Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №420/11961/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/11961/26

Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. Дата і місце ухвалення: 02.07.2026р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просила суд:

- визнати протиправними дії НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплату ОСОБА_2 , передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, додаткову винагороду в розмірі 70 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період з 24.02.2022 року по 23.03.2022 року;

- визнати протиправними дії НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплату ОСОБА_2 , передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період з 24.02.2022 року по 28.02.2022 року;

- визнати протиправними дії НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплату ОСОБА_2 винагороду за участь в ООС на лінії бойового зіткнення, винагороду за участь в ООС АТ, винагороду за бойове чергування та морської винагороди за березень 2022 року;

- зобов`язати НОМЕР_2 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду в розмірі 70 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період з 24.02.2022 року по 23.03.2022 року;

- зобов`язати НОМЕР_2 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період з 24.02.2022 року по 28.02.2022 року;

- зобов`язати НОМЕР_2 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 винагороду за участь в ООС на лінії бойового зіткнення, винагороду за участь в ООС АТ, винагороду за бойове чергування та морської винагороди за березень 2022 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що чоловік позивачки, який проходив військову службу за контрактом старшим матросом електриком-рульовим штурманського відділення штурманської бойової частини (БЧ-1) корабля Морської охорони 3 рангу ВО-32 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) загинув під час виконання ним обов`язків військової служби. Під час проходження служби ОСОБА_2 не виплачене належне йому додаткове грошове забезпечення за період з 24.02.2022 року по 23.03.2022 року. Вважаючи, що така бездіяльність відповідача є протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 гривень, у зв`язку з безпосередньою участю та у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у м. Маріуполі Донецької області за період з 24.02.2022 року по 23.03.2022 року включно в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Зобов`язано НОМЕР_2 загін морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 дружині загиблого ОСОБА_2 збільшену додаткову грошову винагороду, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100000 гривень, у зв`язку з безпосередньою участю у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації у м. Маріуполі Донецької області за період з 24.02.2022 року по 23.03.2022 року включно в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 02.07.2026 р. та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що на початку повномасштабного вторгнення військ рф на територію України (в подальшому були внесені зміни у порядок), додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно виплачувалась всім військовослужбовцям, які перебували на військовій службі, а в збільшеному розмірі до 100 000 грн. - виплачувалась тим військовослужбовцям, які приймали участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, тобто її величина (в збільшеному розмірі до 100 000 грн.) за кожний місяць прямо залежить від тривалості здійснення бойових (спеціальних) завдань і не є сталою або передбачуваною, з огляду на постійну воєнну динаміку. У військовій частині НОМЕР_1 відсутні будь-які документи (накази, журнали, рапорти) за період лютий, березень, квітень, травень 2022 року щодо підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань. Таким чином, у зв`язку з відсутністю у військовій частині НОМЕР_1 документального підтвердження участі ОСОБА_2 у бойових діях або заходах, та періоду такої участі, а позовна заява ОСОБА_1 та додані до неї документи не містить відомостей щодо прийняття ОСОБА_2 участі у бойових діях або заходах, та періоду такої участі, підстав для нарахування та виплати ОСОБА_2 додаткової грошової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн. за лютий-березень 2022 року відсутні, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Крім того, апелянт зазначає, що на час звернення ОСОБА_1 у квітні 2026 року до суду, її чоловік ОСОБА_2 , який загинув у березні 2022 року не мав адміністративної процесуальної дієздатності, а тому відсутні підстави для його звернення до суду як особисто, так і через представника. ОСОБА_1 не має повноважень здійснювати представництво свого загиблого чоловіка у суді. Крім того, апелянт вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 проходив військову службу в НОМЕР_2 загоні морської охорони Регіонального управління Морської охорони Державної прикордонної служби України з 05.02.2021 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Маріуполь ОСОБА_2 загинув, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 21.11.2022 року.

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювання, поранень та травм у колишнього військовослужбовця, протокол № 245 від 27 грудня 2022 р., поранення старшого матроса ОСОБА_2 , 1993 року народження, який згідно біографічної довідки виданої начальником відділу кадрів Регіонального управління Морської охорони від 20.12.2022 року проходив військову службу за контрактом в ДПСУ - з 05.02.2021 року по 23.03.2022 року, яке за представленими документами призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті -« ІНФОРМАЦІЯ_3 шиї та тулуба. Ушкодження внаслідок військових дій від вогнепальної зброї». Поранення, яке призвело до смерті, Так, пов`язане із захистом батьківщини.

23.04.2025 року ОСОБА_3 , дружина загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 звернулась до НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) із заявою в якій просила виплатити неотриману частку одноразової грошової допомоги, передбачену п. 1 абз. 2 статті 163 закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», законами України «Про Державну прикордонну службу України» та постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейськім та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 року по 31.03.2022 року.

Листом відповідач повідомив, що за даними інформаційно-комунікаційної системи фінансово-економічного забезпечення « ІНФОРМАЦІЯ_4 » нарахування та виплата додаткової винагороди матросу ОСОБА_2 за період з 24.02.2022 року по 31.03.2022 року здійснена у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за наявною інформацією у в/ч НОМЕР_1 , підстав для здійснення інших виплат додаткової винагороди не вбачається.

Вважаючи, що така бездіяльність відповідача є протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, дійшов висновку про доведеність обставин безпосередньої участі ОСОБА_2 у спірний період у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на території м. Маріуполь Донецької області, що дає підстави для виплати йому за спірний період додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі.

Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За приписами частини другої статті 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжується.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

До наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм). Виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).

Відповідно до п.5 Постанови №168, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

З аналізу положень вищевказаних нормативно-правових актів вбачається, що виплата додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно виплачується військовослужбовцям Державної прикордонної служби на період дії воєнного стану.

В той час, як виплата додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць виплачується військовослужбовцям Державної прикордонної служби, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 у березнi 2022 року за лютий 2022 рiк була нарахована та виплачена додаткова винагорода (30000 грн.) у розмiрi 5357,14 грн (з 24.02.2022 року по 28.02.2022 року) та у березнi 2022 року за березень 2022 року у розмiрi 24193,55 грн (з 01.03.2022 року по 25.03.2022 року).

Варто зауважити, що нарахування додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року (в первинній редакції) здійснюється в розмірі 30 000 гривень щомісячно. В той час, як ОСОБА_2 нарахування та виплата додаткової винагороди була здійснена пропорційно в розрахунку на місяць, що не відповідає положенням п.1 постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року (в первинній редакції).

Відмовляючи у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди у збільшеному розмірі відповідач виходив з того, що у військовій частині НОМЕР_1 відсутні будь-які документи (накази, журнали, рапорти) за період лютий, березень, квітень, травень 2022 року щодо підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у бойових діях або заходах та здійснення бойових (спеціальних) завдань.

Суд звертає увагу, що абзацом 2 п.1 Постанови №168 визначено, що виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Як вже було зазначено вище, виплата додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100000,00 грн обумовлена участю військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пункт 1 Постанови № 168).

Зазначені норми законодавства передбачають два варіанти вчинення таких дій, а саме: «участь військовослужбовця у бойових діях» та «участь військовослужбовця у відсічі і стримуванні збройної агресії».

За приписами статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII) бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння).

Водночас, відсіч і стримування збройної агресії є більш широким поняттям, яке може включати як рішучий опір та протидію збройної агресії, так і недопущення подальшої збройної агресії. При цьому, для відсічі і стримуванні збройної агресії не обов`язковим є факт проведення бойових дій.

Окрім того, стаття 1 Закону № 1932-XII визначає, що район воєнних (бойових) дій це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, вся територія Маріупольського району Донецької області з 05.03.2022 року перебуває під тимчасовою окупацією Російської Федерації.

Відповідно до наказу Міністерства розвитку та розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» з 24.02.2022 року по 20.05.2022 року м.Маріуполь Донецької області належало до територій на яких велися активні бойові дії.

З 05.03.2022 року Маріупольський район Донецької області та, зокрема, м.Маріуполь по теперішній час знаходиться під тимчасовою окупацією.

Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 09.03.2026 року № 200/3172/23 звертає увагу, що території активних бойових дій відноситься до категорії - територій, на яких ведуться (велися) бойові дії.

Матеріалами справи підтверджено, що старший матрос ОСОБА_2 електрик-рульовий штурманського відділення штурманської бойової частини (БЧ-1) корабля Морської охорони 3 рангу ВО-32 «Донбас» НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) в спірний період з 24.02.2022 по 23.03.2022 року, перебуваючи у складі військової частини НОМЕР_1 боронив АДРЕСА_1 .

Таким чином, ОСОБА_2 приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території м.Маріуполь Донецької області у період з 24.02.2022 року по 23.03.2022 року, що дає підстави для виплати йому за спірний період додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Судова колегія зауважує, що відсутність документації військової частини НОМЕР_1 , яка була знищена під час захоплення м. Маріуполь, щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.

Щодо доводів апелянта стосовно відсутності повноважень позивачки на звернення до суду.

В системі Держприкордонслужби України порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби), визначений наказом МВС України від 25.06.2018 № 558, яким затверджено відповідну Інструкцію (далі-Інструкція № 558).

Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції № 558 (у редакції на дату смерті (загибелі) військовослужбовця) у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належні, але не отримані ним до дня смерті (загибелі) посадові оклади, оклади за військовими званнями і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер) передаються членам сім`ї померлого, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Зазначеним особам також виплачуються одноразові види грошового забезпечення та інші виплати, право на отримання яких виникло у військовослужбовця до дня його смерті (загибелі).

Пунктом 6 розділу VI Інструкції № 558 грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:

дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їхнього віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, іншим близьким особам визначеним пунктом 6 розділу VI Інструкції № 558.

Отже, позивачка звернулася до суду з позовом, оскільки вважає, що додаткова винагорода за спірний період мала б бути нарахована її чоловіку, а отже висновки суду про те, що оскільки спірні суми не нараховувались військовослужбовцю за життя є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову, є помилковими і не ґрунтуються на вказаних приписах норми права.

Щодо дотримання позивачем строків звернення до адміністративного суду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З матеріалів справи вбачається, що про факт відмови НОМЕР_2 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 31.03.2022 ОСОБА_2 позивач дізналася 16 січня 2025 року (а.с.23).

Реалізуючи своє право на безоплатну правничу допомогу, гарантоване статтею 59 Конституції України та Законом України «Про безоплатну правничу допомогу», 05 травня 2025 року позивач звернулася до сектору «Ізмаїльського бюро правничої допомоги» Ізмаїльсько-Арцизького відділу надання безоплатної правничої допомоги Південного управління надання безоплатної правничої допомоги Південного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги із заявою про надання безоплатної вторинної правничої допомоги.

З незалежних від позивача причин виготовлений позов був переданий позивачу лише у лютому 2026 року , про що свідчить акт приймання-передачі документів, після чого позивач невідкладно реалізувала право на судовий захист.

Враховуючи, що позивач після отримання відмови відповідача вжила залежних від неї активних дій щодо звернення по безоплатну правничу допомогу з метою захисту порушених прав, а тривалість підготовки позову зумовлена специфікою процедур системи БПД та обставинами воєнного стану, колегія суддів дійшла висновку, що затримка зі зверненням до суду не була наслідком пасивної поведінки позивача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 вересня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук