Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №420/23266/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/23266/26

Головуючий в 1 інстанції: Попов В. Ф. Місце ухвалення рішення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕКОЛ” на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕКОЛ” до Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ “ЛЕКОЛ” звернулося до суду з позовом до Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову.

Позивач разом з позовом подав заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви вказано, що у разі звернення оскаржуваної постанови до примусового виконання, позивач може понести фінансових втрат, які у подальшому буде складно відновити.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ТОВ “ЛЕКОЛ” про забезпечення позову.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ТОВ “ЛЕКОЛ” подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою заяву ТОВ «ЛЕКОЛ» про забезпечення позову задовольнити: зупинити дію постанови Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області Укртрансбезпеки № ОПШ057216 від 16.06.2026 та зупинити стягнення за нею до набрання законної сили рішенням суду у справі № 420/23266/26.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що основним видом його діяльності є надання електронних комунікаційних послуг (діяльність оператора зв`язку). Примусове стягнення, накладення арешту на кошти та блокування рахунків здатні порушити нормальний режим роботи товариства та безперебійність надання послуг зв`язку споживачам, що виходить за межі суто майнових наслідків для самого апелянта.

Вказує, що суд не проаналізував співмірність заходу, баланс інтересів сторін, характер постанови як виконавчого документа та реальність ризику порушення прав позивача. Це свідчить про формальний підхід і є самостійною підставою для скасування ухвали.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю суд апеляційної інстанції, відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, як і не надано доказів на підтвердження наявності таких обставин, а позиція позивача ґрунтується на припущеннях, тобто на обставинах, які ймовірно можуть настати.

Надаючи правову оцінку ухвалі суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Положеннями ч.1 ст. 151 КАС України визначені види забезпечення позову, а саме:

1) зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) заборона відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановлення обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень ч.2 ст.151 КАС України, є існування та встановлення судом обставин, визначених ч.2 ст.150 Кодексу.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Предметом спору у даній справі є визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу

В свою чергу, заявник у заяві про забезпечення позову просить:

Зупинити стягнення на підставі постанови Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) № ОПШ057216 від 16.06.2026 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекол» (код ЄДРПОУ 32398592) адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень - до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Зупинити дію постанови Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) № ОПШ057216 від 16.06.2026 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекол» (код ЄДРПОУ 32398592) адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень - до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Заборонити органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям здійснювати примусове стягнення на підставі постанови Управління державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) № ОПШ057216 від 16.06.2026 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лекол» (код ЄДРПОУ 32398592) адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Так, колегія суддів зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову про які просить заявник, фактично означатиме висловлення судом позиції щодо дій відповідача ще до дослідження всіх матеріалів та доказів у справі, що прямо суперечить вимогам процесуального законодавства.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до сталої практики Верховного Суду, при вирішенні питання про забезпечення позову у формі зупинення стягнення штрафу, суд повинен оцінювати фінансові можливості позивача та реальний вплив суми штрафу на продовження здійснення господарської діяльності.

Суб`єкт господарювання має надати фінансову звітність, яка доводить неможливість сплати штрафу без припинення діяльності.

Так, позивач не надав доказів (наприклад, балансу, довідок про арешт усіх рахунків, загрози звільнення працівників), що сплата або примусове стягнення саме цієї суми заблокує роботу компанії чи завдасть значних збитків, які потім неможливо буде повернути, а тому висновки суду першої інстанції, що позиція позивача ґрунтується на припущеннях, тобто на обставинах, які ймовірно можуть настати є правомірними.

При цьому колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що майнове право Позивача у даному спорі є повністю захищеним інститутом повороту виконання судового рішення

У разі задоволення позовних вимог по суті, Позивач не позбавлений права повернути сплачені (або стягнуті) кошти з державного бюджету в установленому законом порядку. Отже, у даному випадку відсутні ознаки невідворотності шкоди, що виключає необхідність вжиття заходів забезпечення позову

При цьому, сама ж лише незгода позивача із діями чи рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Так, колегія суддів звертає увагу, що застосування заходів забезпечення позову з підстав очевидної протиправності оскарженого рішення або дій допускається у виключних випадках. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову із цієї підстави допускається у виключних випадках.

В свою чергу заявником не доведено очевидної протиправності дій або рішення відповідача в частині невідповідності вимогам закону.

Крім того, наявність очевидних ознак протиправності дій або рішення відповідача, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на позивача. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Водночас, саме по собі посилання на негативний вплив рішень суб`єктів владних повноважень не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі. Відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Верховний Суд у постанові від 03 травня 2023 року у справі №640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, фактичні обставини справи, в тому числі питання щодо правомірності/неправомірності рішення та дій відповідача, на які посилається позивач, підлягають встановленню і доведенню на підставі зібраних у справі доказів та аналізу норм права, що регулюють спірні правовідносини, під час вирішення справи по суті.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст 250, 288, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЕКОЛ” залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 30 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 вересня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова