Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №420/23035/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23035/25

Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,

повний текст судового рішення

складено 16.02.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Голуб В.А.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 420/23035/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати Акт № 1 розслідування нещасного випадку (Форма Нцз-1/НПВ), який стався 09.05.2024 о 14:34 год. 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області, затверджений 09.09.2024;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути документи та скласти Акт, з урахуванням висновків суду, щодо визнання події нещасним випадком, внаслідок якого отримано тілесні ушкодження в період проходження служби і пов`язаний з виконанням службових обов`язків із взяттям даного випадку на облік.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року суд задовольнив частково позов ОСОБА_1 . Визнав протиправним та скасував Акт № 1 розслідування нещасного випадку від 09.09.2024 (форма Нцз-1/НПВ), затверджений начальником 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області. Зобов`язав 4 Державний пожежно-рятувального загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області скласти новий Акт розслідування нещасного випадку за формою Нцз-1, що стався 09 травня 2024 року о 14 годині 34 хвилин з позивачем, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством. В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області подав апеляційну скаргу. Апелянт вказав, що на момент настання нещасного випадку, а саме 09.05.2024 о 14:34, ОСОБА_1 перебував у м. Миколаєві з метою проходження ЛЕК, однак цей час не був його робочим часом і він не виконував своїх посадових обов`язків згідно з посадовою інструкцією (згідно з нарядом на службу, який міститься в матеріалах справи, 08.05.2024 позивач перебував на добовому чергуванні). Направлення та проходження ЛЕК є умовою допуску до служби, але не є самою службою та виконанням службових обов`язків. У направленні на ЛЕК не зазначалися день виїзду, час виїзду та маршрут слідування — їх позивач обирав самостійно, що свідчить про неможливість контролю роботодавцем усіх дій позивача. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що причиною настання нещасного випадку є падіння в каналізаційний люк, що, у свою чергу:

не пов`язано з виконанням функцій цивільного захисту та службових обов`язків;

не є наслідком службового ризику;

сталося внаслідок стану міської інфраструктури.

З огляду на вказане, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу. Так, ОСОБА_1 зауважив, що як під час безпосереднього проходження ЛКК, так і в час прямування до місця її проходження та повернення до основного місця служби він перебував у статусі виконання службових обов`язків. А отже, нещасний випадок, який стався з позивачем під час проходження ЛКК, слід вважати таким, що пов`язаний з виконанням службових обов`язків, що і підтвердив суд першої інстанції у своєму рішенні, з яким не погоджується апелянт. Тому позивач просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції від 16.02.2026 залишити без змін.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді командира відділення 25 державної пожежно-рятувальної частини 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до 11.02.2025, що підтверджується витягом із наказу (по особовому складу) 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 11.02.2025 № 18-ПК/60-31 (а.с.89-90).

Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 07.02.2025 № 118-НК/60 позивача звільнено зі служби цивільного захисту за станом здоров`я (а.с.88).

Разом з тим, ще під час проходження служби цивільного захисту, під час перебування на добовому чергуванні з 08.05.2024 по 09.05.2024 (а.с.68-70) позивачем було подано рапорт з погодженням керівництва 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на виїзд з добового чергування в м. Миколаїв для проходження ЛЕК «понад граничний термін» (а.с.25).

Позивачу було надано дозвіл на вибуття з добового чергування 09.05.2024 о 05 год. 00 хв. для проходження ЛЕК, що підтверджується відповідними записами на вищевказаному рапорті (а.с.25), а також направленням на проведення лікарської експертизи, яке було видано начальником ВП та ПЗ 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (а.с.27-28).

09.05.2024 року приблизно о 12 год. 00 хв. позивачем було надано документацію від 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області до ЛЕК, яка знаходиться у м. Миколаєві.

Водночас, приблизно о 14 год. 34 хв., коли позивач очікував на видачу довідки про результати проходження ЛЕК, перебуваючи на вул. Шевченка, біля будинку № 29, м. Миколаїв, із ним стався нещасний випадок, а саме під час руху він випадково провалився у тротуарний колодязь, внаслідок чого позивач отримав перелом лівого гомілковостопного суглобу і консолідований перелом таранної кістки, що підтверджується листом «Подільської міської лікарні» Подільської міської ради Подільського району Одеської області від 05.09.2024 № 3054 (а.с. 160) та листом «Подільської міської лікарні» Подільської міської ради Подільського району Одеської області від 21.02.2025 № 286 (а.с.52-57).

Факт отримання травми тяжкого ступеня тяжкості позивачем 09.05.2024 4 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області не заперечується.

03.09.2024 4 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області було видано наказ (з основної діяльності) про проведення розслідування нещасного випадку, отримання травми позивачем під час службової поїздки до м. Миколаїв на комісію ЛЕК (а.с. 129-130).

За результатами проведення вищевказаного розслідування, начальником 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області 09.09.2024 було затверджено Акт № 1 розслідування нещасного випадку (форма Нцз-1/НПВ) (а.с.163-168), що стався 09 травня 2024 року о 14 годині 34 хвилини зі ОСОБА_1 , згідно з яким вбачається, що нещасний випадок стався в результаті особистої неуважності (необережності) потерпілого під час пересування по тротуару, а тому нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Позивач, не погоджуючись із вищевказаними висновками розслідування, звернувся зі скаргою від 26.10.2024 до начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (а.с.74-75). Водночас скарга була залишена без задоволення, а Акт № 1 – без змін, що підтверджується листом 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 04.06.2025 (а.с.78).

Водночас, за твердженням сторони позивача, нещасний випадок стався з позивачем саме під час виконання ним службових обов`язків, та невизнання цього факту відповідачем позбавляє позивача права на отримання гарантованої державною соціальної допомоги по отриманій травмі. Вважаючи вищевказаний Акт № 1 розслідування нещасного випадку протиправним та необґрунтованим з вищенаведених підстав, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції вказав, що відрядження позивача до м. Миколаєва 09.05.2024 було здійснено для проходження ним ЛЕК з метою визначення придатності до подальшого проходження служби цивільного захисту, а тому воно пов`язане з виконанням службових обов`язків. На думку суду, таке відрядження відбувалося поза місцем розташування підрозділу цивільного захисту та було здійснено з метою виконання службового доручення начальника ВПР та ПЗ 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області. З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що нещасний випадок, який стався з позивачем, пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.ч. 2-4 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593 (далі – Положення № 593) (в редакції від 13.05.2023) закріплено, що служба цивільного захисту є державною службою особливого характеру, яка забезпечує пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, вживає заходів до запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідації їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу) є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

Особи рядового і начальницького складу належать до персоналу (кадрів) ДСНС. Статус особи рядового і начальницького складу підтверджується службовим посвідченням, форма та порядок видачі якого встановлюються ДСНС.

Відповідно до п.п. 10-12 Положення № 593 першим днем проходження служби цивільного захисту вважається день прийняття громадянина на службу цивільного захисту, зарахування його в кадри ДСНС, присвоєння йому відповідного спеціального звання та призначення на посаду в органах та підрозділах цивільного захисту.

Служба цивільного захисту закінчується у разі звільнення особи рядового чи начальницького складу із служби цивільного захисту, загибелі (смерті), визнання її судом безвісно відсутньою або оголошення померлою.

Останнім днем проходження служби цивільного захисту вважається день виключення особи рядового і начальницького складу з кадрів ДСНС.

За п. 13 Положення № 593 особи рядового і начальницького складу вважаються такими, що виконують службові обов`язки:

1) на території органу і підрозділу цивільного захисту або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком дня (розкладом занять);

2) під час прямування на службу або із служби, службових поїздок, повернення до місця служби;

3) під час перебування поза місцем розташування органу і підрозділу цивільного захисту, якщо під час такого перебування вони виконують свої обов`язки або направлені за наказом відповідного керівника (начальника).

Колегія суддів зазначає, що службовим відрядженням вважається поїздка особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі -особа) за рішенням Голови або одного із заступників Голови, якому надано такі повноваження відповідним наказом, керівника органу (підрозділу) цивільного захисту на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем постійної служби.

Отже, у цьому випадку направлення позивача та проведення лікарсько-експертної комісії не є службовим відрядженням.

Своєю чергою, колегія суддів зауважує, що проходження лікарсько-експертної комісії діючими співробітниками зараховується як виконання службових обов`язків (проходження служби). Адже, по-перше, позивач проходив вказану комісію на підставі направлення та відповідного дозволу керівника, про що свідчить рапорт позивача.

Так, відповідачем не було надано доказів того, що 09.05.2024 позивач перебував у відпустці або був увільнений від виконання службових обов`язків. З огляду на вказане, доводи апелянта про те, що направлення та проходження ЛЕК є лише умовою допуску до служби, але не вважається виконанням службових обов`язків, є безпідставними, оскільки проходження військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії за направленням керівництва є обов`язковою формою проходження служби, а час, витрачений на її проходження (включно зі слідуванням до місця проведення), підлягає зарахуванню до періоду виконання службових обов`язків.

Посилання апелянта на те, що під час проходження ЛЕК позивач безпосередньо не виконував своїх посадових обов`язків, колегія суддів також вважає помилковим, адже проходження процедури медичного огляду за направленням керівника є елементом виконання функцій цивільного захисту та обов`язком особи рядового й начальницького складу, а отже, увесь період перебування на ЛЕК (включно із часом проїзду) охоплюється поняттям виконання службових обов`язків.

Щодо доводів апелянта про те, що нещасний випадок стався з позивачем з власної необережності, колегія суддів зазначає таке.

Так нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на особу небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися під час виконання службових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, або смерті, зникнення особи.

Отже сама по собі особиста необережність позивача не спростовує факт настання нещасного випадку, пов`язаного з проходженням служби. Законодавство, що регламентує порядок проведення розслідування та обліку нещасних випадків у підрозділах ДСНС, не пов`язує факт визначення нещасного випадку як такого, що пов`язаний з виконанням службових обов`язків, виключно з відсутністю елементу необережності в діях співробітника, за умови відсутності в його діях ознак навмисного заподіяння собі тілесних ушкоджень або перебування у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Щодо посилання апелянта на те, що нещасний випадок не є наслідком службового ризику та стався внаслідок стану міської інфраструктури, колегія суддів зазначає таке.

В акті службового розслідування відповідач не надав оцінки ризику або стану міської інфраструктури, а лише вказав, що нещасний випадок стався через необережність позивача, а тому не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

З огляду на вказане, зазначені доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки вони не слугували підставою для прийняття оскаржуваного акта за наслідками проведеного розслідування.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині того, що нещасний випадок, який стався з позивачем 09.05.2024, мав місце саме під час виконання ним службових обов`язків. У зв`язку з цим Акт № 1 розслідування нещасного випадку від 09.09.2024 (форма Нцз-1/НПВ), затверджений начальником 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, є необґрунтованим та підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального права та норми процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 420/23035/25 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 420/23035/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

Судді Ю.В. Осіпов В.О. Скрипченко