Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №400/5901/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5901/25

Місце прийняття ухвали суду 1 інстанції:

м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту ухвали суду 1 інстанції:

30.07.2025 року;

Суддя І інстанції: Біоносенко В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Градовського Ю.М.

– Казанчук Г.П.

розглянувши у порядку письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

скасувати рішення за №27-р від 22.03.2024 Офісу Генерального прокурора України, вчиненого незаконно, про неправомірне переправлення клопотання ОСОБА_1 , яке надсилалося особисто Генпрокурору України, чим істотно порушено положення, передбачені статтями 24, 40 Конституції України;

зобов`язати Офіс Генерального прокурору відкликати клопотання ОСОБА_1 на ім`я Генпрокурора України від 15.03.2024 з додатками на 16 аркушах, для передачі їх особисто Генеральному прокурор чи особі, яка виконує його обов`язки, для прийняття ним юридичного рішення по суті вимог клопотання ОСОБА_1 .

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 238 КАС України.

Також, з огляду на приписи частини 1 статті 239 КАС України, суд роз`яснив позивачеві, що розгляд зазначених позовних вимог віднесений до юрисдикції місцевого загального суду в порядку кримінального судочинства.

Суд визначив, що вимоги позивача про оскарження дій прокурора, Офісу генерального прокурора стосовно неналежний розгляд звернення про злочин та інше, підлягають вирішенню в порядку кримінального судочинства.

Поряд з тим, суд встановив, що між тим самим позивачем ( ОСОБА_1 ) та тим самим відповідачем (Офіс генерального прокурора) з приводу того самому предмету спору (рішення №27-р від 22.03.2024) вже є ухвала адміністративного суду, що набрала законної сили.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що розгляд судової справи проведений неповноважним складом суду. При цьому, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що предметом спору у цій справі є неправомірність рішення та бездіяльності центрального органу виконавчої влади – Офісу Генерального прокурора, дана справа вважається особливо складною та стосується істотних порушень відповідачем вимог статей 24, 28, 31, 40, 68, 129 Конституції України. Недотримання судом процесуальних правил щодо вирішення справи повноважним складом суду є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

Апелянт зауважує на тому, що судом першої інстанції не вжито належних та ефективних заходів щодо перевірки оспорюваних рішення та бездіяльності відповідача на предмет законності та обґрунтованості, їх відповідності до вимог, що висуваються до рішень, дій суб`єкта владних повноважень. Також, суд першої інстанції помилково відніс дану справу до справ незначної складності та провів її розгляд у порядку спрощеного (письмового) провадження без повідомлення сторін, адже, з огляду на характер спірних правовідносин, дана справа підлягає вирішенню за правилами загального позовного провадження.

Висновок суду першої інстанції про те, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства не відповідає висновкам в ухвалах слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2024 у справі №757/44119/24-к та Печерського районного суду м. Києва від 08 квітня 2025 року у справі №757/15832/25-ц.

Також апелянт вказує на помилковість висновку суду про те, що на даний час є таке, що набрало законної сили, судове рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме ухвала суду у справі №400/5866/24. При тому, що у справі №400/5866/24 та у даній справі, що розглядається, відмінними є як склад учасників так і підстави звернення із позовом.

У відзиві на апеляційну скаргу Офіс Генерального прокурора просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – залишити без змін. Заперечуючи проти обґрунтованості доводів та вимог апелянта, відповідач зазначає, що, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що для закриття провадження у даній справі є одночасно дві підстави, передбачені пунктом 1 та пунктом 4 статті 238 КАС України. Наведений висновок суду першої інстанції підтверджується тим, що звернення позивача, датоване 15.03.2024, до Генерального прокурора стосувалось повідомлення про злочин, а також про неналежне розслідування правоохоронними органами його попередніх заяв та визначення підслідності кримінального провадження за слідчими ДБР. Отже, суд першої інстанції правильно визначив, що для оскарження дій прокурора положеннями КПК України передбачено відповідну процедуру, вимоги позивача про оскарження дій прокурора, Офісу Генерального прокурора про неналежний розгляд його звернення про злочин підлягають розгляду в порядку кримінального судочинства та згідно приписів пункту 2 частини 2 статті 19 КАС України не можуть бути вирішені в порядку адміністративного судочинства. Поряд з тим, згідно дійсних обставин справи, між тим самим позивачем ( ОСОБА_1 ) та тим самим відповідачем (Офіс Генерального прокурора) з приводу того самого предмету спору (рішення №27-р від 22.03.2024) вже була адміністративна справа №400/5866/24, в якій 25.07.2024 провадження закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України. Зазначена ухвала суду в апеляційному порядку не оскаржена та набрала законної сили, що, в свою чергу, згідно приписів пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, перешкоджає повторному розгляду аналогічних позовних вимог позивача до того самого відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Аналіз наведених положень адміністративного процесуального законодавства свідчить про те, що з вирішенням спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав та ухваленням у такому спорі рішення або прийняття ухвали про закриття провадження, які набрали законної сили, виключає повторний розгляд та вирішення відповідних позовних вимог.

Встановлення наведених обставин у їх сукупності є підставою для закриття провадження у справі.

Ця підстава кореспондується з принципом «res judicata» (юридичної (правової) визначеності), у відповідності з яким, зокрема, якщо справу уже вирішено судом, вдруге заявляти тотожний адміністративний позов не можна.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на необхідність дотримання на рівні національного судочинства принципу «res judicata»', наголошуючи, що жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного та обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи й постановлення нового рішення.

Закриття провадження у справі, відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалено за результатами розгляду тотожного позову тому, що поданий до суду, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що між тим самим позивачем ( ОСОБА_1 ) та тим самим відповідачем (Офіс генерального прокурора) з приводу того самому предмету спору (рішення №27-р від 22.03.2024) вже була адміністративна справа №400/5866/24. Так, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року, яка набрала законної сили у справі №400/5866/24, закрито провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).

Отже, судом першої інстанції з`ясовано, що сторони та предмет позовів у справах №400/5866/24 та №400/5901/25 збігаються.

Натомість, судом першої інстанції не з`ясовано, чи є спори у справах №400/5866/24 та №400/5901/25 тотожніми, з огляду на одну із основних умов для застосування наслідків, встановлених за пунктом 4 частини 1 статті 238 КАС України, а саме з огляду на підстави цих позовів.

Лише після встановлення одночасної сукупності таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили, у суду виникають достатні правові підстави для закриття провадження у справі згідно пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.

Таким чином, не з`ясувавши тотожність підстав позовів у справах №400/5866/24 та №400/5901/25, суд першої інстанції дійшов необґрунтованого та передчасного висновку про закриття провадження у справі згідно пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.

Поряд з цим, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про можливість застосування у спірному випадку одночасно приписів пунктів 1 та 4 частини 1 статті 238 КАС України. Як вже зазначалось вище, висновок у судовому рішенні, яке набрало законної сили, є преюдиційним, остаточним, з огляду на що у суду відсутні підстави для додаткового чи повторного визначення належності даного спору до юрисдикції адміністративних судів.

Стосовно доводів апелянта про те, що дана справа розглянута неповноважним складом суду, суддею одноособово, та не проведено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, слід зазначити, що дана справа відповідно до положень статей 12, 33 КАС України не віднесена до справ, розгляд і вирішення яких в адміністративному суді першої інстанції здійснюється колегією у складі трьох суддів чи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

З огляду на наведене, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають нормам процесуального права та ґрунтуються на неповному з`ясуванні обставин справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 липня 2025 року – скасувати.

Справу направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: Ю.М. Градовський

Г.П. Казанчук