Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №420/8255/23 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8255/23

Місце прийняття ухвали суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту ухвали суду 1 інстанції:

28.05.2026 року;

Суддя І інстанції: Єфіменко К.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Крусяна А.В.

– Яковлєва О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

13.04.2023 ОСОБА_1 звертався до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року у розмірі 30000 гривень щомісячно;

зобов`язати Державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 грн., передбаченою постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправною бездіяльність Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року у розмірі 30000 грн. щомісячно.

Зобов`язав Державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року, за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року апеляційну скаргу Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року залишено без змін.

Рішення суду по справі №420/8255/23 набрало законної сили 05.02.2024.

10.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив змінити спосіб і порядок виконання рішення по справі №420/8255/23 в частині покладеного на відповідача зобов`язання шляхом стягнення з відповідача на розрахунковий рахунок позивача додаткової винагороди у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 №168, в сумі 47653,33 гривень.

В обґрунтування вказаних вимог зазначено, що виконання судового рішення у справі №420/82255/23 залежить від виділення Державній установі «Одеська виправна колонія (№14)» фінансування від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня. Поряд з тим, вчинені відповідачем дії стосовно виконання рішення у цій справі, а саме проведення нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, на даний час мають вираз у грошовому еквіваленті, сума невиплаченої позивачеві додаткової винагороди становить у розмірі 47653,33 гривень.

Таким чином, з посиланням на положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», позивач зауважує на тому, що зміна способу і порядку виконання рішення в цій справі сприятиме ефективному виконанню судового рішення. При цьому, позивач просив враховувати, що рішення суду в цій адміністративній справі з приводу здійснення виплати допомоги не виконується відповідачем (суб`єктом владних повноважень) більше двох місяців з дня набрання чинності рішенням суду, тому згідно положень абзацу 2 частини 3 статті 378 КАС України наявні самостійні підстави для застосування процесуальних заходів у виді зміни способу і порядку виконання рішення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Суд змінив спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2023 року у справі №420/8255/23 шляхом стягнення з Державної установи «Одеської виправної колонія (№14)» на користь ОСОБА_1 нарахованої додаткової винагороди у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року, в сумі 47653 грн. 33 коп.

Проаналізувавши положення статті 378 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що, починаючи з 19 грудня 2024 року частина 3 статті 378 КАС України встановлює додаткову самостійну підставу для зміни способу і порядку виконання судових рішень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, а саме - невиконання суб`єктом владних повноважень такого судового рішення протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили, а також і встановлює конкретний спосіб виконання такого рішення - стягнення відповідних виплат з такого суб`єкта владних повноважень.

Оскільки рішення у цій справі набрало законної сили, однак залишається невиконаним відповідачем в частині виплати позивачеві нарахованої додаткової винагороди у розмірі, передбаченому Постановою №168, а саме у сумі 47653 грн. 33 коп., суд встановив самостійні підстави для зміни способу виконання судового рішення.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, Державна установа «Одеська виправна колонія (№14)» подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням статті 378 КАС України, помилково залишено поза увагою те, що підставами для зміни способу і порядку виконання судового рішення є обставини, які роблять виконання рішення неможливим, натомість, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Поряд з тим, не виконання боржником судового зобов`язання в частині виплати коштів через відсутність у нього відповідних бюджетних призначень, які в подальшому надходять з Державного бюджету, в розумінні статті 378 КАС України не свідчить про неможливість виконання рішення та не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку виконання рішення.

Без належної правової оцінки судом першої інстанції залишена й та обставина, що додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, входить у структуру грошового забезпечення, не є пенсійного чи іншою соціальною виплатою, тому відсутні правові підстави для застосування положень абзацу 2 частини 3 статті 378 КАС України під час вирішення заяви позивача про зміну способу і порядку виконання рішення шляхом стягнення з відповідача відповідних виплат.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов.

Поряд з тим, в окремо поданих письмових поясненнях позивач наголошує на необхідності залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції – без змін. Доводи позивача зводяться до того, що судом першої інстанції надана правильна правова оцінки положенням статті 378 КАС України, у тому числі обґрунтовано враховано, що розмір грошових коштів, належних позивачеві, є конкретно визначеним, а спір щодо права на їх отримання та їх розміру фактично відсутній. На переконання позивача, з огляду на такі обставини справи, зміна способу та порядку виконання судового рішення не змінює суті та змісту самого рішення, у тому числі – встановлений судом обов`язок для відповідача у виді виплати коштів. Відтак, зміна способу та порядку виконання судового рішення у цій справі не спрямована на зміну суті рішення або встановлення нового обов`язку відповідача, метою ж цього процесуального заходу є виключно забезпечення фактичної виплати коштів, які вже нараховані відповідачем у конкретно визначеному розмірі.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно частин 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У статті 370 КАС України також передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справа врегульовані Розділом IV КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 3 статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Аналіз наведених норм адміністративного процесуального законодавства показав, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення, є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення, або роблять неможливим виконання судового рішення. Під зміною чи встановленням способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації судового рішення, які сприятимуть забезпеченню його виконання.

Наведені обставини (що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим виконання рішення) за загальними правилами статті 378 КАС України доводяться суду стягувачем чи виконавцем, зокрема, у випадках, встановлених Законом України «Про виконавче провадження».

Поряд з цим, невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат. У цьому випадку, встановлення чи зміна способу або порядку виконання рішення не поставлені в залежність від наявності виконавчого провадження, статусу учасника, зокрема, позивача як сторони (стягувача) у виконавчому провадженні та допускається з ініціативи суду.

Таким чином, вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.

Зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Зміна способу і порядку виконання судового рішення можлива лише тоді, коли зміст та суть даного рішення залишатимуться незмінними. Тобто, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Виходячи з обставин справи, судовим рішенням, яке 05.02.2024 набрало законної сили в адміністративній справі №420/8255/23, зобов`язано Державну установу «Одеська виправна колонія (№14)» нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року, за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

06.03.2024 Одеським окружним адміністративним судом виданий позивачеві виконавчий лист у справі №420/8255/23 про зобов`язання Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 року, за період з 11.03.2022 року до 31.05.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Згідно обставин справи, на виконання судового рішення Державна установа «Одеська виправна колонія (№14)» підготувала довідку-розрахунок додаткової винагороди згідно Постанови №168, загальна сума виплат на користь позивача становить 47653,33 гривень. З метою забезпечення фактичного виконання рішення (проведення виплати) відповідач звертався до розпорядника бюджетних коштів для виділення додаткових бюджетних асигнувань, однак станом на теперішній час відповідачеві не надійшло відповідне фінансування.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили в цій адміністративній справі зобов`язано відповідача вчинити на користь позивача певні дії, а саме: нарахувати і виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою №168.

Фактична виплата додаткової винагороди очікується після надходження відповідного фінансування від розпорядника бюджетних коштів.

Подання відповідачем заявок на виплату коштів спрямоване на фактичне виконання судового рішення, однак не створює підстав вважати наявними обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим виконання рішення.

Поряд з тим, вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації судового рішення у виді стягнення на користь позивача коштів призведе до зміни обраного судом способу відновлення порушеного права, тобто зміни рішення у цій справі по суті.

Підсумовуючи, слід зазначити, що позивачем не наведено та судом першої інстанції обґрунтовано не встановлено обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення, або ж роблять неможливим виконання судового рішення, та загалом – правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Судом першої інстанції також помилково залишено поза увагою те, що, змінивши спосіб і порядок виконання рішення із зобов`язання виплатити позивачеві кошти на стягнення суми цих виплат, призвело до зміни рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та з вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.

Одночасно, слід враховувати, що нараховані позивачеві суми не є пенсійною, соціальною виплатою, іншою соціальною виплатою, доплатою, допомогою чи пільгою, тому у спірному випадку не підлягають застосуванню положення абзацу 2 частини 3 статті 378 КАС України щодо безумовного стягнення цих коштів у випадку не забезпечення відповідачем (суб`єктом владних повноважень) фактичної виплати коштів протягом двох місяців після набрання чинності судовим рішенням.

Відтак, слід визначити відсутніми правові підстави для зміни способу і порядку виконання рішення згідно статті 378 КАС України, а подану заяву позивача – такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду не відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до положень статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної установи «Одеська виправна колонія (№14)» – задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року – скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення в адміністративній справі №420/8255/23 – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв