Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №420/24716/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24716/26

Перша інстанція: суддя Аракелян М.М.,

повний текст судового рішення

складено 19.08.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Димерлія О.О.,

суддів – Вербицької Н.В., Терлецького Д.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 у справі №420/24716/26 про відмову у забезпеченні позову

У С Т А Н О В И В :

12.08.2026 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 21.07.2026 у провадженні № 1472/26 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.

Разом із позовною заявою, позивачем до Одеського окружного адміністративного суду скеровано заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення дії рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 21.07.2026 у провадженні №1472/26 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців — до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до КДКА Одеської області.

Мотивуючи таке звернення позивач стверджує, що очевидними є ознаки протиправності спірного індивідуального акту та грубе порушення норм матеріального права. Як вказує позивач, якщо дію рішення не зупинити, то на момент ухвалення судом остаточного рішення він вже відбуде незаконне покарання у повному обсязі. Відновити його права буде об`єктивно неможливо, а судовий захист перетвориться на ілюзорний. Зупинення дії рішення є єдиним механізмом збереження status quo. Також, позбавлення ОСОБА_1 права на професію без попередньої судової перевірки залишає його без єдиного джерела доходу. Одночасно порушується ст. 59 Конституції України (право на професійну правничу допомогу) щодо клієнтів, з якими вже укладені договори, і раптове зупинення діяльності адвоката залишає їх без захисту у кримінальних, цивільних та господарських справах, що гарантовано призведе до зриву процесуальних строків. оскаржуване рішення не відповідає критерію пропорційності. Вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не спричинить негативних наслідків для відповідача чи інтересів суспільства, не скасовує рішення КДКА по суті, а лише тимчасово призупиняє його дію. Невжиття таких заходів матиме невідворотну шкоду. Застосовуючи заходи забезпечення позову, судом не вирішується спір по суті, не розглядається питання правомірності прийнятого рішення КДКА в повному обсязі. Судом обираються адекватні і співмірні заходи для забезпечення дієвості майбутнього судового рішення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 у справі №420/24716/26 відмовлено в забезпеченні позову у справі №420/24716/26 за заявою ОСОБА_1 .

Приймаючи зазначену ухвалу суд першої інстанції вказав, що наявність ознак правомірності/протиправності рішення відповідача, що є предметом оскарження у даній справі, може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. До матеріалів заяви про забезпечення позову не додано доказів на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним з заявленими позовними вимогами, позаяк зупинення дії оскаржуваного рішення означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред`явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Не погоджуючись із вищенаведеним судовим актом ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення спірного процесуального питання, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 у справі №420/24716/26 із прийняттям нового судового рішення про задоволення заяви щодо забезпечення позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує, що зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю унеможливлює участь захисника/представника у призначених судових засіданнях та слідчих діях, залишає довірителів без належної правничої допомоги, а адвоката – єдиного законного джерела існування. Також, на думку скаржника, наявні очевидні ознаки протиправності спірного індивідуального акту. Відмовивши у забезпеченні позову, суд першої інстанції створив ситуацію, коли адвокат фактично відбуде стягнення у повному обсязі до моменту перевірки його законності судом. Оскаржуване рішення відповідача грубо порушує критерій пропорційності. Судом першої інстанції помилково ототожнено захід забезпечення з вирішенням спору по суті. Зупинення дії індивідуального акта прямо передбачено п. 1 ч. 1 ст. 151 КАС України як спеціальний спосіб забезпечення адміністративного позову. Воно не скасовує акт КДКА, а лише фіксує існуюче становище до ухвалення остаточного судового рішення. Як зазначає скаржник, є безпідставним посилання окружного адміністративного суду на правові висновки, які викладено в постанові від 13.03.2024 у справі №640/273/23.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступне.

Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що ОСОБА_1 є адвокатом.

21.07.2026 Дисциплінарною палатою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області (провадження №1472/26) прийнято рішення про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.

Не погодившись із таким індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом та заявою про забезпечення позову.

Здійснюючи в апеляційному порядку перегляд ініційованого позивачем питання стосовно наявності законодавчо передбачених підстав та необхідності вжиття заходів забезпечення позову, у визначений ОСОБА_1 спосіб, колегія суддів зазначає таке.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано, зокрема, статтями 150, 151 КАС України, які визначають підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Так, за правилами частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову - це надання позивачу тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом і набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову фактично є втручанням суду в спірні правовідносини до їхнього вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав і в порядку, прямо передбаченому законом.

Приписами частини другої статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, визначені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно із частиною другою статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За наслідком системного аналізу приписів статей 150, 151 КАС України колегія суддів зазначає, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.

Необґрунтоване вжиття відповідних заходів може привести, зокрема, до: негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших учасників судового процесу чи інших осіб, що не є учасниками провадження; правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи із конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна із названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними із заявленими позивачем вимогами. Тобто, суд повинен у кожному випадку, виходячи із конкретних доказів, установити, чи є захід забезпечення позову, про який просить позивач, співрозмірним із позовними вимогами, і чи відповідає він меті та завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, із урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, із відповідними наслідками (майновими, репутаційними, службовими, професійними тощо).

Таким чином, інститут забезпечення адміністративного позову є однією із гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб - позивачів (майбутніх позивачів) в адміністративному процесі; механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, ухваленого в адміністративній справі на користь позивача. Водночас, заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (майбутнього позивача) до ухвалення судом рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їхнього відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Із наведеного випливає, що під час вирішення питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог останнього щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Приписами частин четвертої-шостої статті 154 КАС України визначено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Отже, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, зокрема, із зазначенням: 1) висновків про існування: - обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, - або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

Наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, як підстави для забезпечення позову, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом.

Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав, повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

У постановах від 12.03.2025 в справі №380/20209/24, від 14.05.2025 в справі №260/5758/24, від 19.06.2025 в справі №320/37366/23, від 03.02.2026 в справі №160/30866/24 Верховний Суд наголосив на тому, що, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також ураховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їхнє відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у цьому конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Відповідно до правової позиції, сформованої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 в справі №800/521/17, позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.

Суд не вправі вживати заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Як установлено судом апеляційної інстанції, оскаржуваним у даній справі рішенням Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 21.07.2026 (провадження №1472/26) адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.

Скаржник зауважує, що наслідком не вжитих судом заходів забезпечення позову є можливі порушення трудових, майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, у той час як метою забезпечення позову є уникнення можливих порушень в майбутньому, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

З даного приводу колегія суддів вказує, що Дисциплінарною палатою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області застосовано до адвоката ОСОБА_1 захід дисциплінарного впливу, який передбачений Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Забезпечення позову у визначений позивачем спосіб надає адвокату Грицюку О.О. право продовжувати здійснювати адвокатську діяльність на противагу оскаржуваному рішенню відповідача, який є компетентним органом щодо прийняття рішень про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією із гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів позивача в адміністративному процесі; механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, ухваленого в адміністративній справі на користь позивача. Водночас, сам по собі факт ухвалення суб`єктом владних повноважень рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, обмежує його певну діяльність, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню в установленому законом порядку.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 30.09.2020 в справі №640/1305/20, від 22.10.2020 в справі №640/1304/20, від 24.11.2020 в справі №640/9636/20, від 14.05.2021 в справі №320/3957/20, яка врахована Верховним Судом у постанові від 20.05.2025 в справі №460/27546/23, оскільки позивачі звернулися до суду з позовами, зокрема, щодо скасування рішень дисциплінарних палат КДКА, дія яких обмежена в часі, то зупинення таких рішень в порядку забезпечення позову фактично вказує на вирішення позовних вимог в адміністративному спорі по суті, з огляду на їхній тимчасовий характер.

У постановах від 24.05.2023 в справі №640/10883/22 та від 03.08.2023 в справі №600/2304/22-а Верховний Суд звернув увагу на те, що рішення суду за такими позовами (про визнання протиправними та скасування рішень про накладення дисциплінарного стягнення) не потребують виконання, їхнє значення полягає у констатації факту правомірності/неправомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування. Також, Верховний Суд зазначив, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. Надання правової оцінки оскаржуваним рішенням КДКА та ВКДКА має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом. Тому, вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб (шляхом зупинення дії рішення) фактично призводить до вирішення спору по суті.

Подібної правової позиції дотримувався Верховний Суд і у постановах від 14.05.2025 в справі №260/5758/24 та від 20.05.2025 в справі №460/27546/23.

Верховний Суд у постановах від 24.05.2023 в справі №640/10883/22, від 03.08.2023 в справі №600/2304/22-а, від 20.05.2025 в справі №460/27546/23 наголосив на тому, що рішення чи дії суб`єктів владних повноважень безумовно мають певний вплив на права та інтереси особи, щодо якої вони прийняті/вчинені. Такі рішення можуть мати негативний вплив на права та обов`язки особи, тим більше, якщо це рішення, прийняте уповноваженим дисциплінарним органом, спрямоване на застосування передбаченої законом спеціальної професійної відповідальності, правова природа якої обумовлена особливим статусом адвоката. Водночас, такі обставини, навіть у разі їхнього доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Стосовно доводів про те, що факт застосування дисциплінарного стягнення впливає на професійну діяльність заявника, приводить до негативних наслідків щодо цієї діяльності та іншої діяльності, впливає на його репутацію, Верховний Суд у постановах від 30.09.2020 в справі №640/1305/20, від 22.10.2020 в справі №640/1304/20, від 24.11.2020 в справі №640/9636/20 зауважив, що дисциплінарна відповідальність завжди носить негативний характер щодо особи, до якої вона застосовується, з огляду на характер, як захід примусу.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 30.09.2020 в справі №640/1305/20, від 22.10.2020 в справі №640/1304/20, від 24.11.2020 в справі №640/9636/20, від 20.04.2021 в справі №640/17351/19, від 14.05.2021 в справі №320/3957/20, від 24.05.2023 в справі №640/10883/22, від 14.05.2025 в справі №260/5758/24 визнав неприйнятними аргументи про те, що застосованим дисциплінарним заходом здійснено втручання у право позивача - адвоката на працю, оскільки вимагає оцінки пропорційності застосованого заходу вчиненого дисциплінарного проступку, що не допустимо при вирішенні питання стосовно забезпечення позову.

Тож, безумовно, рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 21.07.2026 (провадження №1472/26) тягне певні негативні наслідки для позивача, зокрема, впливає на професійну діяльність, його репутацію, отримання доходу від професійної діяльності. Однак, у розумінні норм статті 150 КАС України, відповідні обставини, навіть у разі їхнього доведення, не є безперечними підставами для вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Заходи забезпечення позову, передбачені частиною першою статті 151 КАС України, суд застосовує лише за наявності виключних підстав/обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України, наявність яких у досліджуваній ситуації скаржником не доведено, а судом апеляційної інстанції не установлено.

Додані позивачем до матеріалів справи скрін-шоти повідомлень мобільного застосунку про виклик до суду, договори про надання правової допомоги, ордери на надання правничої допомоги, жодним чином не свідчать про наявність передбачених частиною 2 статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову.

Апеляційний адміністративний суд зазначає, що наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі аргументи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суперечать практиці Верховного Суду та обставинам, з якими законодавець пов`язує можливість застосування наслідків, передбачених статтями 150, 151 КАС України.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністративного суду про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення спірного питання.

Отже, при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для її скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.150, 151, 238, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19.08.2026 у справі №420/24716/26 про відмову у забезпеченні позову - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Н.В. Вербицька Д.С. Терлецький