Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №420/12800/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12800/26

Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В. Дата і місце ухвалення: 30.06.2026 р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2026 року до суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Одеській області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 04 листопада 2025 року № 1630697-2409-1505-UА51040210000057879, № 1630696-2409-1505-UА51040210000057879, № 1630683-2409-1505-UА51040210000057879.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом безпідставно нараховано суми податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об`єкти нежитлової нерухомості), оскільки належна позивачу на праві власності будівля, є будівлею сільськогосподарського призначення, а тому, в силу приписів підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, не є об`єктом оподаткування.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду від 30.06.2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що з аналізу приписів підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, можна зробити висновок, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Апелянт зазначає, що сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації). Таким чином, належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа підприємець).

В апеляційній скарзі звертається увагу, що додатковим доказом того, що вказаний об`єкт нерухомості є складом для зберігання зерна, підтверджується Висновком експерта № 15/10 від 18 жовтня 2024 року, складеного судовим експертом Шевчук А.М. Згідно вказаного висновку, експертом встановлено, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.05.2021 року, індексний номер 257304125, 18.05.2021 року здійснено державну реєстрацію права власності об`єкта нерухомого майна: складу для зберігання зерна загальною площею 1031,9 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого ОСОБА_1 . За результатами проведеного дослідження, експертом встановлено, що: об`єкт нерухомого майна фізичної особи ОСОБА_1 , а саме склад для зберігання зерна загальною площею 1031,9 м2, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до НК 018.2023 «Класифікатор будівель і споруд» відноситься до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (1271).

У зв`язку із наведеним апелянт зазначає, що на нежитлові будівлі, які належить позивачу на праві приватної власності, поширюється, запроваджена пп. "ж" пп.266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України пільга та зазначені нежитлові будівлі належні позивачу, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається про безпідставність доводів апелянта, оскільки правовою підставою для застосування до сільгоспвиробника пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус як будівлі, так і власника, проте, жодних доказів того, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю до суду не надано. В свою чергу з доданих документів позивача, основним видом економічної діяльності є « 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами», а не сільськогосподарська діяльність».

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 19.07.2005 року зареєстрований як фізична особа-підприємець (дата проведення державної реєстрації: 19.07.2005 рік, номер запису: 25300000000000576), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основним видом діяльності згідно з КВЕД є 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний), 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 01.63 Після урожайна діяльність, 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

У приватній власності ОСОБА_1 перебуває будівля нежитлової нерухомості, а саме: склад для зберігання зерна, загальною площею 1023,3 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ОД 813 від 12.11.2019 року, акту прийому-передачі № 1 від16.09.2019 року та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2362450251101, що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

02.01.2026 року позивачем отримані податкові повідомлення-рішення, видані ГУ ДПС України в Одеській області від 04.11.2025 року, а саме:

№1630697-2409-1505-UА51040210000057879, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (нежитлова будівля за адресою: нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1031,90 кв. м.), податковий період - 2022 рік, сума податку до сплати – 67073,50 грн.;

№1630696-2409-1505-UА51040210000057879, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (нежитлова будівля за адресою: нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1031,90 кв. м.), податковий період - 2023 рік, сума податку до сплати – 69137,30 грн.;

№1630683-2409-1505-UА51040210000057879, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (нежитлова будівля за адресою: нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1031,90 кв. м.), податковий період - 2024 рік, сума податку до сплати – 73264,90 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішенням позивач подав скаргу до ДПС.

За результатами розгляду скарги ДПС прийняло рішення про відмову у задоволенні скарги, а податкові повідомлення-рішення від 04.11.2025 року №1630697-2409-1505-UА51040210000057879, №1630696-2409-1505-UА51040210000057879 та №1630683-2409-1505-UА51040210000057879 – без змін.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду з цим позовом.

Розглядаючи справу суд першої інстанції встановив, що за наявного обсягу доказової бази відсутні підстави стверджувати про те, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Надані позивачем докази не містять інформації щодо предмета доказування, зокрема, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю. Лише сам по собі факт наявності у власності позивача будівель, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника. Будь-яких доказів того, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю та є сільськогосподарським товаровиробником (договорів, обладнання, наявності сільськогосподарських тварин, доказів зберігання кормів, в тому числі зерна тощо) матеріали справи не містять і судом не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи справу, з огляду на викладене.

Так, спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України (далі, у тому числі - ПК України).

Статтею 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

01 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить до складу податку на майно.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст.266 Податкового кодексу України.

У розумінні ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України).

Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Приписами пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Зокрема, відповідно до пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п.30.2 ст.30 ПК України).

Застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність трьох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, третя – об`єкти нерухомості не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що включає підкласи: 1271.1 - "Будівлі для тваринництва", 1271.2 - "Будівлі для птахівництва", 1271.3 - "Будівлі для зберігання зерна", 1271.4 - "Будівлі силосні та сінажні", 1271.5 - "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства"; 1271.6 - "Будівлі тепличного господарства", 1271.7 - "Будівлі рибного господарства", 1271.8 - "Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва", 1271.9 - "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

З 01.01.2024 року набрав чинності наказ Міністерства економіки України від 16.05.2023 року № 3573 «Про затвердження національного класифікатора НК 018:2023 та скасування національного класифікатора ДК 018-2000», відповідно до якого до підрозділу (код 12) «Нежитлові будівлі» групи (код 127) «Інші нежитлові будівлі» належить клас (код 1271) «Нежитлові сільськогосподарські будівлі», який включає: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Колегія суддів, дослідивши наявні в матеріалах справи докази встановила, що позивачу на праві приватної власності належить будівля нежитлової нерухомості, а саме: склад для зберігання зерна, загальною площею 1023,3 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку експерта № 15/10 від 18.10.2024 року, склад для зберігання зерна, загальною площею 1031,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 відносяться до класу 1271 «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» класу 127 «Інші нежитлові будівлі» підрозділу «Нежитлові будівлі» НК 018:2023.

Що ж до статусу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 як сільськогосподарського товаровиробника, то колегія суддів виходить з наступного.

Визначення «сільськогосподарський товаровиробник» міститься у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, яким є юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції – сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в розумінні вказаних норм позивач не являється сільськогосподарським товаровиробником.

Колегія суддів встановила, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС згідно поданих податкових декларації платника єдиного податку фізичної особи – підприємця загальна сума отриманого доходу складає: 2022 – 1 683 432,00 грн, вид діяльності згідно коду 47.11 – роздробна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 01.61 – допоміжна діяльність у рослинництві; 2023 – 1 944 115,66 грн, 47.11 – роздрібна торгiвля в неспецiалiзованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 01.61 - допомiжна дiяльнiсть у рослинництві, 01.63 пiсляурожайна дiяльнiсть; 47.19 - іншi види роздрiбної торгiвлi в неспецiалiзованих магазинах; 2024 – дохід не задекларовано, вказана діяльність 47.11 – роздрiбна торгiвля в неспецiалiзованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Апелянтом не додано підтверджуючих документів щодо отримання доходу по 01.61 – допоміжна діяльність у рослинництві та 01.63 – після урожайна діяльність.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що хоч склад для зберігання зерна, загальною площею 1023,3 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться у приватній власності позивача, проте позивач не є виробником сільськогосподарської продукції згідно норм законодавства, тому не може претендувати на отримання податкової пільги відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, «що сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов`язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації). Таким чином, належність особи до категорії сільськогосподарських товаровиробників не залежить від організаційної форми здійснення нею сільськогосподарської діяльності (юридична особа, фізична особа чи фізична особа підприємець).

Слід зазначити, що такі твердження позивача заслуговують на увагу, проте колегія суддів наголошує, що надані позивачем докази не містять інформації щодо предмета доказування, зокрема, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю. В даному випадку ОСОБА_1 дійсно є власником нерухомості відповідного класу, однак на займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно-виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, а тому не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом ж підпункту266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Таким чином вірним є висновок суду першої інстанції, що значення має не тільки вид нерухомості, зокрема, її призначення, а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку, а саме – чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 380/2434/20.

З огляд на викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому судом вірно відмовлено в задоволенні позову.

На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення скарги контролюючого органу та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

У відповідності до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 вересня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук