Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №400/4999/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/4999/26

Місце ухвалення ухвали суду 1 інстанції:

м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту ухвали

суду 1 інстанції: 11.05.2026 року;

Головуючий в 1 інстанції: Дерев`янко Л.Л.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Градовського Ю.М.

– Казанчук Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Ірпінської міської ради щодо не розгляду клопотання від 20.01.2026 (врученого 28.01.2026);

зобов`язати Ірпінську міську раду розглянути клопотання на найближчому пленарному засіданні (сесії) ради та прийняти рішення щодо надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:02:001:0031, площа: 0.1202 га, терміном на 20 (двадцять) років, для городництва.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року, відповідно до пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України, повернуто позовну заяву ОСОБА_1 і додані до неї матеріали.

Суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати.

При цьому, суд першої інстанції зауважив на тому, що адміністративний позов підписаний та поданий особою, яка не має належних та нормативно підтверджених повноважень на здійснення представництва позивача в суді адміністративної юрисдикції, оскільки підписант (Мусіровський О.А.) не є адвокатом, а сама справа не належить до категорій справ незначної складності в силу імперативних приписів процесуального закону.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням частини 1 статті 57 КАС України та обставинам справи, помилково залишено поза увагою те, що у справах незначної складності представником може бути фізична особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.

У відзиві на апеляційну скаргу Ірпінська міська рада просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду – залишити без змін. Заперечуючи проти обґрунтованості доводів та вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає, що згідно частини 1 статті 131-2 Конституції України, частини 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат. При цьому, у спірному випадку не підлягають застосуванню положення частини 2 статті 57 КАС України, адже згідно положень статті 12 цього Кодексу, спори, що виникають у сфері земельних відносин між фізичними особами та органами місцевого самоврядування щодо розгляду клопотань про передачу ділянок в оренду чи надання дозволів на розробку проєктів не віднесені до категорії справ незначної складності. Таким чином, судом першої інстанції правильно застосовано положення пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України, а саме повернуто позовну заяву позивачеві, у зв`язку із підписанням позову особою, яка не має права її підписувати.

Також, відповідач зауважує на тому, звернення із цим позовом відбулось з порушенням правил територіальної підсудності. Поряд з тим, у спірному випадку позивач обмежений правом вибору адміністративного суду за своїм зареєстрованим місцем проживання (перебування, знаходження). Адже, як вже зазначено вище, вказані правовідносини регулюються Земельним кодексом України та є матеріально-правовим спором у сфері регулювання земельних відносин, а не спором щодо реалізації чи захисту гарантованих державою соціальних пільг ветеранів війни.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Слід враховувати, що згідно частини 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

За правилами частини 2 статті 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Також, слід враховувати, що відповідно до частин 1. 2, 3 статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Виходячи з предмету спору, у цій справі, слід враховувати, що даний спір не віднесений до переліку спорів у справах, наведених у пунктах 1-6 частини 4 статті 12 КАС України, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.

У частині 6 статті 12 КАС України наведений перелік справ незначної складності та, зокрема, у пункті 10 частини 6 цієї статті Кодексу передбачено, що до такого переліку включені інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частина четверта статті 257 КАС України, як і частина 4 статті 12 КАС України, встановлює перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Також, матеріали цієї справи засвідчують, що позивач у суді першої інстанції до відкриття судом провадження у справі не заявляв вимог про розгляд цієї справи у порядку загального позовного провадження. Поряд з тим, наполягав на застосуванні спрощеного позовного провадження щодо даної справи, адже: 1) спір має типовий характер; 2) обсяг доказів у справі є обмеженим; 3) фактичні обставини справи є нескладними, не вимагають призначення судових експертиз, виклику свідків чи дослідження великого масиву доказів; 4) у справі беруть участь лише дві сторони (позивач та відповідач); 5) справа не становить значного суспільного інтересу.

Відтак, враховуючи вище наведені норми адміністративного процесуального законодавства, предмет спору у справі, яка розглядається, її суб`єктний склад, характер спірних правовідносин та предмет доказування, колегія суддів доходить про не обґрунтованість висновку суду про віднесення даної справи до категорії складних, тобто справ, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження.

Як вже зазначалось вище, згідно частини 2 статті 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Як свідчать додані до позову матеріали, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уповноважений позивачем – Остапенком Олексієм Анатолійовичем на підставі Довіреності від 27.12.2025, зареєстрованої в Реєстрі за №2718, строком дії до 27.12.2028, діяти від імені позивача в судах України, з правами, наданими позивачеві.

Таким чином, з огляду на положення частини 2 статті 57 КАС України, частини 4 статті 12 та частини четвертої статті 257 КАС України, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що даний адміністративний позов підписаний особою, яка не має права її підписувати.

Відтак, є неправильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позову позивачеві згідно пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України.

Також, не знаходять свого обґрунтованого підтвердження доводи відповідача про те, що даний позов поданий з порушенням правил підсудності адміністративних судів. Як свідчать матеріали справи, позивач відповідно до положень частини 1 статті 25 КАС України скористався своїм правом та за своїм вибором звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду стосовно оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень, допущеної стосовно конкретної нього (фізичної особи – позивача) за зареєстрованим місцем проживання.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають нормам процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 320, ст. 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року - скасувати.

Справу направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: Ю.М. Градовський

Г.П. Казанчук