Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №400/12121/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12121/25

Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Лук`янчук О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Ступакової І.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення №142850008155 від 25.09.2025 Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в зв`язку з не зарахуванням періоду роботи в рф та відсутністю даних про кількість вироблених трудоднів в колгоспі ім. ХХІІ з`їзду КПРС;

визнати протиправним та скасувати рішення від 23.10.2025 Головного управління Пенсійного Фонду України в Миколаївській області про відмову у призначенні пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з не сплатою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за періоди роботи на КП «Комунсервіс»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до страхового стажу періоди роботи в рф протягом 01.01.1992 року по 31.05.1992 року та з 23.06.1992 року по 01.10.1992 року, відповідно до трудової книжки від 03.01.1985 року НОМЕР_1 , періоди роботи в колгоспі ім. ХХІІ з`їзду КПРС з жовтня-листопад 1982 року та періоди роботи з липня 2015 року по жовтень 2022 року на КП «Комунсервіс»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за віком починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 17.09.2025 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Головного управління ПФУ в Харківській області № 142850008155 від 25.09.2025 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу періоди його роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 31.05.1992 та з 23.06.1992 по 01.10.1992, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 03.01.1985, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. У зв`язку з чим, до загального страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991. Також, до загального страхового стажу не зарахований період роботи в колгоспі ім. ХХІІ з`їзду КПРС за жовтень-листопад 1982 року відповідно до довідки від 04.06.2025 № 65, оскільки відсутні дані про кількість вироблених трудоднів в колгоспі.

09.10.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про зарахування йому до трудового стажу періоду роботи на КП «Комунсервіс» з липня 2015 року по жовтень 2022 року та призначення пенсії за віком. За результатами розгляду звернення відповідачем надано лист-відповідь від 23.10.2025, яким позивачу відмовлено в зарахуванні до страхового стажу вищезгаданого періоду, оскільки відсутня інформація про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. На переконання позивача, необґрунтоване неврахування зазначених періодів його роботи до страхового стажу суперечить нормам пенсійного законодавства та порушує його право на належний соціальний захист.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду 13 липня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 142850008155 від 25.09.2025 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 08.07.2015 по 31.10.2022 року в комунальному підприємстві Первомайської міської ради «Комунсервіс».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 31.05.1992, з 23.06.1992 по 01.10.1992 відповідно до трудової книжки від 03.01.1985 року НОМЕР_1 , період роботи за жовтень 1982 року в колгоспі ім. ХХІІ з`їзду КПРС, період роботи з 08.07.2015 по 31.10.2022 в комунальному підприємстві Первомайської міської ради «Комунсервіс» та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 17.09.2025 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять коп) гривень.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ГУ ПФУ в Миколаївській області, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незастосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 р.

В своїй скарзі, апелянт зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 № 639 дію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про трудову діяльність та соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14.01.1993, припинено. У зв`язку з чим, періоди роботи на території російської федерації, починаючи з 01.01.1992 року не зараховуються до страхового стажу.

Вказує, що за результатами автоматичного розподілу справ у підсистемі за принципом екстериторіальності розгляду заяви Позивача від 17.09.2025, відповідно до Порядку № 22-1, було розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Вказаним рішенням, встановлено, що згідно наданих документів, не має підстав зарахувати до страхового стажу Позивача спірні періоди роботи та відсутність права на призначення пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого частиною 1 статті 26 Закону № 1058. Тобто, розгляд заяви Позивача від 17.09.2025 Рішення від 25.09.2025 № 142850008155 та прийняття відповідного про відмову в призначенні пенсії за віком здійснювалося саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

09.10.2025 (вх. № 17741/Д-1400-25 від 09.10.2025) Позивач звертався із заявою в порядку Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі – Закон № 393). За результатами розгляду звернення від 09.10.2025 Відповідачем надано відповідь - Лист Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 23.10.2025 № 18935-17741/Д-02/8-1400/25, що не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яким повідомлено, що у Позивача відсутнє право на призначення пенсії, згідно Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.09.2025 № 142850008155.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом встановлено, ОСОБА_1 17.09.2025 звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058- IV (далі - Закон № 1058).

За принципом екстериторіальної заяву ОСОБА_1 розглянуто Головним управлінням ПФУ в Харківській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 142850008155 від 25.09.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж обраховано – 23 роки 04 місяці 02 дні. При цьому, до страхового стажу позивача не було враховано:

- періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 31.05.1992 та з 23.06.1992 по 01.10.1992, відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 03.01.1985, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992;

- період роботи в колгоспі ім. ХХІІ з`їзду КПРС за жовтень-листопад 1982 року відповідно до довідки № 65 від 04.06.2025, оскільки відсутні дані про кількість вироблених трудоднів в колгоспі.

09.10.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про зарахування йому до трудового стажу періоду роботи з липня 2015 року по жовтень 2022 року на КП «Комунсервіс» та призначення пенсії за віком.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №18935-17741/Д-02/8-1400/25 від 23.10.2025 позивача повідомлено про те, що в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Однак, зазначений період роботи може бути зараховано до страхового стажу за умови сплати підприємством єдиного внеску.

Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу виповнилось 60 років 11 місяців 01 день, страховий стаж, встановлений рішенням № 142850008155 від 25.09.2025 - 23 роки 04 місяці 02 дні; з урахуванням висновків суду щодо зарахування періодів жовтня 1982 року, з 01.01.1992 по 31.05.1992, з 23.06.1992 по 01.10.1992, з 08.07.2015 по 31.10.2022, страховий стаж позивача становить більше 31 року, що є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058, а тому прийшов до висновку щодо скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції з урахуванням ст. 308 КАС України, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно ст. 5 Закону №1058-IV, він регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Пунктом 16 розділу Прикінцеві положення Закону № 1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше (абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

За частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя статті 44 Закону №1058-IV).

Відповідно до частини п`ятої статті 45 Закону №1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення(перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

В апеляційній скарзі апелянт вказує про те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 № 639 дію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про трудову діяльність та соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14.01.1993, припинено. У зв`язку з чим, періоди роботи на території російської федерації, починаючи з 01.01.1992 року не зараховуються до страхового стажу.

З цього приводу варто зазначити, що відповідно до основних положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, Уряди держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питаннях пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Згідно зі статтею 6 зазначеної Угоди призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь- якої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).

Частиною.2 ст.4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15.04.1994 р., підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Так, постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29 листопада 2022 року «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.

Вказана постанова набрала чинності 02 грудня 2022 року.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29 листопада 2022 року Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Водночас, відповідно до пункту 2 статті 13 Угоди про гарантії пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 року щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022 року, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022 року.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд вважає, що навіть у випадку виходу держави-учасниці із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян такої держави не втрачають своєї сили, а тому посилання пенсійного органу на дані обставини є безпідставною.

Крім того, колегія суддів також зазначає, що відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Колегія суддів зазначає, що оспорювані періоди роботи підтверджуються записами у трудовій книжці позивачки від 03.01.1985 року НОМЕР_1 .

Як слідує із записів в трудовій книжці позивача, останні виконані без перекреслень, а дати наказів не містять виправлень, на підставі якого внесено записи і завірені печатками роботодавців та підписом відповідальної особи, тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Щодо зарахування стажу в колгоспі ім. ХХІІ з`їзду КПРС та роботи на КП "Комунсервіс", колегія суддів зазначає, що у поданій апеляційній скарзі апелянт фактично обмежився цитуванням та абстрактним переліченням норм матеріального права, що регулюють зазначені правовідносини.

Разом з тим, апеляційна скарга не містить жодних конкретних обґрунтувань, доводів чи мотивів незгоди з висновками суду першої інстанції по суті вирішення цих вимог. Апелянт не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час оцінки вказаних періодів, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині апелянтом фактично не оскаржується та перегляду не підлягає.

Щодо доводів апелянта про те, що неналежне дослідження доказів судом першої інстанції та подальше прийняття рішення від 13.07.2026 по справі № 400/12121/25 призвело до хибного висновку про покладання зобов`язання на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 31.05.1992, з 23.06.1992 по 01.10.1992 відповідно до трудової книжки від 03.01.1985 року НОМЕР_1 , період роботи за жовтень 1982 року в колгоспі ім. ХХІІ з`їзду КПРС, період роботи з 08.07.2015 по 31.10.2022 в комунальному підприємстві Первомайської міської ради «Комунсервіс» та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 17.09.2025 року, колегія суддів зазначає наступне.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч.5 ст.45 Закону №1058-IV).

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (зі змінами внесеними Постановою Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України») (далі - Порядок №22-1).

Згідно п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

За п. 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно п. 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Враховуючи вказані вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Колегія суддів зазначає, що впровадження принципу екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення пенсій будь-яким з територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає заявник.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію за віком з 17.09.2025 року, оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області і рішення про відмову у призначенні пенсії приймалось саме ним. В даному випадку спірне рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято саме Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Отже, суд дослідивши наявні докази у справі вважає висновки суду першої інстанції щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати періоди роботи з 01.01.1992 по 31.05.1992, з 23.06.1992 по 01.10.1992 відповідно до трудової книжки від 03.01.1985 року НОМЕР_1 , період роботи за жовтень 1982 року в колгоспі ім. ХХІІ з`їзду КПРС та призначити пенсію за віком помилковими, оскільки, судом не вірно визначено суб`єкта владних повноважень який зобов`язаний розглянути заяву.

При цьому, варто зазначити, що саме листом ГУ ПФУ в Миколаївській області №18935-17741/Д-02/8-1400/25 від 23.10.2025, у зв`язку із відсутністю у реєстрі застрахованих осіб інформації щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період його роботи на КП «Комунсервіс» з липня 2015 року по жовтень 2022 року позивачу не зараховано зазначений період роботи (рішенням №142850008155 від 25.09.2025 ГУ ПФУ в Харківській області питання зарахування даного періоду роботи не вирішувалось), а тому наявні підстави для зобов`язання саме ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 08.07.2015 по 31.10.2022 року.

Апелянт стверджує, що листом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 23.10.2025 № 18935-17741/Д-02/8 1400/25 Позивача було повідомлено про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області Рішення від 25.09.2025 № 142850008155 про відмову в призначенні пенсії за віком, що не є рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки цей Лист від 23.10.2025 № 18935-17741/Д-02/8-1400/25, безпосередньо не породжує для Позивача прав чи обов`язків.

Такі доводи суд не приймає до уваги, оскільки суд першої інстанції у пункті 3 резолютивної частини рішення визнав протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо незарахування стажу за період роботи на КП «Комунсервіс», а не скасовував сам Лист як окремий акт.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно п. 1, ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).

Оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм права, водночас невірно визначив суб`єкта владних повноважень який зобов`язаний зарахувати до страхового стаж періоди роботи з 01.01.1992 по 31.05.1992, з 23.06.1992 по 01.10.1992 відповідно до трудової книжки від 03.01.1985 року НОМЕР_1 , період роботи за жовтень 1982 року в колгоспі ім. ХХІІ з`їзду КПРС та призначити позивачу пенсію за віком, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду 13 липня 2026 року змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини в наступній редакції:

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 08.07.2015 по 31.10.2022 в комунальному підприємстві Первомайської міської ради «Комунсервіс» та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 31.05.1992, з 23.06.1992 по 01.10.1992 відповідно до трудової книжки від 03.01.1985 року НОМЕР_1 , період роботи за жовтень 1982 року в колгоспі ім. ХХІІ з`їзду КПРС та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 17.09.2025 року.

В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду 13 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 15 вересня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова