Постанова від 13 вересня 2026 р. у справі №420/3998/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/3998/26

перша інстанція: суддя Тарасишина О.М.,

повний текст судового рішення

складено 21.05.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої-судді – Казанчук Г.П.

суддів – Градовського Ю.М., Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення №212450015101 від 15.09.2025 року та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВИКЛАД ОБСТАВИН :

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 212450015101 від 15.09.2025 року про відмову у призначенні пенсії.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 12.10.1982 року та період одного року навчання згідно свідоцтва № 8 від 12.06.1981 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 пенсію за віком з дати, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 04.09.2025 року, з урахуванням неврахованих до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 12.10.1982 року та період одного року навчання згідно свідоцтва № 8 від 12.06.1981 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком у відповідності до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Заява розглянута ГУ ПФУ у Київській області, рішенням якого відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку відсутністю необхідного страхового стажу. Так, відповідачем не зараховано до страхового стажу, певні періоди роботи та навчання згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 12.10.1982 року та свідоцтва № 8 від 12.06.1981 року. Позивач вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, порушує його право на належне пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення №212450015101 від 15.09.2025 року та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 212450015101 від 15.09.2025 року про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області врахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 12.10.1982 року.

Зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 04.09.2025 року, з врахуванням періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 12.10.1982 року, та з урахуванням висновків суду.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 665,60 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при заповненні свідоцтва ОСОБА_1 , посадовою особою Школи стенографії и машинописи при Береславському районному Домі культури допущено описку в ім`ї позивача (в одній літері) та помилково зазначено російською « ОСОБА_2 ), замість правильного (російською ОСОБА_2 ).

Суд першої інстанції також зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов`язання відповідача призначити пенсію, оскільки відповідачем ще не вирішено питання щодо зарахування спірного стажу.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що за результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком та доданих до документів, до страхового стажу Позивача не зараховано:

- період навчання згідно свідоцтва № 8 від 12.06.1981, оскільки не вказано дату початку навчання та дату закінчення навчання, а також ім`я вказано рос. мовою “ ОСОБА_2 ”, що не відповідає паспортним даним заявниці рос. мовою “ ОСОБА_2 ”.

- періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 12.10.1982, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка.

Рух справи в апеляційній інстанції:

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.06.2026 року відкрито апеляційне провадження і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, -

УСТАНОВИВ:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 , станом на сьогоднішній день є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік ВПО від 24.10.2025 року № 6517-7002335729. 08.09.2025 позивач звернулася до територіалних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, за результатом розгляду якої отримала рішення про відмову у призначенні пенсії від 15.09.2025 року № 212450015101, котре було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області (за принципом екстериторіальності). В рішенні про відмову у призначенні пенсії від 15.09.2025 року № 212450015101 Відповідач обрахував та визнав страховий стаж Позивача, який на його думку становить 24 роки 7 місяців 3 дні. Причина відмови: До страхового стажу не зараховано період навчання згідно свідоцтва № 8 від 12.06.1981 року, оскільки не вказано дату початку навчання та дату закінчення навчання, а також ім`я вказано російською мовою « ОСОБА_2 », що не відповідає паспортним даним заявниці російською мовою « ОСОБА_2 ». До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 12.10.1982 року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка. Для зарахування періодів роботи зазначених в трудовій книжці до страхового стажу необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працювала заявниця, на підставі первинних документів за час виконання роботи, або підтвердити належність трудової книжки заявниці в судовому порядку.

Вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Київській області щодо незарахування до страхового стажу періоди роботи та період навчання згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 12.10.1982 та свідоцтва про навчання №8 від 12.06.1981 року, звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі №1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Згідно з абзацами 2-13 частини першої статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу : з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; зі січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

За положеннями частини другої статті 26 Закону №1058-ІV за відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Положеннями частин 1, 2 та 4 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом № 1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 04.11.1991 року №1788-XII (далі Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Згідно з наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивачки на дату звернення становить 24 роки 7 місяців 3 дні, що не заперечується суб`єктами владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Згідно з частиною другою статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.

Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (далі Порядок №637).

У пунктах 1 та 2 Порядку №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 588/647/17.

У період внесення записів до трудової книжки позивачки відповідні правовідносини регулювалися Інструкцією №162, яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993, який є чинним до тепер.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

Пунктом 2.1. Інструкції №162 встановлено, що заповнення трудових книжок і вкладишів до них виробляється на мові союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташоване дане підприємство, установа, організація, і офіційною мовою СРСР.

Відповідно пункту 2.11 Інструкції №162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Записи роблять акуратно, використовуючи чорнильну або кулькову ручку, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору (абзац 3 пункту 2.3 Інструкції №162).

Згідно з абзацом 1 пункту 4.1. Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 Про трудові книжки працівників відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18), яка в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати непідтвердженим трудовий стаж позивача.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області підставою для відмови позивачці у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання згідно свідоцтва № 8 від 12.06.1981, оскільки не вказано дату початку навчання та дату закінчення навчання.

Відтак, аргумент відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивачці вказаного періоду фактично зводяться до недоліків заповнення її трудової книжки. Тобто пенсійний орган переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки щодо відомостей про періоди роботи на позивачку, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Водночас, відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не на працівника.

Також, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а та від 10.12.2020 у справі №195/851/17 (2-а/195/161/17).

Також, до страхового стажу не зараховано період навчання, оскільки зазначено ім?я (мовою оригіналу ОСОБА_2 ) не відповідає паспортним даним заявника (російською ОСОБА_2 ).

Згідно даних паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , на 1 сторінці зазначено: прізвище, ім?я, по батькові ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження село Новоберислав, Бериславського району, Херсонської області.

Згідно даних свідоцтва №8 (заповнений мовою оригіналу), на ОСОБА_3 .

Вищевказанн свідоцтво належить саме позивачеві ОСОБА_1 , що не заперечується відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області.

Спірні правовідносини в даній частині виникли з приводу лише розбіжностей у написанні ім`я, зокрема у свідоцтві зазначено російською « ОСОБА_2 », тоді як правильним є « ОСОБА_2 ».

Таким чином, порівнюючи вище вказані документи (паспорт громадянина України 2 сторінка та свідоцтво - записи яких зроблено на російській мові) слід відмітити, що в таких збігаються дані щодо позивача ОСОБА_1 , зокрема: по батькові, розбіжності містяться лише в одній літері його ім`я.

Варто також зазначити, що у трудовій книжці НОМЕР_2 на 1 сторінці (заповнена російською мовою) на ім?я: ОСОБА_1 .

Таким чином, з огляду на викладене, слід відмітити, що при заповненні свідоцтва ОСОБА_1 , посадовою особою Школи стенографії и машинописи при Береславському районному Домі культури допущено описку в ім`ї позивача (в одній літері) та помилково зазначено російською « ОСОБА_2 ), замість правильного (російською ОСОБА_2 ).

Також відповідачем не надано доказів того, що позивачка не навчалась, чи записи у трудовій книжці позивачки стосовно навчання зроблені з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому колегія суддів вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивачки на пенсійне забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до частини 5 статті 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись статтями 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року у справі № 420/3998/26 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуюча суддя Г.П. Казанчук

Суддя Ю.М. Градовський

Суддя О.В. Єщенко