Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №420/5150/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/5150/26

Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С. Місце ухвалення рішення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Ступакової І.Г.

при секретарі – Потомському А. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Суворовського відділу ДВС у м.Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року по справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Суворовського відділу ДВС у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А :

Військової частини НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до Суворовського відділу ДВС у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просить

визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору №80254511, постановлену старшим державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Маловою Юлією Володимирівною від 14.02.2026 року;

визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2026 року №80254511, постановлену старшим державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Маловою Юлією Володимирівною в частині стягнення з військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн.;

стягнути з Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь військової частини НОМЕР_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 2296,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року у справі №400/11427/24 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць – січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум. Кінцевим результатом виконання даного рішення є виплата ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 7 077,42 грн., отже вказаним рішенням вирішена вимога про захист права, що підлягає грошовій оцінці. Таким чином, спір, що вирішений рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року у справі № 400/11427/24, має майновий характер. Таким чином, розмір виконавчого збору має становити 707,72 грн. (7077,42 грн. х 10%).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до Суворовського відділу ДВС у м.Херсоні Південного міжрегіоанльного управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення виконавчого збору №80254511, постановлену старшим державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Маловою Юлією Володимирівною від 14.02.2026 року.

Визнано протиправною та скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.02.2026 року №80254511, постановлену старшим державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Маловою Юлією Володимирівною в частині стягнення з військової частини НОМЕР_1 виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Суворовський відділ ДВС у м.Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення яким у задоволенні позову відмовити.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця та прямою нормою Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено суму виконавчого збору, яка зазначається у постанові про стягнення з боржника виконавчого збору. Саме тому на час відкриття виконавчого провадження у державного виконавця відсутні законні підстави для того, щоб не вирішувати питання про винесення постанови про стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року у справі №400/11427/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

Постановою від 14.02.2026 року старшим державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Маловою Юлією Володимирівною відкрито виконавче провадження №80254511 про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

Пунктом 3 постанови про відкриття виконавчого провадження та постановою про стягнення виконавчого збору старшого державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Маловою Юлією Володимирівною від 14.02.2026 року №80254511 зазначено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 34588,00 грн., як за примусове виконання рішення немайнового характеру.

Позивач вважає, що державним виконавцем неправильно визначено розмір виконавчого збору, оскільки на примусовому виконанні знаходиться рішення майнового характеру і тому виконавчий збір має обраховуватися у розмірі 10 відсотків суми що підлягає стягненню, у відповідності до частини 2 статті 27 Закону України “Про виконавче провадження”, а не у фіксованому розмірі відповідно до частини 3 статті 27 цього ж Закону та за захистом своїх прав звернувся до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що в даному випадку виконання рішення щодо зобов`язання вчинити певні дії щодо майна (коштів), боржником у якому є державний орган, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету та за окремою бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду в порядку, встановленому Законом №4901-VI, а виконавчий збір на підставі п.3 ч.5 ст.27 Закону №1404-VІІІ у такому виконавчому провадженні з боржника не стягується.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій є Закон України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У пункті 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За змістом п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Таким чином, умовою для стягнення виконавчого збору (за виключенням визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) є початок примусового виконання, відкриття якого здійснюється з огляду на відповідний виконавчий документ. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Вказана правова позиція сформована Верховним Судом в постановах від 28 квітня 2020 року у справі №480/3452/19, від 16 вересня 2021 року у справі №440/4629/21, від 11 серпня 2022 року у справі №640/23271/21, від 16 лютого 2023 року у справі №160/1389/22.

Так, п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий збір не стягується якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково дійшов висновку про те, що виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", виконавчий збір не стягується, а тому відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року №4901-VI цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

державний орган;

державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);

юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Відповідно до 1 ст. ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Так, із матеріалів справи встановлено, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 року у справі №400/11427/24 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць – січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум..

При цьому, ані мотивувальна частина, ані резолютивна частина рішення не містять чітких сум індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018, яка належала до виплати за спірний в цій справі період, що вірно зазначено судом першої інстанції.

Отже, рішенням суду від 06.02.2025 року у справі №400/11427/24 не передбачено способу виконання рішення у вигляді безпосереднього стягнення коштів з державного бюджету чи рахунків Державної казначейської служби, а зобов`язано в/ч НОМЕР_1 вчинити певні дії.

Враховуючи встановлені обставини колегія суддів приходить до висновку, що предметом виконання у даній справі є не стягнення коштів у розумінні Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а зобов`язання боржника вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", його дія поширюється виключно на випадки виконання рішень суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є орган державної влади чи інші визначені суб`єкти.

У даному випадку йдеться не про майно як об`єкт виконання, а про покладення на військову частину НОМЕР_1 обов`язку щодо вчинення певних дій.

Суд звертає увагу, що положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» можуть застосовуватись виключно у випадку стягнення коштів, про що свідчать частина 1, 2, 4 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

У виконавчому провадженні №80254511 виконується рішення немайнового характеру, ким на боржника покладено обов`язок вчинити певні дії

Отже, передбачений п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України від 02.06.2016р. №1404-VIII "Про виконавче провадження" виняток із загального правила щодо стягнення виконавчого збору до спірних правовідносин не застосовується.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані постанови щодо стягнення виконавчого збору, прийняті відповідачем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень» від 02.04.2012 №512/5, а тому відсутні підстави для її скасування.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального та матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Суворовського відділу ДВС у м.Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 липня 2026 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 до Суворовського відділу ДВС у м.Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправними та скасування постанов відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 верерсня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова