Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №161/14975/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14975/26

Провадження № 3/161/3784/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Луцьк 10 вересня 2026 року

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Присяжнюк Л.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відносно

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання військовослужбовця, водія відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

за ч. 2 ст. 172 -15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

З протоколу про військове адміністративне правопорушення ЛВЛ від 12.06.2026 вбачається, що 11 червня 2026 року близько 19 год. 30 хв. у місті Луцьк на проспекті Соборності солдат ОСОБА_1 , будучи призначеним наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.06.2026 № 163-НР старшим групи оповіщення № 1, під час здійснення заходів оповіщення військовозобов`язаних, допустив порушення підлеглим йому особовим складом вимог розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України № 43062/С від 11.04.2026 року (порушення правил носіння військової форми одягу, відсутність знаків розпізнавання, використання балаклав, що закривають обличчя та не дозволяють ідентифікувати особу), а також допустив порушення громадського порядку членами групи оповіщення, що призвело до конфлікту з цивільними особами та застосування стартового (сигнально-шумового) пістолета.

Своїми діями солдат ОСОБА_1 вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме: недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявна заява, в якій просив відкласти розгляд справи у зв`язку з перебуванням у відпустці за станом здоров`я з 19.08.2026 – 17.09.2026.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 з огляду на таке.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на розгляд її справи упродовж розумного строку судом встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти неї обвинувачення. Тому розгляд цієї справи без невиправданої затримки буде відповідати інтересам особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім цього суд зазначає, що протокол складений 12.06.2026, справа надійшла до суду 13.07.2026, була призначена на 16.07.2026, судове засідання відкладалось на 23.07.2026, 10.09.2026, а тому ОСОБА_1 мав всі можливості подати суду пояснення та докази у даній справі.

Згідно зі ст.129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про кожну дату розгляду справи про адміністративне правопорушення, знав, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року Європейський Суд з прав людини наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Крім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи безпідставне умисне затягування правопорушником справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Учасники справ про адміністративні правопорушення наділені диспозитивними правами на звернення до суду з метою реалізації своїх прав, визначених Конституцією України та КУпАП. Серед різноманіття прав осіб, що притягаються до адміністративної відповідальності, визначають право особи на звернення до суду з метою відкладення судового розгляду. Реалізація даного права особою, що притягається до адміністративної відповідальності створює передумови для проміжного рішення суду про перенесення або відкладання судового розгляду (за наявності поважних обставин). Так, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та захисником було реалізовано таке право.

Суд звертає увагу на те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повинна добросовісно використовувати надані їй процесуальні права, не зловживати ними та зобов`язана демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак, в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

На думку суду ОСОБА_1 було надано достатньо часу для можливості прийти на слухання справи, подачі заперечень проти протоколу, чого зроблено не було, йому було достеменно відомо про дату та час розгляду справи. Крім того ОСОБА_1 не реалізував своє право на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність їх у сукупності, прийшов до таких висновків.

Диспозицією ч. 2 ст.172-15 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Недбале ставлення військової службової особи до військової служби виявляється в тому, що за наявності в неї реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежно, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, в супереч установленому порядку і тих умов, що склалися, тощо.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За змістом ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України», особливий період -це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по тепер, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось. Щодо факту запровадження особливого періоду в Україні з 18 березня 2014 року наголосив Верховний суд України у постанові від 30.05.2018 у справі № 521/12726/16-ц.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб та оголошено проведення загальної мобілізації. Відповідними Указами Президента України строк дії воєнного стану продовжувався, і діє по тепер.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення підтверджується зібраними у справі доказами: протоколом про військове адміністративне правопорушення № 221 від 12.06.2026 року; витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.06.2026 № 163-НР; довідкою-доповіддю № 3528 від 11.06.2026 року.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, оскільки він, будучи військовою службовою особою, в умовах особливого періоду допустив недбале ставлення до військової служби.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, не встановлено.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, суд вважає, за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави, що буде необхідним і достатнім, з метою виховання особи в дусі додержання законів України, поваги до Статуту Збройних Сил України, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, суд приходить до висновку про наявність підстав для звільнення останнього від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 24, 27, 33, 40-11, ч. 3 ст. 172-15, 245, 256, 265, 280, 283-287, 294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.

Відповідно до частини 1 статті 307, частини 2 статті 308 КУпАП у разі несплати штрафу пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження такої постанови - пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, при здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК