Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №400/2794/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2794/26

Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,

повний текст судового рішення

складено 15.07.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі № 400/2794/26 позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі – відповідач) задоволено частково, зокрема, зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.03.2026 без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішення набрало законної сили 09.05.2026, на виконання якого 18.05.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд видав виконавчі листи.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 07.06.2026 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі № 400/2794/26.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року залишено без змін.

02 липня 2026 року ОСОБА_1 подав заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. В обґрунтування своєї заяви позивач зазначив, що відповідач тільки зробив перерахунок пенсії в розмірі 26996,33 грн, але виплачує її у попередньому розмірі з обмеженням у 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність – 25950 гривень. Як доказ, надає виписку із Приватбанку про отримання 25950 грн.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 02.07.2026 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області вжити заходів щодо усунення причин та наслідків цієї бездіяльності шляхом фактичної виплати мені перерахованої пенсії у новому розмірі, починаючи з 01.03.2026 року, з урахуванням виплачених сум.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області вжити заходів щодо усунення причин та наслідків цієї бездіяльності шляхом фактичної виплати мені перерахованої пенсії у новому розмірі, починаючи з 01.03.2026 року, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що після набрання рішенням законної сили відповідач здійснив лише перерахунок пенсії, проте продовжив її виплату у попередньому (зменшеному) розмірі. Зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог, оскільки позивач не просив визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати перерахованої пенсії.

Головне управління ПФУ в Миколаївській області відзив на апеляційну скаргу не подало.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2026 року відкрито апеляційне провадження, витребувано адміністративну справу та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов, -

УСТАНОВИВ:

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Суд зазначає, що судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-Позивача.

Аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Слід зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

Відповідно до статті 381-1 КАС України, яка набрала чинності з 19.12.2024 згідно з Законом № 4094, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно із частиною третьою цієї статті на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Частиною шостою статті 383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Як зазначено вище, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2026, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.

При цьому, слід зазначити, що первісними позовними вимогами позивача були про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.03.2026 року з урахуванням індексації, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 р. № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 р. № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», без обмеження максимальним розміром та з урахуванням виплачених сум.

Суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення суду щодо вимоги про виплату пенсії без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, зазначено встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 р. № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» зазначено, що згідно доданого до матеріалів справи розрахунку індексація згідно Постанови № 236 нараховано, а коефіцієнти згідно Постанови №1778 до позивача не застосовано. Відтак, спору в цій частині позовних вимог на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог судом першої інстанції відмовлено.

Натомість, заявник стверджую, що суд першої інстанції встановив лише факт проведення перерахунку пенсії та зазначив, що відповідач визначив її розмір без застосування обмеження десятьма прожитковими мінімумами. При цьому суд одночасно встановив, що відповідач застосував понижуючий коефіцієнт відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1778.

З приводу вказаного доводу, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції вірно встановив, що згідно з даними пенсійної справи позивача, які розміщені в електронному особистому кабінеті позивача на вебпорталі відповідача, відповідач провів з червня 2026 року перерахунок пенсії позивача і встановив її в розмірі 26996,33 гривні.

Водночас відповідач застосував понижуючий коефіцієнт, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі – Постанова № 1778).

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про виконання відповідачем виконав рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі № 400/2794/26 в частині нарахування позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром.

Натомість, застосовуючи обмеження щодо розміру на підставі іншого нормативно – правового акту, як то Постанови КМУ №1778, утворено новий публічно-правовий спір.

Спірним же для сторін є питання правомірності застосування після проведеного перерахунку пенсії позивачу , понижуючого коефіцієнту на підставі постанови КМУ №1778.

Водночас таке питання не є предметом дослідження у порядку розгляду заяви про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити певні дії, оскільки воно стосується застосування норм матеріального права, яке регулює інші правовідносини, ніж ті, яким була дана правова оцінка судовим рішення. Отже, може бути предметом розгляду окремого судового провадження.

Колегія суддів наголошує, що позивачу застосовано обмеження пенсії відбулось на підставі частини першою статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення пенсійної системи», що в подальшому визнано рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 року протиправним.

Виконуючи вказане рішення суду позивачу нарахована пенсії в розмірі 26996,33 гривні, водночас після нарахування пенсії без обмеження, відповідач застосував понижуючий коефіцієнт, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі – Постанова № 1778).

Колегія суддів повторює, що здійснення перевірки правомірності застосування понижуючого коефіцієнту, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» створює самостійний склад нового адміністративно-правового спору.

Велика Палата у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, забезпечення виконання судового рішення не може породжувати нові спори та бути предметом їх розгляду. Така гарантія, як забезпечення виконання рішення, досягається вжиттям спеціальних заходів впливу на боржника.

Колегія суддів зазначає про неможливість шляхом судового контролю вирішити позовні вимоги, у задоволенні яких судом було відмовлено.

За такого правового регулювання вказаних правовідносин доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження.

Вказані висновки відповідають правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати від 30 квітня 2026 року у справі № 9901/459/21.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 червня 2026 року відповідає вищенаведеним критеріям.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, колегія суддів наголошує, що вимоги апеляційної скарги про ухвалення рішення про зобов`язання відповідача подати звіт не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки вирішення таких вимог у розумінні статті 382 КАС України віднесено до компетенції суду першої інстанції, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, яким у даному випадку є Миколаївський окружний адміністративний суд.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, при вирішенні питання про прийняття звіту, дійшов вірних висновків, натомість доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом висновків. У зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції -без змін.

Підстав для перерозподілу судових витрат не має.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 312, 316, 321, 322, 325, 382 КАС України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко