Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №420/6307/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/6307/26

Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р. Дата і місце ухвалення: 31.07.2026 р., м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просив суд:

- визнати протиправними дії щодо неврахування до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейським надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області з 17.07.2023 року по 05.02.2026 року;

- зобов`язати відповідача зарахувати до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейським надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області з 17.07.2023 року по 05.02.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в односторонньому порядку визнав недійсним період роботи позивача з 17.07.2023 року по 05.02.2026 року та виключив його із загального стажу роботи в поліції, чим порушив законні права та інтереси ОСОБА_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо неврахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейським надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області з 17.07.2023 року по 05.02.2026 року.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейським надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, період проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області з 17.07.2023 року по 05.02.2026 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Національної поліції в Одеській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення від 31.07.2026 р. з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позову.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що єдиною першопричиною перебування ОСОБА_1 на службі в поліції у період з 17.07.2023 року по 05.02.2026 року був наказ від 17.07.2023 року № 901 о/с. Зазначений наказ було видано саме на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 року у справі № 420/4800/22, допущеного до негайного виконання. Зазначене встановив сам суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Такий статус у спірний період позивач мав виключно внаслідок поновлення на посаді за судовими рішеннями, згодом скасованими Верховним Судом.

На переконання апелянта, судом першої інстанції неправильно застосовано ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки цією статтею не встановлено, що до стажу служби в поліції зараховується період перебування на посаді на підставі рішення суду, яке в подальшому скасовано судом вищої інстанції. Законодавець не передбачив такої правової конструкції, і її не можна створити шляхом розширювального тлумачення. Положення ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію» є імперативними.

Апелянт звертає увагу, що відповідно до п. 32 постанови Верховного Суду від 19.11.2019 року № 520/903/19 визначено, що Верховний Суд приходить до висновку, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції.

Позивач в свою чергу подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Позивач зазначає, що чинним законодавством не врегульовано порядку звільнення працівника у випадку скасування рішення про його поновлення на роботі. При цьому специфіка відносин публічної служби (трудових правовідносин) виключає застосування інституту повороту виконання судового рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби у разі його подальшого скасування судом вищої інстанції. Таким чином, підставою для припинення публічної служби у згаданому випадку і є судове рішення, яким скасовано рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, а виконання такого судового рішення - обов`язком роботодавця.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до витягу з наказу ГУ НП в Одеській області від 09.03.2022 № 426 о/с відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) полковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділення поліції № 1 Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеські області з 09 березня 2022 року. Вислуга років на день звільнення складає: у календарному обчисленні для виплати надбавки за вислугу років - 21 рік 19 днів.

Суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 по справі № 420/4800/22, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2023, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національно поліції в Одеській області задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національно поліції в Одеській області від 09.03.2022 № 426 о/с в частині звільнення зі служби в поліції за власним бажанням з 09.03.2022 ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділення поліції № 1 Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеські області з 10.03.2022.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 10.03.2022 по 12.06.2023 включно у розмірі 365 309 грн з відрахуванням з вказаної суми належних до сплати податків зборів.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції з 10.03.2022 та стягнення середнього грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць 23 824 грн 50 коп. з відрахуванням з вказаної сум належних до сплати податків і зборів.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 по справі № 420/4800/22 ГУНП в Одеський області видало наказ №901 о/с від 17.07.2023, відповідно до якого скасовано наказ ГУНП в Одеській області від 09 березня 2022 року N 426 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» за власним бажанням, з 09 березня 2022 року, полковника поліції ОСОБА_1 (0067445), начальника відділення поліції №1 Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеський області.

Поновлено полковника поліції ОСОБА_1 (0067445) на посаді начальника відділення поліції № 1 Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеський області 10 березня 2022 року, з посадовим окладом 3100 гривень, установивши надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції 65 % посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року по справі № 420/4800/22 касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області задоволено.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2023 у справі № 420/4800/22 скасовано.

Ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 , про скасування наказу поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовлено повністю.

Суд встановив, що на виконання постанови Верховного Суду від 26 січня 2026 року у справі №420/4800/22 ГУНП в Одеській області прийняло наказ №186 о/с від 05.02.2026 року яким: 1. Скасовано пункт 1 наказу ГУНП в Одеській області від 05 квітня 2024 року №484 о/с «По особовому складу стосовно призначення полковника поліції ОСОБА_1 (0067445) на посаду заступника поліції з превентивної діяльності відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області. 2. Скасовано наказ ГУНП в Одеській області від 19 серпня 2023 №1116 о/с «По особовому складу» стосовно призначення відповідно до пункту 3 ч.1 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію» полковника поліції ОСОБА_1 (0067445) на посаду начальника реагування патрульної поліції відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області. 3. Скасовано пункт 1 та 2 наказу ГУНП в Одеській області від 17 липня 2023 №901 о/с «По особовому складу».

Суд встановив, що у трудовій книжці позивача зроблені записи « 09 – запис за №08 недійсний. Поновлений на службі в поліції з 09.03.2022 – наказ ГУНП в Одеській області від 18.07.2023 №901 о/с» « 10 – запис за №0 вважати недійсним на підставі постанови ВС у справі №420/4800/22 від 26.01.2026. звільнити зі служби в поліції. – наказ ГУНП в Одеській області від 05.02.2026 №1869 о/с».

Також суд встановив, що на заяву позивача від 27.02.2026 року відповідачем разом із листом від 13.03.2026 року надано на адресу позивача, зокрема витяг з послужного списку, та повідомлено, що відповідно до п. 2 ст. 78 розділу УІІ закону України «Про Національну поліцію» стаж позивача служби в поліції на день звільнення становить 21 рік 00 місяців 19 днів, та період проходження служби з 17 липня 2023 року до 05 лютого 2026 року до стажу служби в національній поліції не зараховано, зазначені дії стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Розглядаючи справу суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Так суд зазначив, що у спірний період позивач перебував на посадах поліцейського на підставі наказів, виданих не на підставі рішення суду, а пріоритетним для визначення віднесення періоду роботи до стажу в поліції є виконання повноважень покладених на поліцейського, яке з боку позивача мало місце у спірний період.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, врегульовано Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580 VIII (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі – Закон №580-VIII).

Відповідно до ст. 2 Закону №580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Основні повноваження поліцейського передбачені статтею 23 Закону №580 VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (ч. 2 ст. 59 Закону №580-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Згідно з ч. 2 ст. 78 Закону №580-VIII, до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Сукупний аналіз наведених норм Закону №580-VIII доводить, що служба в поліції є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Як встановлено з матеріалів справи та фактично не заперечується апелянтом, у спірний період з 17 липня 2023 року по 05 лютого 2026 року позивач виконував повноваження поліцейського.

Також матеріалами справи підтверджено, що у цей період позивач переміщувався по службі, зокрема відповідно до витягу з наказу №186 о/с від 05.02.2026 року вбачається, що було скасовано пункт 1 наказу ГУНП в Одеській області від 05 квітня 2024 року №484 о/с «По особовому складу стосовно призначення полковника поліції ОСОБА_1 (0067445) на посаду заступника поліції з превентивної діяльності відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області; скасовано наказ ГУНП в Одеській області від 19 серпня 2023 №1116 о/с «По особовому складу» стосовно призначення відповідно до пункту 3 ч.1 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію» полковника поліції ОСОБА_1 (0067445) на посаду начальника реагування патрульної поліції відділення поліції №4 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області.

З огляду на викладене накази були прийняті відповідачем після поновлення позивача на посаді начальника відділення поліції № 1 Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеський області 10 березня 2022 року, тому на переконання колегії суддів період з 17 липня 2023 року по 05 лютого 2026 року має бути зарахований позивачу як період проходження служби в поліції, оскільки позивач виконував повноваження поліцейського.

Щодо доводів апелянта на відсутність у статті 78 Закону №580-VIII такої підстави зарахування до стажу в поліції перебування на посаді на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано, колегією суддів не приймаються, оскільки як вже було встановлено вище та не заперечується апелянтом, позивач перебував на посадах поліцейського на підставі наказів та виконував повноваження поліцейського у спірний період, а у відповідності до положень п.2 ч. 1 ст. 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду.

Колегія суддів наголошує, що обов`язковим для визначення віднесення періоду роботи до стажу в поліції є виконання повноважень покладених на поліцейського, яке з боку позивача мало місце у спірний період.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону 580 - VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною першою статті 60 Закону 580 - VIII передбачено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 78 Закону 580 - VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Відповідно до частини другої статті 78 Закону № 580 – VIII до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки. Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Частиною 3 статті 78 Закону № 580 – VIII визначено, що під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що час проходження служби в Національній поліції з виконанням покладених на поліцію повноважень зараховується до вислуги років, а час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України судочинства закріплює обов`язковість судових рішень. Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України серед основних засад визначено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП ) становлено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Особливістю судового рішення, яке допущене до негайного виконання, є можливість видачі виконавчого листа у день ухвалення судом рішення суду в частині поновлення на посаді. У такий спосіб законодавець визначив випадки щодо яких може бути застосоване негайне виконання судового рішення з одного боку з метою забезпечити швидкий та реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян та держави, а з іншого - намагання уникнути ситуації, коли постає необхідність повороту виконання судового рішення.

Водночас, чинним законодавством не врегульовано порядку звільнення працівника у випадку скасування рішення про його поновлення на роботі.

При цьому специфіка відносин публічної служби (трудових правовідносин) виключає застосування інституту повороту виконання судового рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби у разі його подальшого скасування судом вищої інстанції.

Таким чином, підставою для припинення публічної служби у згаданому випадку і є судове рішення, яким скасовано рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, а виконання такого судового рішення - обов`язком роботодавця.

Зважаючи на відсутність нормативної регламентації вказаного питання, враховуючи приписи статті 47 Кодексу законів про працю України, яка зобов`язує роботодавця видати наказ про звільнення працівника, формами реалізації судового рішення, яким скасовано рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, можуть бути як наказ (розпорядження, тощо) про звільнення працівника з посади публічної служби, так і наказ про визнання нечинним наказу про поновлення працівника на роботі, виданого на підставі скасованого судового рішення.

Звільнення працівника може відбуватися як з дати набрання законної сили відповідним судовим рішенням, так і з дати фактичної обізнаності роботодавця з таким судовим рішенням. Затримка реалізації роботодавцем такого звільнення не є порушенням прав працівника, тоді як надання відповідному наказу зворотної сили є неприпустимим.

Таким чином, у спірних правовідносинах, при вирішенні питання про звільнення позивача зі служби на підставі рішення Верховного Суду від 26 січня 2026 року у справі №420/4800/22, яким скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.06.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2023 у справі № 420/4800/22 про поновлення позивача на посаді, а не первинними наказом ГУНП в Одеській області про звільнення позивача зі служби в поліції, відповідач повинен врахувати, що ОСОБА_1 у період з 17.07.2023 р. по 05.02.2026 р. перебував на посадах поліцейського на підставі наказів та виконував повноваження поліцейського у спірний період, що дає йому право на зарахування цього періоду до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейським надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції у відповідній частині не спростовують, тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 вересня 2026 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук