Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №640/11766/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/11766/22 Суддя (судді) першої інстанції: І.О. Свергун

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кобаль М.І.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МП СОКОЛ" до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МП СОКОЛ" звернулось до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просило визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 02 грудня 2021 року № 3457493/39771459 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 02 вересня 2021 року та № 3457494/39771459 про відмову в реєстрації податкової накладної № 9 від 14 вересня 2021 року, а також зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати ці податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх подання.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 02 грудня 2021 року № 3457493/39771459 і № 3457494/39771459 про відмову в реєстрації податкових накладних та зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 4 від 02 вересня 2021 року і № 9 від 14 вересня 2021 року датою їх подання; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що: суд першої інстанції не дотримав принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи; зупинення реєстрації податкових накладних відбулося в межах чинного законодавства, а квитанція відповідає встановленій формі; відмова в реєстрації є правомірною, оскільки платник не надав первинних документів щодо постачання та придбання; наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а тому подані документи мали підтверджувати реальність операцій; досліджуючи документи, які не подавалися на розгляд комісії, суд порушив принцип офіційного з`ясування обставин і надав позивачу додаткові переваги в доказуванні, тоді як позивач фактично просить суд перебрати на себе функції контролюючого органу; зобов`язання зареєструвати податкові накладні є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю "МП СОКОЛ" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Товариство зазначає, що апелянт повторює доводи, наведені в суді першої інстанції та обґрунтовано відхилені; квитанції про зупинення та рішення про відмову не відповідають вимогам, що ставляться до актів індивідуальної дії, оскільки не містять конкретного переліку документів; платник надав усі наявні документи; а під час реєстрації податкової накладної контролюючий орган не здійснює повного аналізу господарської операції на предмет її реальності.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МП СОКОЛ" як підрядником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича будівельна компанія "НІВЕЛІР"" як замовником укладено договір № 11/08/21 на монтаж, пусконалагоджувальні роботи та випробування системи вентиляції і кондиціонування. На виконання його умов замовник перерахував підряднику авансові платежі: 02 вересня 2021 року – 85 000 грн (у тому числі податок на додану вартість 14 166,67 грн) та 14 вересня 2021 року – 20 842,76 грн (у тому числі податок на додану вартість 3 473,79 грн). На суми отриманих авансів Товариство склало податкові накладні № 4 від 02 вересня 2021 року та № 9 від 14 вересня 2021 року.

Квитанціями від 29 вересня 2021 року реєстрацію цих податкових накладних зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у зв`язку з тим, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 43.22 відсутні в таблиці даних платника як такі, що на постійній основі постачаються, а обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій; платнику запропоновано надати пояснення та копії документів. Товариство подало контролюючому органу письмові пояснення з доданими документами.

Рішеннями комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 02 грудня 2021 року № 3457493/39771459 та № 3457494/39771459 у реєстрації податкових накладних відмовлено у зв`язку з ненаданням платником копій документів – первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження та розвантаження продукції, складських документів, у тому числі рахунків-фактур, актів приймання-передачі, накладних, із додатковим зазначенням про відсутність первинних документів із постачальниками щодо придбання матеріалів і комплектуючих. Скарги Товариства на ці рішення Державна податкова служба України рішеннями від 29 грудня 2021 року № 60199/39771459/2 та № 60200/39771459/2 залишила без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Порядок № 1165), пунктом 11 якого встановлено, що у квитанції про зупинення реєстрації зазначаються номер і дата складення податкової накладної, критерій ризиковості з розрахованим показником та пропозиція щодо надання платником пояснень і копій документів.

Перелік таких документів визначено пунктом 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (далі – Порядок № 520).

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття та переконливих і зрозумілих мотивів. Можливість надання платником вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності складення податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного переліку необхідних документів у розрізі критерію, за яким зупинено реєстрацію.

У постанові від 29 жовтня 2025 року у справі № 140/6679/22 Верховний Суд зазначив: "невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності".

Матеріалами справи підтверджено, що ані у квитанціях від 29 вересня 2021 року, ані в рішеннях про відмову від 02 грудня 2021 року контролюючий орган не навів вичерпного переліку документів, ненадання яких унеможливлює реєстрацію, і не зазначив, які саме з поданих Товариством документів складено з порушенням законодавства чи є недостатніми. Товариство добросовісно подало пояснення з доданими документами, однак контролюючий орган не пояснив, яким чином їх враховано при ухваленні рішень про відмову, та не звертався до Товариства із запитом про недостатність документів. А отже, рішення про відмову не відповідають критерію вмотивованості.

Тягар доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на цей суб`єкт (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Посилання на ненадання платником копій документів за відсутності встановленого вичерпного переліку та за умови не наведення комісією доказів того, що подані документи є недостатніми чи викликають сумнів у достовірності наданої інформації, є підставою для скасування рішення про відмову. Таким чином, доводи апеляційної скарги про правомірність зупинення реєстрації та відмови в ній є необґрунтованими.

Безпідставними є й доводи апелянта про те, що подані документи мали підтверджувати реальність господарських операцій. Під час реєстрації податкової накладної контролюючий орган проводить моніторинг операції лише за зовнішніми, формальними критеріями і не здійснює повного аналізу господарської операції на предмет її реальності; змістовну оцінку такій операції може бути надано виключно за результатами податкової перевірки. У постанові від 19 листопада 2025 року у справі № 140/36684/23 Верховний Суд зазначив, що "предметом розгляду … є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій". Постанови Верховного Суду, на які посилається апелянт, зокрема від 20 серпня 2020 року у справі № 826/5743/14, стосуються формування податкового кредиту та витрат за результатами податкових перевірок, а не процедури реєстрації податкових накладних, а тому до спірних правовідносин незастосовні.

Не заслуговують на увагу й доводи про порушення судом принципу офіційного з`ясування обставин справи та безпідставне розширення предмета доказування з посиланням на постанову Верховного Суду від 21 травня 2019 року у справі № 0940/1240/18. Товариство подавало до суду ті самі документи, які надавалися контролюючому органу під час розгляду питання про реєстрацію, а не нові докази. Крім того, у постанові від 19 листопада 2025 року у справі № 140/36684/23 Верховний Суд відхилив посилання на висновки у справі № 0940/1240/18, вказавши, що "фактичні обставини та правове регулювання є відмінними". А отже, ця правова позиція до спорів про правомірність зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних незастосовна, а твердження апелянта про те, що позивач просить суд перебрати на себе функції контролюючого органу, є безпідставним.

Так само безпідставним є довід про втручання суду в дискреційні повноваження контролюючого органу. Перевірка повноти й достатності поданих платником документів здійснюється за чітко визначеними нормативними критеріями і не є реалізацією вільного розсуду, а нездатність контролюючого органу обґрунтувати відмову не може покладатися на платника. Належним способом захисту порушеного права за наявності підстав для скасування рішення про відмову є зобов`язання зареєструвати податкову накладну датою її фактичного подання, що узгоджується з пунктами 19 і 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, і підтверджено постановою Верховного Суду від 19 листопада 2025 року у справі № 140/36684/23.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, дав правильну правову оцінку спірним правовідносинам і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві – залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

М.І. Кобаль

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)