Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №400/8236/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8236/26

Перша інстанція: суддя Малих О.В.,

повний текст судового рішення

складено 08.07.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Казанчук Г.П.,

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Миколаївській області у зарахуванні пільгової вислуги років підполковнику поліції ОСОБА_1 до його календарної вислуги років та до стажу служби в поліції;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Миколаївській області здійснити перерахунок та зарахувати підполковнику поліції ОСОБА_1 відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, за час проходження служби в підрозділі карного розшуку МВС України, з розрахунку 1,5 місяця за кожен місяць служби, за час проходження служби в Державному департаменті України з питань виконання покарань ДКВС України, з розрахунку 40 днів за кожен місяць служби, за час проходження служби з відсічі збройної агресії російської федерації проти України із розрахунку один місяць служби за три місяці – у загальній кількості 02 роки 01 місяць 27 днів, що визначено у довідці ГУНП в Миколаївській області/управління кадрового забезпечення/ № 66858-2026 від 07.04.2026 року (814062).

Позовну заяву підписано та подано до суду представником позивача — адвокатом Мозжеріним Юрієм Сергійовичем.

На підтвердження повноважень адвоката до позовної заяви додано ордер про надання правничої допомоги серії № 1144013 від 22 січня 2025 року.

Зі змісту зазначеного ордера вбачається, що адвокату Мозжеріну Юрію Сергійовичу надано повноваження представляти інтереси ОСОБА_1 , зокрема, «у відповідному місцевому суді, судах всіх інстанцій».

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що її підписано адвокатом, повноваження якого належним чином не підтверджені. Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що ордер адвоката не містить конкретного найменування Миколаївського окружного адміністративного суду, а тому не підтверджує повноважень адвоката на представництво інтересів позивача саме в цьому суді.

На обґрунтування такого висновку суд першої інстанції послався, зокрема, на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/939/18, відповідно до якої у разі ненаведення в ордері конкретної назви суду такий ордер не може вважатися документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги у відповідному суді.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого процесуального рішення.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що ордер містить достатній обсяг повноважень адвоката на представництво його інтересів у судах, а тому відсутність у ньому безпосередньої назви Миколаївського окружного адміністративного суду не може свідчити про відсутність у адвоката відповідних повноважень.

Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно визначив норми матеріального права, безпідставно застосувавши нерелевантні норми Положення про ордер на надання правничої допомоги та неактуальною практикою Верховного Суду до даних спірних правовідносин.

В свою чергу, відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечив проти її задоволення та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, посилаючись на правильність та обґрунтованість правових висновків суду першої інстанції.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року та витребувано адміністративну справу №400/8236/26 з Миколаївського окружного адміністративного суду.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2026 року підготовку до розгляду адміністративної справи закінчено та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження

Відповідно до вимог статей 311 та 312 Кодексу адміністративного судочинства України справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, оскільки характер спірних правовідносин та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору без проведення судового засідання.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд, -

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частини першої статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто та (або) через представника.

Згідно з частиною першою статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема, ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Згідно з частинами першою та другою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги, а документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути, зокрема, ордер та довіреність.

Ордер є письмовим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги у випадках, встановлених законом.

Таким чином, при вирішенні питання щодо наявності у представника повноважень на підписання позовної заяви суд повинен перевірити, чи підтверджуються такі повноваження належним документом, оформленим відповідно до вимог законодавства, чинного на момент його видачі.

При цьому колегія суддів зазначає, що визначальним елементом під час оцінки повноважень адвоката є встановлення дійсного обсягу наданих йому повноважень, а не формальне співставлення окремого реквізиту ордера з найменуванням конкретного суду.

Ордер адвоката як самостійний документ, що посвідчує повноваження адвоката, має за мету надання суду можливості встановити особу клієнта, адвоката та обсяг наданих останньому повноважень. Отже, якщо зі змісту ордера вбачається, що адвокат уповноважений представляти інтереси клієнта у судах відповідної категорії або у судах всіх інстанцій, відсутність назви конкретного суду сама по собі не свідчить про відсутність у нього відповідних повноважень.

Як установлено судом апеляційної інстанції, ордер, на підставі якого адвокат Мозжерін Ю.С. здійснює представництво інтересів позивача, виданий 22 січня 2025 року, тобто після внесення рішенням Ради адвокатів України від 17 листопада 2020 року № 118 змін до пункту 12.4 Положення про ордер на надання правничої допомоги.

Таким чином, при вирішенні питання стосовно належності зазначеного ордера суд першої інстанції мав застосувати нормативне регулювання, чинне на момент його видачі, а також враховувати релевантну судову практику Верховного Суду, сформовану після внесення відповідних змін.

Отже, при оцінці змісту ордера підлягає застосуванню Положення про ордер на надання правничої допомоги в редакції, чинній на час видачі зазначеного ордера.

Відповідно до пунктів 5, 11, 12.4 Положення про ордер на надання правничої допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, у редакції змін, внесених рішенням Ради адвокатів України від 17 листопада 2020 року № 118, ордер установленої форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

При цьому пунктом 12.4 зазначеного Положення передбачено, що ордер містить, зокрема, назву органу, в якому надається правнича допомога адвокатом.

Водночас, зміст наведеної норми не обмежується можливістю зазначення виключно найменування конкретного органу.

Разом із тим рішенням Ради адвокатів України від 17 листопада 2020 року № 118 пункт 12.4 Положення було доповнено положенням, згідно з яким під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів, визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування тощо.

Отже, нормативне регулювання, чинне на момент видачі спірного ордера, прямо передбачає можливість зазначення в ордері назви групи органів, а не виключно конкретного органу.

Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 9901/939/18.

Однак наведений висновок було сформульовано за іншого нормативного регулювання питання оформлення ордера.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що наведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду не може бути застосований до спірних правовідносин без урахування змін, які відбулися у нормативному регулюванні оформлення ордера після його прийняття.

Так, після прийняття зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду рішенням Ради адвокатів України від 17 листопада 2020 року № 118 до Положення про ордер внесено зміни, якими прямо передбачено можливість зазначення в ордері назви групи органів.

Апеляційний суд зазначає, що після внесення відповідних змін до Положення про ордер, Верховний Суд сформував судову практику, яка безпосередньо враховує нове нормативне регулювання.

Так, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2023 року у справі № 754/12387/21, провадження № 61-1940ск23, Верховний Суд розглянув питання щодо належності ордера, у якому в графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» було зазначено «у судових органах України», без конкретизації найменування суду.

Застосувавши положення статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Положення про ордер у редакції після внесення змін рішенням Ради адвокатів України № 118, Верховний Суд зазначив, що ордер установленої форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Водночас, Верховний Суд прямо вказав, що зазначення в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» формулювання «у судових органах України», незалежно від спеціалізації, є достатнім підтвердженням того, що адвокат уповноважений представляти інтереси клієнта в будь-яких судах України.

Отже, апеляційний суд зазначає, що зазначення в ордері Серія ВЕ №1144013 загальненого формулювання "відповідному місцевому суді, судах всіх інстнацій" не потребує уточнення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів.

Таким чином, сама по собі відсутність у ордері найменування Миколаївського окружного адміністративного суду, не означає відсутності у адвоката повноважень на представництво особи в цьому суді, якщо зі змісту ордера вбачається надання адвокату повноважень на представництво у судових органах.

При цьому, апеляційний суд наголошує на необхідності уникати під час застосування процесуальних норм як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості. При цьому надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права особи на доступ до суду як елемента права на справедливий суд.

Зазначений правовий висновок, хоча і сформульований Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у справі, розглянутій за правилами цивільного судочинства, стосується порядку застосування загальних положень законодавства про адвокатуру та нормативного регулювання оформлення ордера, які є однаковими для представництва адвокатом у різних видах судочинства.

У постанові від 17 серпня 2023 року у справі № 600/4282/22-а Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, що зазначення в ордері формулювання «у всіх судах України» є достатнім для підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів особи у відповідному суді.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне врахувати сформовані Верховним Судом релевантні правові висновки щодо достатності зазначення в ордері назви групи органів, зокрема судів, для підтвердження повноважень адвоката.

При цьому, апеляційний суд враховує, що в ордері, долученому до матеріалів позову, зазначено не лише загальне формулювання щодо представництва у судах, а конкретно визначено повноваження адвоката у відповідному місцевому суді, судах усіх інстанцій.

За своїм змістом наведене формулювання охоплює повноваження адвоката на представництво інтересів позивача у судах відповідних інстанцій та не містить жодного застереження, яким би повноваження адвоката обмежувалися певним судом або виключали можливість представництва у Миколаївському окружному адміністративному суді.

При цьому Миколаївський окружний адміністративний суд є судом, повноваження якого охоплюються наданим адвокату правом представляти інтереси клієнта у відповідному місцевому суді та судах усіх інстанцій.

Таким чином, вимога про обов`язкове зазначення у такому ордері саме назви «Миколаївський окружний адміністративний суд» фактично створює додаткову, не передбачену чинним нормативним регулюванням, формальну вимогу до документа, який уже містить достатню інформацію про обсяг повноважень адвоката.

За таких обставин апеляційний суд дійшов зазначає, що вимога суду першої інстанції щодо обов`язкового зазначення в ордері повної назви Миколаївського окружного адміністративного суду є проявом надмірного формалізованою.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, неправильно застосував положення пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки відсутність у ордері окремо зазначеної назви Миколаївського окружного адміністративного суду за наявності формулювання про представництво у відповідному місцевому суді та судах усіх інстанцій не свідчить про відсутність у адвоката права підписувати та подавати позовну заяву.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо її, зокрема, підписано особою, яка не має права її підписувати.

За таких обставин оскаржувана ухвала суду першої інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі та постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до статті 320 КАС України є підставою для її скасування.

Водночас колегія суддів не вбачає підстав для вирішення питання про відкриття провадження безпосередньо судом апеляційної інстанції, оскільки суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву з наведеної підстави, не здійснював перевірки інших передбачених КАС України умов для відкриття провадження. А відтак, справа підлягає направленню до Миколаївського окружного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду першої інстанції про неналежне підтвердження повноважень адвоката знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Керуючись статтями 169, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд, --

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником — адвокатом Мозжеріним Юрієм Сергійовичем, задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2026 року у справі № 400/8236/26.

Матеріали справи № 400/8236/26 направити до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду та вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та в порядку, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуюча-суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко