Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №640/10025/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/10025/19 Суддя (судді) першої інстанції: Коренев Андрій Олексійович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кобаль М.І.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "7 днів" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "7 ДНІВ" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2019 року № 01952615140103 у частині господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "АККОРДА" (нова назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ РЕСТАЙЛ") за період жовтень - грудень 2016 року, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість та застосовано штрафну (фінансову) санкцію.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення стали висновки контролюючого органу про нереальність зазначених господарських операцій. Орган виходив із того, що вироком Вишгородського районного суду Київської області від 06 квітня 2018 року у справі № 363/4995/17 директора ТОВ "АККОРДА" ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України, а тому, на думку органу, складені за її електронним підписом податкові накладні є дефектними, а сформований за ними податковий кредит - завищеним (пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано.

Не погоджуючись із цим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що податкові накладні підписані особою, яка фактично не здійснювала господарської діяльності ТОВ «АККОРДА», що, на думку апелянта, свідчить про дефектність первинних документів. У зв`язку з цим апелянт вважає, що позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 125 678 грн, з посиланням на положення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Крім того, апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані вести облік доходів і витрат на підставі первинних документів, а для обрахунку об`єкта оподаткування використовують дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

За змістом статей 1 і 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ фіксує факт здійснення господарської операції, а визначальною ознакою такої операції є реальна зміна майнового стану платника. Право на податковий кредит виникає за умови фактичного здійснення операцій з придбання товарів чи послуг, підтвердженого належно оформленими первинними документами (пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 цього Кодексу).

Норми податкового законодавства не ставлять достовірність даних податкового обліку платника в залежність від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Платник, який мав реальні витрати у зв`язку з придбанням послуг для власної господарської діяльності, не зазнає негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність контрагента, якщо судом не встановлено фактів обізнаності платника про таку поведінку та злагодженості дій між ними. Це узгоджується із закріпленим статтею 61 Конституції України індивідуальним характером юридичної відповідальності та з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Інтерсплав проти України" (рішення від 09 січня 2007 року).

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні є обов`язковим для адміністративного суду лише в питанні, чи мали місце відповідні дії та чи вчинені вони певною особою; правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою. Тому вирок щодо посадової особи контрагента не створює преюдиції для адміністративного суду, якщо суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретних обставин щодо дій чи бездіяльності позивача, і такий вирок має оцінюватися разом із наявними первинними документами та обставинами щодо можливості виконання спірних операцій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, відступивши від попередньої практики, сформулювала висновок, що сама лише наявність вироку щодо посадової особи контрагента не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій; платник податків не може бути позбавлений права на використання первинного документа за відсутності доведеної обізнаності в протиправній діяльності контрагента, а визначальним залишається дослідження реального руху активів у межах спірних операцій.

У цій справі суд першої інстанції встановив реальність спірних операцій. На підставі договору суборенди № ДС 1003 від 10 листопада 2015 року та договору суборенди для розміщення реклами № ДСР 136 ТОВ "7 ДНІВ" використовувало нежитлове приміщення площею 1331,77 кв. м і рекламну площу за адресою: місто Київ, вул. Героїв Космосу, 4. За цією ж адресою позивач здійснював господарську діяльність і був зареєстрований, що контролюючий орган не заперечував; провадження діяльності за цією адресою додатково підтверджують договори телекомунікаційних послуг із ТОВ "НВФ "ВОЛЗ" та ТОВ "ВОЛЯ-КАБЕЛЬ". Господарські операції відображені в бухгалтерському й податковому обліку, а надані податкові накладні, акти наданих послуг і банківські виписки відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Отже, спірні операції спричинили реальний рух активів позивача.

Аналогічна правова ситуація - щодо того самого контрагента, ТОВ "АККОРДА", і того самого вироку від 06 квітня 2018 року у справі № 363/4995/17 - уже була предметом касаційного перегляду. У постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 640/1129/19 Верховний Суд залишив касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення та зазначив: "на факт використання позивачем переданими в суборенду приміщеннями не впливає особа, яка підписала вказаний договір від імені ТОВ "Аккорда", а також наявність щодо неї будь-яких судових рішень".

Верховний Суд також встановив, що зі змісту мотивувальної частини зазначеного вироку господарські операції відповідного платника в межах кримінального провадження не досліджувались. У цій справі контролюючий орган також не довів, що цей вирок установив будь-які конкретні обставини щодо дій ТОВ "7 ДНІВ" або що позивач був обізнаний у протиправній діяльності контрагента.

Доводи апеляційної скарги про дефектність податкових накладних через їх підписання Тищенко М.О. колегія суддів відхиляє: на час складення накладних ця особа була зареєстрованим керівником ТОВ "АККОРДА", а отже видані від імені товариства документи мали силу первинних, тоді як наявність щодо неї вироку за статтею 205-1 Кримінального кодексу України сама по собі реальності виконаних операцій не спростовує.

Безпідставним є й довід про неповне з`ясування обставин, оскільки суд першої інстанції дослідив саме рух активів - фактичне використання позивачем суборендованих приміщень, - а не обмежився переліком первинних документів.

А отже, безпідставним є і похідний довід про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 125 678 грн.

Таким чином, контролюючий орган, на якому за частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України лежить обов`язок доведення правомірності свого рішення, належними доказами обізнаності позивача чи нереальності операцій цей обов`язок не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

М.І. Кобаль

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)