Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №640/6226/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/6226/19 Суддя (судді) першої інстанції: Плахтій Наталія Борисівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кобаль М.І.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудінвест-3" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промбудінвест-3" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у м. Києві від 21 січня 2019 року № 1055397/31779623 та № 1055398/31779623 про відмову в реєстрації податкових накладних від 27 грудня 2018 року № 1 та № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати ці податкові накладні.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 5 червня 2025 року позов задоволено: рішення комісії від 21 січня 2019 року № 1055397/31779623 та № 1055398/31779623 визнано протиправними та скасовано, а Державну податкову службу України зобов`язано зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані Товариством податкові накладні від 27 грудня 2018 року № 1 та № 2. Суд першої інстанції виходив з того, що квитанції про зупинення реєстрації не містили ні конкретного критерію оцінки ступеня ризику, ні переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію; що Товариство надало контролюючому органу всі необхідні документи на підтвердження господарських операцій; що у спірних рішеннях не підкреслено конкретних ненаданих документів, а графу "Додаткова інформація" залишено незаповненою, унаслідок чого ці рішення не відповідають вимогам обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії; і що обов`язок доведення правомірності рішень покладено на контролюючий орган, який цього обов`язку не виконав.

Не погоджуючись із цим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не виконав закріпленого статтею 19 Конституції України та статтями 2 і 9 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку щодо офіційного з`ясування всіх обставин справи; що відсутність первинних документів не дала можливості підтвердити реальність здійснення Товариством господарських операцій, а тому рішення про відмову в реєстрації прийнято правомірно; що реєстрацію Товариства платником податку на додану вартість анульовано, а оскільки таке анулювання не оскаржено й судом не скасоване, перерахування реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування ПДВ за пунктом 7-1 Порядку № 569 неможливе, тож реєстрація спірних податкових накладних виключена; і що висновки суду зроблено без урахування правових позицій Верховного Суду про те, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів (постанови у справах № 826/5743/14, № 823/1389/16, № 260/410/19, № 140/2715/18).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 вересня 2018 року Товариство як генпідрядник уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтербуд ТМ" договір підряду № 5 на поточний ремонт корпусу Інституту геологічних наук НАН України по вулиці О. Гончара, 55-Б у місті Києві.

9 серпня 2018 року Товариство як субпідрядник уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельні Технології" договір підряду № 08/08/18 на реставрацію об`єкта Київської школи дитячих мистецтв № 2 імені М.І. Вериківського по вулиці Воровського, 2 у місті Києві.

27 грудня 2018 року сторони підписали довідки про вартість виконаних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, а на розрахунковий рахунок Товариства надійшла оплата – 257 109,20 грн (зокрема ПДВ 42 851,53 грн) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербуд ТМ" і 250 038,91 грн (зокрема ПДВ 41 673,15 грн) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельні Технології".

За наслідками цих операцій Товариство склало податкові накладні від 27 грудня 2018 року № 1 та № 2 і надіслало їх на реєстрацію. Згідно з квитанціями від 10 січня 2019 року реєстрацію обох податкових накладних зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у зв`язку з відповідністю податкових накладних підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку; Товариству запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію. 23 січня 2019 року Товариство надіслало контролюючому органу копії документів на підтвердження господарських операцій – договори підряду, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, банківські виписки про надходження коштів та видаткові накладні щодо придбання будівельних матеріалів.

Рішеннями комісії Головного управління ДФС у м. Києві від 21 січня 2019 року № 1055397/31779623 та № 1055398/31779623 у реєстрації податкових накладних відмовлено з підстави ненадання платником податку первинних документів щодо постачання та придбання товарів, складських і розрахункових документів, рахунків-фактур, актів приймання-передачі, накладних та банківських виписок.

Скарги Товариства на ці рішення Державна податкова служба України рішеннями від 1 лютого 2019 року № 6464/31779623/2 та № 6465/31779623/2 залишила без задоволення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Доводи апелянта про непідтвердженість реальності господарських операцій та посилання на практику Верховного Суду щодо фактичного руху активів суд відхиляє, з огляду на те , що предметом цього спору є виключно правомірність зупинення реєстрації та відмови в реєстрації податкових накладних, а не реальність і товарність господарських операцій. На стадії реєстрації податкової накладної контролюючий орган не оцінює реальність операції за наявними в нього документами; змістовна оцінка господарських операцій можлива лише за наслідками податкової перевірки, проведеної в установленому Податковим кодексом України порядку.

У постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 160/21238/24 Верховний Суд зазначив, що "приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності", а предметом розгляду в такій справі є "виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій".

У постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 440/12686/24 Верховний Суд указав, що аргументи контролюючого органу, "фактично спрямовані на перенесення предмета спору з оцінки законності рішень про відмову у реєстрації податкових накладних на спір про реальність господарської діяльності платника загалом", межам такого спору не відповідають.

А отже, постанови Верховного Суду у справах № 826/5743/14, № 823/1389/16, № 260/410/19 та № 140/2715/18, ухвалені у спорах щодо правомірності податкових повідомлень-рішень за наслідками перевірок, до предмета цього спору не стосуються і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Єдиною підставою спірних рішень про відмову в реєстрації стало ненадання Товариством первинних документів. Проте цю підставу спростовано матеріалами справи: на виконання вимог квитанцій від 10 січня 2019 року Товариство надіслало контролюючому органу договори підряду № 5 та № 08/08/18, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, банківські виписки про надходження коштів і видаткові накладні щодо придбання будівельних матеріалів.

Форма рішення про відмову в реєстрації передбачає підкреслення конкретних ненаданих документів, проте комісія цього не зробила, а графу "Додаткова інформація" залишила незаповненою. Квитанції про зупинення реєстрації, в свою чергу, не містили ні конкретного критерію оцінки ступеня ризику, ні переліку документів, які підлягали поданню. За таких умов платник податку позбавлений можливості зрозуміти, яких саме документів бракує та які недоліки слід усунути, що суперечить вимогам до змісту акта індивідуальної дії та принципу правової визначеності.

У постанові від 29 жовтня 2025 року у справі № 140/6679/22 Верховний Суд зазначив, що "невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності", а покликання на ненадання платником копій документів за відсутності встановленого законодавством вичерпного переліку документів і без доведення того, що подані документи є недостатніми чи викликають сумнів у достовірності наданої інформації, вказує на наявність підстав для скасування рішення комісії. Таким чином, спірні рішення про відмову в реєстрації податкових накладних є необґрунтованими та невмотивованими, а тому правомірно скасовані судом першої інстанції.

Довід апелянта про неможливість реєстрації податкових накладних через анулювання реєстрації Товариства платником податку на додану вартість колегія суддів відхиляє. Такої підстави спірні рішення про відмову в реєстрації не містять – їх єдиною підставою є ненадання первинних документів.

Правомірність індивідуального акта суб`єкта владних повноважень оцінюється виходячи з тих підстав, які прямо зазначені в ньому на момент його прийняття; контролюючий орган не вправі на стадії судового оскарження змінювати первісну мотивацію своїх рішень, доповнюючи її новими обставинами. Цей висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 440/12686/24: "Правомірність індивідуального акта суб`єкта владних повноважень оцінюється виходячи з тих підстав, які прямо зазначені у ньому на момент його прийняття". До того ж факту анулювання реєстрації Товариства платником податку на додану вартість матеріали справи не підтверджують, а обов`язок доведення обставин, на які посилається суб`єкт владних повноважень, покладено саме на нього (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України). Спірні рішення прийнято 21 січня 2019 року, тобто в період, коли Товариство було зареєстрованим платником податку на додану вартість і складало податкові накладні.

Безпідставним є й довід апелянта про невиконання судом першої інстанції обов`язку щодо офіційного з`ясування обставин справи. Суд першої інстанції повно дослідив надані сторонами докази та встановив обставини, що мають значення для вирішення спору; конкретного доказу чи обставини, які залишилися поза його увагою, апелянт не наводить.

Обраний судом першої інстанції спосіб захисту – зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати спірні податкові накладні – є належним та ефективним. У постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 160/21238/24 Верховний Суд визнав таким, що відповідає закону, саме зобов`язання зареєструвати податкові накладні з огляду на встановлену протиправність рішень про відмову та відсутність законодавчо закріплених перешкод для їх реєстрації.

Таким чином, суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, дав правильну правову оцінку спірним правовідносинам і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві – залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

М.І. Кобаль

(Повний текст постанови суду виготовлено 15 вересня 2026 року)