Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №522/12869/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/12869/26

Головуючий в 1 інстанції: Бондар В. Я.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А. І.

– Ступакової І. Г.

при секретарі – Потомському А. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ПН МОД №013172 від 22.06.2026, якою громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 22.06.2026 щодо позивача складено постанову, яку вважає винесеною без належного забезпечення процесуальних гарантій іноземця. 16.06.2026 щодо позивача вже було винесено постанову та прийнято рішення про примусове повернення до країни походження, однак позивачу не вручалися ці рішення. Після вилучення відповідачем паспорту позивачу було повернуто лише копію паспорту та реквізити для сплати адміністративного штрафу. Рішення відповідача від 16.06.2026 оскаржуються позивачем у справі №522/13031/26-Е. Єдиною підставою для притягнення позивача до відповідальності за ч.3 ст.203 КУпАП стало твердження відповідача про невиконання рішення про примусове повернення законність якого є предметом судового оскарження. Позивач не ухилявся від виконання рішення, самостійно прибув до відповідача. Позивач не володіє українською мовою, однак перекладач йому не був залучений. Лише після ознайомлення представника позивача з матеріалами адміністративної справи стало відомо, що до них долучено документи, відповідно до яких у провадженні брали участь перекладач та поняті. Відповідач визнав обставиною, яка обтяжує відповідальність позивача невиконання рішення про примусове повернення від 16.06.2026, що не є обставиною обтяжуючою відповідальність.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 – залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, фактично єдиною підставою для притягнення Позивача до відповідальності за ч.3 ст.203 КУпАП стало твердження Відповідача про невиконання рішення про примусове повернення, законність якого є предметом окремого судового спору.

Проте у випадку, коли законність первинного рішення є предметом судового контролю, суб`єкт владних повноважень не вправі використовувати його як безумовно встановлену обставину для повторного застосування заходів адміністративної відповідальності. Відповідач повторно притягнув Позивача до адміністративної відповідальності, поклавши в основу оскаржуваної постанови рішення, законність якого ще не перевірена судом.

Вказує, що існують достатні підстави вважати, що документи щодо участі перекладача та понятих були оформлені формально та не підтверджують фактичного забезпечення Позивачу процесуальних гарантій, передбачених законом, зокрема забезпечення перекладача

Також звертає увагу, що після завершення адміністративного провадження посадовими особами ГУ ДМС України в Одеській області Позивачу не було вручено жодного процесуального документа. Позивач не отримав копії постанови про накладення адміністративного стягнення, копії протоколу про адміністративне правопорушення, копії рішення про примусове повернення, повідомлення про заборону в`їзду та інших документів, складених посадовими особами Відповідача. Єдиними документами, які були передані Позивачу, стали копія його паспорта після вилучення оригіналу та реквізити для сплати адміністративного штрафу у розмірі 5100,00грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 16 червня 2026 року начальником Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області винесено постанову серії ПН МОД №013140 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.203 КУпАП за перевищення встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів. Обставина, що пом`якшує відповідальність: щире розкаяння особи.

16 червня 2026 ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення про примусове повернення ОСОБА_2 до країни походження та зобов`язано його покинути територію України у термін до 18.06.2026.

Вищевказане рішення про примусове повернення визнано протиправним та скасовано рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 14 липня 2026 року у справі №522/11965/26, яке наразі оскаржується, тому не набрало законної сили.

16 червня 2026 ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення про заборону в`їзду в Україну ОСОБА_2 строком на 3 роки.

22 червня 2026 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області склало протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МОД №013080, згідно якого 22.06.2026 о 14:20 год. за адресою: м.Одеса, ринок «Привоз» співробітниками ГУ ДМС в Одеській області спільно з співробітниками УСР в Одеській області ДСР НПУ в рамках проведення профілактичних заходів операції під умовною назвою «Мігрант» виявлено та запрошено до ГУ ДМС в Одеській області гр. Республіки Таджикистан ОСОБА_2 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та ОБГ, а саме: перевищення встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів та який протягом року підданий адміністративному стягненню за таке порушення.

22 червня 2026 начальником Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області розглянутий зазначений протокол та винесено постанову серії ПН МОД №0143172 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.3 ст.203 КУпАП із накладенням стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100,00 грн у дохід держави. Обставиною, що обтяжує відповідальність вказано, що особа не виконала рішення ГУ ДМС в Одеській області про примусове повернення №128 від 16.06.2026.

ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення від 22.06.2026 примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства громадянина Республіки Таджикистану ОСОБА_1 .

Ухвалою від 22.06.2026 у справі №522/11965/26 вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення №5101130100021537 від 16.06.2026 про примусове повернення до країни походження або третьої країни.

Під час складення адміністративних матеріалів був задіяний перекладач ОСОБА_3 , до матеріалів справи відповідачем долучено посвідку на постійне проживання ОСОБА_4 .

Не погодившись з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності серії ПН МОД №013172 від 22.06.2026 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції враховуючи встановлені обставини того, що позивач прибув на території України 09.09.2018 на момент складення протоколу та постанови від 22.07.2026 про адміністративне правопорушення знаходився на території України нелегально та вчинив таке порушення повторно, до ГУ ДМС України не звертався з заявою про визнання позивача біженцем, прийшов до висновку, що під час прийняття оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідач правомірно виходив з того, що позивач порушив правила перебування іноземців в Україні та перевищив встановлений строк перебування в Україні більш як на 30 днів, вчинивши правопорушення повторно протягом року.

Колегія суддів переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги приходить до наступного.

Згідно із ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Із наведеного слідує, що висновок особи, уповноваженої на розгляд справи про адміністративне правопорушення, про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, стаття 203 КУпАП, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбачає відповідальність за перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні.

Так, перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні не більш як на 30 днів, а так само недодержання ними встановлених законодавством вимог транзитного проїзду через територію України або вимог декларування чи реєстрації місця проживання (перебування) - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.1 ст.203 КУпАП).

Перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, - тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст.203 КУпАП).

Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.203 КУпАП).

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2026 відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення , а також 16 червня 2026 року винесено постанову серії ПН МОД № 013140 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП ОСОБА_2 за перевищення встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів.

В подальшому, 22.06.2026 виявлено та запрошено до ГУ ДМС в Одеській області гр. Республіки Таджикистан ОСОБА_2 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та ОБГ у зв`язку з чим складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МОД №013080. Позивач підписав зазначений протокол.

22 червня 2026 начальником Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області розглянутий зазначений протокол та винесено постанову серії ПН МОД №0143172 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.3 ст.203 КУпАП із накладенням стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100,00 грн у дохід держави. Позивач отримав копію зазначеної постанови, про що зазначається на другому аркуші постанови.

Крім того, вищезазначені документи було долучено самим позивачем до адміністративного позову та подано до суду першої інстанції, що спростовує його доводи про неотримання таких.

Також, з матеріалів справи вбачається, що під час складання адміністративних матеріалів був задіяний перекладач ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МОД № 013080 здійснив переклад зрозумілою для позивача мовою.

При цьому в рішенні про примусове повернення міститься підпис позивача, що перекладач не потрібен, а в рішенні про примусове видворення міститься підпис перекладача ОСОБА_6 .

У протоколі про адміністративне правопорушення ПР МОД № 013080 та в рішенні про видворення містяться фізичні підписи перекладача ОСОБА_6 . Позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів (наприклад, висновку почеркознавчої експертизи), які б свідчили, що підпис перекладача є підробленим. Відтак, заперечення позивача є виключно суб`єктивним способом захисту з метою уникнення відповідальності за порушення міграційного законодавства України.

Позивач вчиняє дії, що свідчать про штучне створення підстав для скасування спірної постанови. Підписуючи документи у присутності посадових осіб, він не висловив жодних письмових зауважень, не зазначив у протоколі своєю мовою, що не розуміє перекладача чи що той відсутній, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 22 червня 2026 начальником Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області розглянутий зазначений протокол та винесено постанову серії ПН МОД №0143172 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.3 ст.203 КУпАП із накладенням стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100,00 грн у дохід держави. Обставиною, що обтяжує відповідальність вказано, що особа не виконала рішення ГУ ДМС в Одеській області про примусове повернення №128 від 16.06.2026.

Колегія суддів звертає увагу, що диспозиція ч. 3 ст. 203 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року перевищення встановленого строку перебування в Україні більше ніж на 30 днів. У ній взагалі немає такої об`єктивної сторони, як "невиконання рішення про примусове повернення".

Факт перевищення строку перебування є об`єктивним та триваючим (особливо враховуючи в`їзд у 2018 році). Наявність чи відсутність судового спору щодо рішення від 16.06.2026 року ніяк не скасовує і не легалізує той факт, що Позивач фізично перебуває в Україні понад дозволений законом строк і робить це повторно протягом року.

Наявність рішення про примусове повернення лише підтверджує, що статус іноземця є незаконним. Його оскарження не зупиняє дію норм закону щодо обов`язку дотримуватися строків перебування.

Те, що у тексті постанови згадується невиконання рішення про примусове повернення, є лише описом загальної протиправної поведінки особи та характеристики її особистості (ігнорування законних вимог державних органів), що враховується при накладенні стягнення, але не є юридичною підставою (диспозицією) кваліфікації, а тому доводи апелянта про те, що його нібито притягнули до відповідальності за невиконання рішення про примусове повернення є безпідставними.

В рамках спірних правовідносин судом встановлено факт дотримання відповідачем положень відповідних нормативно-правових актів, а також наявність достатніх та обґрунтованих підстав для прийняття постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування спірної постанови.

Крім того, суд першої інстанції правомірно звернув увагу, що ОСОБА_1 прибув на територію України у 2018 році, а кримінальне провадження відкрито щодо подій 03.02.2021, тобто легальний строк перебування на території України сплив ще до початку кримінального розслідування, а в оскаржуваній постанові йдеться про порушення позивачем законного строку перебування на території України, а не про його виїзд, тому доводи позивача в цій частині приймаються судом як безпідставні.

Також, колегія суддів зазначає, що постановою від 16.06.2026 Позивача було притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП за факт перевищення строку перебування, який мав місце до 16.06.2026 включно. Після винесення цієї постанови Позивач був достеменно обізнаний про протиправність свого перебування на території України, проте свідомо продовжив нелегально перебувати в країні з 17.06.2026 по 22.06.2026 року

Оскільки Позивач не вжив заходів для легалізації або виїзду, з 17.06.2026 розпочався перебіг нового періоду протиправного перебування, а притягнення до відповідальності за триваюче правопорушення не звільняє особу від обов`язку виконувати закон у майбутньому.

Таким чином, 22.06.2026 посадовою особою ГУ ДМС було виявлено та зафіксовано нове правопорушення, вчинене в інший часовий проміжок.

Отже, доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 313 ст.315, 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч .3 ст. 272 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено та підписано 15 вересня 2026 року .

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова