Вирок від 13 вересня 2026 р. у справі №164/1980/26 — Маневицький районний суд Волинської області

Справа № 164/1980/26

п/с 1-кп/164/281/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12026035540000078 від 9 червня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Розничі Маневицького району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, солдата військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 14 вересня 2026 року постановлено розглянути обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12026035540000078 від 9 червня 2026 року у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Згідно з ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Досудовим розслідуванням встановлено, що військовозобов`язаного ОСОБА_3 28 серпня 2024 року було призвано ІНФОРМАЦІЯ_2 під час загальної мобілізації.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 390-РС від 8 грудня 2025 року ОСОБА_3 було призначено на посаду радіотелефоніста 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до вимог ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.

Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов?язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних сил України.

Однак, солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби у Збройних силах України, в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 8 червня 2026 року, біля 22 години, обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи на території подвір`я поблизу житлового будинку, що по АДРЕСА_1 , в ході словесного конфлікту, який виник на ґрунті особистих неприязних відносин до односельчанина ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи протиправний та незаконний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки свого діяння та свідомо бажаючи їх настання, наніс останньому п`ять ударів дерев`яною штахетиною в область голови. В подальшому, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_3 натиснув пальцем в область лівого ока ОСОБА_4 , спричинивши своїми діями ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді забійної рани медіального відділу лівої тім`яної волосистої ділянки голови, підшкірної гематоми лівої параорбітальної ділянки обличчя і субкон`юктивального крововиливу лівого очного яблука, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров?я.

Відповідно до заяви від 8 вересня 2026 року потерпілий ОСОБА_4 згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, що передбачено ч. 2 ст. 302 КПК України, а також не заперечує щодо розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Згідно із заявою від 8 вересня 2026 року обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а також згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Обвинуваченому роз`яснено зміст встановлених в результаті проведення досудового розслідування обставин, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 302 КПК України у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. ОСОБА_3 згідний на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_3 , його згоду із встановленими в результаті проведення досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності підтвердив захисник ОСОБА_5 .

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження № 12026035540000078, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України, оскільки спричинив ОСОБА_4 умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров?я.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Згідно з ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Враховуючи обставини вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що призначення покарання у виді штрафу в межах санкції статті, по якій ОСОБА_3 притягується до кримінальної відповідальності, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами можливе при призначенні йому покарання у виді штрафу в межах санкції статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності.

Керуючись ст.ст. 110, 369-371, 373-374, 381-382, 394-395 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, призначивши покарання - 70 (сімдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян штрафу, що становить 1190 (одна тисяча сто дев?яносто) гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя районного суду ОСОБА_1