № 24UA403070006315U6, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито 35 873,64 грн, ПДВ 91 543,83 грн, разом 127 417,47 грн.

Не погоджуючись з рішенням Відповідача про коригування митної вартості товарів, Позивач звернувся з даним позовом до суду.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI (далі – Конвенція), Митним кодексом України (далі – МК України), Господарським кодексом України (далі – ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі – Порядок № 631).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

У частинах другій, третій, п`ятій статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Прямо передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У п.п. 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини четвертою, частинами п`ятою та шостою статті 54 МК України Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої та десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору, було надано повний пакет документів, відповідно до переліку, визначеного частиною 2 статті 53 МК України.

Щодо доводів Апелянта про встановлення ним розбіжностей та невідповідностей у поданих Позивачем до митного оформлення документах, колегія суддів зазначає наступне.

Так, контролюючий орган стверджує, що прайс-лист № б/н від 18.12.2023 містить інформацію щодо цін на товари виключно на умовах поставки FOB NINGBO, що обмежує конкурентність.

Втім, колегія суддів зазначає, що Позивач як покупець товару не має і не може мати в наявності документів, які дозволяють визначити принципи формування продавцем ціни на свої товари. Формування ціни на товар є виключним правом продавця, який визначає ціну на кожний окремий товар самостійно.

Крім того, відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, прайс-лист не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Окрім того, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі № 810/690/17.

Аналізуючи доводи Апелянта про те, що у поданому рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору від 12.07.2024 №5653381730 вказано коносамент №238885783, а до митної декларації додано коносамент від 28.05.2024 №CWDN20240510C, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки товар супроводжував саме коносамент №CWDN20240510C, а номер №238885783 є номером бронювання, який зазначений у цьому коносаменті та який дозволяє відстежувати рух вантажу.

Отже колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані обставини не свідчать про те, що надані декларантом документи містять розбіжності.

Надаючи оцінку доводам Апелянта про те, що у залізничній накладній УМВС від 25.07.2024 №2151541458 перевізником згідно графи 22 є PKP Cargo S.A., а у графі 24 «Документи, додатки відправником» зазначено ряд документів, які не були надані при митному оформлені та суперечать заявленій інформації, колегія суддів зазначає про їх безпідставність, оскільки зазначений у графі 24 інвойс № YEKAI 20231218 був наданий під час митного оформлення товару.

Також суд звертає увагу на те, що декларація № 310120240518060828 від 24.05.2024, зазначена у МД, є експортною митною декларацією країни походження- Китайської Народної Республіки, що не свідчить про наявність невідповідностей та розбіжностей у поданих Позивачем документах. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у повідомленні від 05.08.2024 контролюючий орган на такі обставини взагалі не посилався і декларацію № 24PL322080NS6UMLA7 не витребовував.

Аналізуючи доводи Апелянта про те, що до митного оформлення надано договір про перевезення від 14.02.2022 № UA00072649 де перевізником зазначено «Maersk A/S» Данія та договір про експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 де експедитор є ТОВ «Мерск Україна Лтд» хоча у коносаменті від 28.05.2024 №CWDN20240510C наявна відмітка «Wilder», колегія суддів зазначає, що такі доводи не свідчать про наявні розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, оскільки відповідальною компанією за перевезення контейнера була ТОВ «Мерск Україна Лтд», яка надавала також послуги експедитора. Окрім того, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, «Maersk A/S» здійснювало залізничне перевезення контейнерів, а Wilder – перевезення морською лінією. При цьому, у довідці про транспортні витрати №17 від 22.07.2024 окремо відображені витрати на перевезення двох контейнерів морем та окремо - на залізничні перевезення. Зазначені відомості щодо витрат відповідають інформації, зазначеній у рахунку-фактурі № 5653381730 від 12.07.2024 та інвойсі № 5653381731 від 12.07.2024, що не суперечить викладеному вище та не містить розбіжностей.

При цьому, МК України не містить вимог щодо виду документації, якою повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (зокрема, не передбачає, що такими доказами можуть бути виключно фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати у сукупності з вказаними вище рахунком-фактурою та інвойсом є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

З огляду на усе, викладене вище, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що доводи Апелянта про те, що митниці заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, спростовуються з огляду на викладене вище та наявними в матеріалах справи документами, які були надані Відповідачу під час проведення митних процедур.

Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для витребування у Позивача додаткових документів, визначених ч.3 ст.53 МК України. Отже, Позивачем надано усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту.

При цьому, колегія судів зазначає, що митні органи дійсно мають право реалізовувати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в цьому випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16.

Разом з тим, не зважаючи на вказані обставини, Апелянтом здійснено коригування заявленої Позивачем митної вартості товарів за резервним методом й відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

У контексті аналізу вказаного питання та відповідних доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2018 по справі № 809/4367/15.

При цьому, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дата та номер вказаної вище митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що, як правильно зазначив суд першої інстанції, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України.

Окрім того, як зазначає Позивач не те спростовано Апелянтом, контролюючий орган у спірному рішенні про коригування митної вартості від 05.08.2024 №UA403070/2024/000210/1, як джерело визначення митної вартості вказав митну декларацію «від 29.08.2024 №24UA204150000904U4». Проте, митна декларація від 29.08.2024 не могла бути джерелом інформації, з огляду на те, що спірне рішення про коригування митної вартості прийнято 05.08.2024.

Окремо Позивач звернув увагу на те, що митна декларація №24UA204150000904U4, що застосована як джерело інформації для коригування митної вартості, була оформлена Відповідачем за заявою Позивача на підставі рішення про коригування митної вартості від 28.02.2024 №UA204000/2024/000020/1. Доказом таких тверджень є відомості у графі 44 митної декларації №24UA204150000904U4, у якій зазначено: « 1501* UA204000/2024/000020/1 28.02.24». Втім, рішення митниці №UA204000/2024/000020/1 було оскаржене Позивачем та скасоване Київським окружним адміністративним судом у справі №320/24407/24.

Також, колегія суддів підкреслює, що згідно з ч.3 ст.57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

При цьому, згідно частини 4 статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом (уповноваженою ним особою) з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України.

Колегія суддів також акцентує увагу на тому, що консультації за своїм змістом не можуть обмежуватися формально вимогою митного органу про надання додаткових документів, адже під час таких консультацій митний орган та декларант (уповноважена ним особа) можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (за умови додержання вимог щодо її конфіденційності) з метою врегулювання проблемних питань визначення митної вартості.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, процедура консультацій між митним органом та декларантом (уповноваженою ним особою) з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України проведена не була. Натомість Апелянт обмежився лише направленням до декларанта електронного повідомлення №1058187 від 05.08.2024 у якому просив надати документи за списком згідно ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому, контролюючий орган у повідомленні не зазначив жодних виявлених ним розбіжностей та/або невідповідностей у наданих декларантом документах, які він мав усунути.

З огляду на викладене вище, колегія суддів не приймає до уваги доводи Апелянта про застосування ним резервного методу на підставі проведених консультацій з Позивачем.

З викладеного вбачається, що контролюючим органом було здійснено поверхневе та необ`єктивне дослідження документів, поданих Позивачем для проходження процедур митних формальностей, без дотримання принципу належного урядування.

Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

Таким чином, документами, наданими Позивачем митному органу при здійсненні митного оформлення товару у їх сукупності, підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

Отже, Апелянтом не доведено наявності тих обставин, на які він посилається та які зводяться, на його думку, до неможливості визначення митної вартості імпортованого Позивачем товару за основним методом.

Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (частина друга статті 77 КАС України), що обумовлює покладення обов`язку доказування в митних спорах на контролюючий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, та правомірність прийняття свого рішення, зокрема з дотриманням процедурних вимог.

Посилання Апелянта на правові висновки Верховного Суду України, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин.

Перевіряючи всі доводи обох сторін, апеляційний суд також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, відповідно до якої “…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…”.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Тернопільської митниці підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року– без змін.

Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської митниці залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року– без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 15 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: І.Д. Компанієць

Є.І. Мєзєнцев