Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №420/12999/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/12999/26

Місце ухвалення судового рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту ухвали суду 1 інстанції:

22.05.2026 року;

Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Казанчук Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Хаджибейського відділу у місті Одеса Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції із позовом, в якому просила:

визнати протиправними дії Хаджибейського відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №5114-222/5114.1-26 від 20.03.2026) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року адміністративний позов залишено без руху.

Залишаючи адміністративний позов без руху, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення вимог статей 160, 161 КАС України до адміністративного позову не додано документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Суд першої інстанції зауважив на тому, що, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , його мати - ОСОБА_1 діє як законний представник неповнолітньої особи в розумінні частини 1 статті 56 КАС України, а не як фізична особа, якій законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини 1 статті 53 КАС України. Представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до статті 56 КАС України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах неповнолітньої дитини від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, суд першої інстанції визначив, що Закон не відносить неповнолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах, до категорії громадян, які звільняються від сплати судового збору, а тому позивачка не вважається особою, яка звільняється від сплати судового збору на підставі пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відтак, враховуючи положення підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», суд першої інстанції визначив, що позивачці слід сплатити судовий збір за подання позову у розмірі 1331,2 гривень, про що протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали подати до суду докази сплати судового збору.

18.05.2026 позивачка, реагуючи на вимоги суду першої інстанції, подала заяву, в якій просила прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі із звільненням її та її дитини від сплати судового збору.

Вказані вимоги обґрунтовані тим, що згідно статей 3, 5, 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 154 Сімейного кодексу України від сплати судового збору звільняються неповнолітні чи малолітні особи, а також батьки, законні представники неповнолітніх чи малолітніх осіб, які звертаються з позовом про захист прав та/або інтересів малолітньої чи неповнолітньої особи.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Хаджибейського відділу у місті Одеса Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Суд першої інстанції виходив з того, що представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до статті 56 КАС України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах неповнолітньої дитини від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, суд першої інстанції визначив, що Закон не відносить неповнолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах, до категорії громадян, які звільняються від сплати судового збору, тому позивач не вважається особою, яка звільняється від сплати судового збору на підставі пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Поряд з тим, суд першої інстанції зауважив на тому, що відповідно до пункту 12 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання: заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб, натомість у спірному випадку позивачка до суду звернулася із адміністративним позовом.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянтка зазначає, що положеннями пункту 12 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» прямо передбачена відсутність обов`язку сплачувати судовий збір учасниками процесу за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб. Отже, апелянтка під час звернення до суду із заявами будь-якої форми в інтересах та про захист своєї неповнолітньої дитини звільняється від сплати судового збору.

На переконання апелянтки, судом першої інстанції помилково не враховано, що її неповнолітня дитина не працює, самостійного заробітку не має, у тому числі для оплати судового збору, повністю знаходиться на утриманні батьків, натомість потребує представництва інтересів у судових органах під час захисту прав, порушених органами державної влади.

Відтак, апелянтка правомірно посилалась на положення статей 3, 5, 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 154 Сімейного кодексу України в підтвердження пільг щодо оплати судового збору за подання позову у цій справі, натомість цим положенням законодавства суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.

Відзиви на апеляційну скаргу від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області та Хаджибейського відділу у місті Одеса Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у визначений апеляційним судом строк не надійшли.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Статтями 160, 161 КАС України встановлені вимоги до оформлення, змісту і форми позовної заяви.

Зокрема, у частині 1 статті 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Подання позовної заяви без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, є підставою для постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина 1 статті 169 КАС України).

За правилами пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Аналіз наведених норм показав, що адміністративний позов має відповідати змісту та формі, вимоги до яких визначаються адміністративним процесуальним законодавством.

Невідповідність адміністративного позову установленим правилам є підставою для його залишення без руху.

При цьому, метою залишення позову без руху є саме усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.

Перевірка відповідності адміністративного позову вимогам адміністративного процесуального законодавства покладається на суд, якому надійшла заява.

Виходячи з обставин у цій справі, апеляційний суд враховує, що підставою для висновків суду про необхідність повернення адміністративного позову позивачеві стали висновки суду про не відповідність позовної заяви вимогам частини 3 статті 161 КАС України та не усунення встановлених недоліків позову у визначений судом строк.

Слід зазначити, що згідно частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Слід також враховувати, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 1 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

У частині 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI передбачено, що судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством та Кодексом України з процедур банкрутства.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI визначено, що судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарг про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб (пункт 12).

Також, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Таким чином, від сплати судового збору звільнені батьки, законні представники малолітніх чи неповнолітніх осіб, які звертаються із заявами, скаргами та про захист прав та/або інтересів малолітньої чи неповнолітньої особи.

Подібний висновок щодо застосування наведених приписів Закону України «Про судовий збір» висловлений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 22.04.2019 у справі № 9901/108/19 (провадження № 11-394заі19) та Верховним Судом у постановах від 23.09.2021 у справі № 480/2043/19 та від 13.04.2022 у справі № 120/1647/20-а.

У вказаних справах Верховний Суд зауважив, що право на звернення до суду відповідно до статті 5 КАС України виникає внаслідок порушення рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи, яка просить про їх захист.

Поряд з тим, батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей (частина 1 статті 242 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом (частини 2, 3 статті 154 Сімейного кодексу України).

При вирішенні питання щодо звільнення від сплати судового збору осіб, які є законними представниками малолітньої чи неповнолітньої особи, доречно виходити з того, чи спричинено оскаржуваними рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушення законних прав та інтересів такої особи.

Слід враховувати, що згідно Свідоцтва Серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У цій справі підставою для звернення до суду стала незгода із рішенням (відмовою) відповідача (органу державної влади) у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорту у формі книжечки, зразка 1994 року. Відтак, оскарження ОСОБА_1 рішення відповідача прямо направлене на захист прав та інтересів такої неповнолітньої особи (дитини).

Таким чином, звертаючись до суду в інтересах неповнолітнього із заявою, передбаченою процесуальним законодавством, у справі про оскарження рішення відповідача щодо відмовити у видачі паспорту зразка 1994 року, ОСОБА_1 не була зобов`язана сплачувати судовий збір відповідно до положень пункту 12 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір».

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву у зв`язку з невиконанням заявницею вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, винесеної з підстав ненадання апелянтом документу про сплату судового збору, безпідставно не застосував положення вказаної норми Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального і процесуального права, а також обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2026 року у справі №320/484/25, від 13 квітня 2022 року у справі №120/1647/20-а, від 23 вересня 2021 року у справі №480/2043/19, яка, з огляду на положення частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню у цій справі.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 320, ст. 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2026 року - скасувати.

Справу направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: Ю.М. Градовський

Г.П. Казанчук