Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №509/2741/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 509/2741/26

Головуючий в 1 інстанції: Спічак В. О.

Час і місце ухвалення: смт. Овідіополь

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А. І.

– Ступакової І. Г.

при секретарі – Потомському А. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 серпня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Черкаській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Черкаській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7007465 від 11.04.2026 року про притягнення Позивачки до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 11.04.2026 року інспектором патрульної поліції Черкаської області щодо неї було винесено постанову за нібито порушення вимог знаку «СТОП». Вважає зазначену постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Позивачка зазначає про відсутність події правопорушення, оскільки стан розмітки 1.12 («Стоп-лінія») був незадовільний (стерта). Також позивачка звертає увагу суду на провокативну поведінку інспектора та порушення процедури розгляду справи, зазначає, що інспектор поводився агресивно та замість надання доказів правопорушення на місці зупинки, почав демонстративно записувати її на службовий планшет, який тримав у руках, чим чинив психологічний тиск. Через тиск та відмову надати докази на місці, вказує, що самостійно викликала наряд « 102», і позивачака зазначає, що викликом « 102» підтверджується її правота.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 серпня 2026 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Черкаській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, скасувати спірну постанову та провадження по справі закрити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано про відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу та відсутність складу правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП

Вказує, що дорожня розмітка 1.12 («Стоп-лінія») на вказаній ділянці була стерта та перебувала у незадовільному стані, що унеможливлювало виконання вимог знаку у визначеному місці. Відповідач не надав суду жодних належних доказів (відеозапису) вчинення позивачкою первинного правопорушення ПДР, яке стало єдиною підставою для зупинки.

Суд першої інстанції безпідставно проігнорував відсутність доказів правомірності первинної зупинки, формально переключившись лише на факт відмови від надання документів у ситуації незаконної вимоги інспектора

Зазначає, що через безпідставну зупинку, психологічний тиск та відмову надати докази на місці я була змушена самостійно викликати наряд за номером « 102» для захисту своїх прав. Суд першої інстанції не надав жодної процесуальної оцінки цим обставинам.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.04.2026 року інспектором 6 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області майором поліції Шулак Денисом Олександровичем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серія ЕАН №7007465 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Відповідно до змісту вказаної постанови, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Great Wall Haval H9, державний номерний знак НОМЕР_1 , 11.04.2026 року о 12:33 год. траса М-05 Київ-Одеса 210 км., не виконала вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», та не надала посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб, відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП дані правопорушення були об`єднані, стягнення накладено в межах правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП

Вважаючи постанову протиправною, позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на відеофіксації, яка проводилася під час розгляду скоєного правопорушення і, яке було переглянуто судом, зафіксовано порушення ПДР допущеного ОСОБА_1 , згідно якого видно, що остання, керуючи автомобілем, відмовилась пред`явити працівнику поліції посвідчення водія відповідної категорії, чим скоїла правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому прийшов до висновку про правомірність спірної постанови та відсутність підстав для її скасування.

Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги приходить до наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР).

За правилами п.1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі ПДР України) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил .

Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.1.9. ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, а саме:

- водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).

Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Отже, згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс, оскільки жодною нормою законодавства не надано право водію відмовитися від виконання згаданих обов`язків, в тому числі з підстав безпідставної зупинки його транспортного засобу. За загальним правилом водій має спочатку виконати відповідні вимоги, а потім не позбавлений права оскаржити дії працівника поліції.

Також, колегія суддів зазначає, що ПДР України визначають такий пріоритетний знак, як 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено». Вказаним знаком забороняється проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.

Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КпАП України, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до змісту вказаної постанови, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Great Wall Haval H9, державний номерний знак НОМЕР_1 , 11.04.2026 року о 12:33 год. траса М-05 Київ-Одеса 210 км., не виконала вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», та не надала посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб, відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП дані правопорушення були об`єднані, стягнення накладено в межах правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП

Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУПАП.

Так, колегією суддів було здійснено перегляд наявних в матеріалах справи відеозаписів, що містяться в матеріалах електронної справи, зокрема файл з назвою 1-4854-9BE4F5F0-AB90-11F1-768A-8EA45FFDCDAE, з якого встановлено, що позивачка перед знаком 3.41 «Контроль» знизила швидкість руху автомобіля, однак повністю не зупинила рух транспортного засобу.

Також, дослідивши інші відеозаписи, які містяться в матеріалах справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно вказав, що з них вбачається, що в подальшому не погоджуючись з діями працівників поліції щодо наявності підстав для її зупинки вимагала ознайомити її з доказами вчинення нею адміністративного правопорушення, на пропозицію пройти до приміщення посту поліції, безпосередньо поруч із яким було зупинено автомобіль Позивачки, для ознайомлення з відеодоказами , зазначила що їй комфортно в автомобілі і виходити з нього вона не бажає. Вимоги надати працівнику поліції документи на право керування транспортним засобом позивачка неодноразово проігнорувала.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на відеофіксації, яка проводилася під час розгляду скоєного правопорушення і, яке було переглянуто судом, зафіксовано порушення ПДР допущеного ОСОБА_1 , згідно якого видно, що остання, керуючи автомобілем, відмовилась пред`явити працівнику поліції посвідчення водія відповідної категорії, чим скоїла правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Також, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження позивача, відносно того, що у працівників поліції не було законних підстав для зупинки його транспортного засобу, та подальшої перевірки його документів, оскільки такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначений вище документ.

Наведені висновки узгоджуються з висновками Верховного суду викладеними у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року по справі №127/19283/17.

При цьому, як вже зазначалося, з досліджених відеозаписів встановлено, що патрульні зафіксували первинне порушення ПДР (ігнорування знака 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено»), а тому вони мали повне законне право зупинити автомобіль та вимагати документи для перевірки та складання матеріалів.

В свою чергу, відмова відмова водія від реалізації свого права підійти до службового автомобіля / ознайомитися з відеозаписом на місці, як і сам факт незгоди з порушенням, не звільняє особу від виконання імперативного обов`язку щодо пред`явлення документів.

Отже, своєю вимогою поліцейський реалізував повноваження, передбачені ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» та п. 2.4 «а» Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Ознайомлення з доказами — це право громадянина (ст. 268 КУпАП), від якого він може відмовитися (наприклад, не захотівши йти до авто поліції). Натомість надання документів — це обов`язок. Відмова від використання свого права не скасовує необхідності виконання обов`язку.

Отже, наявність законних підстав для зупинки транспортного засобу (а саме — зафіксоване порушення вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію») покладає на водія безумовний обов`язок надати документи для перевірки, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Отже, доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч .3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 15 вересня 2026 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова