Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №161/11099/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11099/26

Провадження № 2/161/5846/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Олексюка А.В.,

при секретарі судових засідань – Опальчук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 19.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 416564905 на суму 31 500,00 грн.

25.03.2025 між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/28.

04.12.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем укладено Договір факторингу № 04/1225-01

Вказують, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить – 111 213,75 грн, яка складається з: 31 499,90 грн - заборгованість по тілу кредиту; 63 963,90 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 0,00 грн - заборгованість за комісією; 15 749,95 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Просили стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 416564905 від 19.12.2024 у розмірі 95 463,80 грн., яка складається з 31 499,90 грн. заборгованості за тілом, 63 963,90 грн. заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Ухвалою від 27.05.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

05.08.2026 через систему «Електронний суд» надійшов відзив від представниці відповідача, в якому вказано, що відповідач не погоджується із нарахуванням процентів у розмірі 63 963,90 грн та вважає наданий позивачем розрахунок заборгованості незаконним. Заперечення обґрунтовані тим, що оскільки дисконтний період не був пролонгований через несплату передбачених пунктами 3.2, 3.3 та 7.4.1 договору платежів до 18 січня 2024 року, позивач безпідставно застосував максимальну ставку 0,88% на день поза межами погодженого строку кредитування. Сторона відповідача наголошує, що за умовами відкритої кредитної лінії договірні відсотки підлягають нарахуванню виключно протягом 30 днів фактичного строку користування коштами під 0,15% на день, що становить 1 417,50 грн, а тому належними, допустимими та такими, що підлягають стягненню, є лише вимоги про повернення 31 500,00 грн тіла кредиту та 1 417,50 грн відсотків (загалом 32 917,50 грн), тоді як у решті позову слід відмовити.

06.08.2026 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив від ТОВ «Юніт Капітал», у якій позивач повністю заперечує проти доводів відповідача ОСОБА_1 . Позивач наголошує, що відповідач уклав кредитний договір № 416564905 від 19.12.2024 добровільно, кошти отримав і за роз`ясненнями умов не звертався, а розрахунок заборгованості за період з 19.12.2024 по 15.08.2025 є повністю правомірним і здійснювався етапами відповідно до умов договору: спочатку за Дисконтною ставкою 0,15% на день (п. 8.7.1), після здійснення часткового погашення 20.01.2025 на суму 1 972,00 грн — за Індивідуальною ставкою 0,88% на день (п. 8.7.2), а після закінчення періоду пільг — за Базовою процентною ставкою 0,98% на день (п. 8.3). Кредитодавець зазначає, що у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань, нарахування відсотків за користування грошовими коштами є обґрунтованим як в межах строку дії договору, так і після його спливу на підставі статей 1048 та 625 ЦК України, у зв`язку з чим надані розрахунки ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» є належними та допустимими доказами.

Представник позивача подав заяву, в якій він просить розгляд справи проводити без його участі, просить позовні вимоги задовольнити.

08.09.2026 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 — адвоката Цокало-Зливко Т.М. — надійшла заява про розгляд справи за їхньої відсутності, у якій сторона відповідача заявляє про часткове визнання позову за кредитним договором № 416564905 від 19.12.2024 на суму 32 917,50 грн (31 500,00 грн — тіло кредиту, 1 417,50 грн — відсотки), просить у задоволенні решти вимог ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відмовити, а всі понесені судові витрати покласти на позивача.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 416564905 на суму 31 500,00 грн.

Загальний розмір кредиту за цим договором становить 31500 грн. 00 коп. Разом із тим позичальнику на умовах та у порядку, що передбачені цим договором, можуть бути надані додаткові грошові кошти у кредит шляхом надання додаткових Траншів (п.2.2 договору).

Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту 19.12.2024 (що є датою надання кредиту) (п.2.3 договору).

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора SFAP-6327.

25.03.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога`та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/28.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № Б/Н від 25.03.2025, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

04.12.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 04/1225-01.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 04.12.2025 за Договором факторингу 2 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 111 213,75 грн.

Згідно з вимогами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В ч. 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями ст. 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписами ч. 2 ст. 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

За приписами ч. 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

В ч. ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19.

Згідно з вимогами ст. 6, ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч.ч. 1, 2 ст.639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно вимог ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В ст.516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

В постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок про те, що тлумачення статті 516, частини другої статті517ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61 - 10389св21 від 23.02.2022, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039 св21 від 19.01.2022, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14.07.2021.

На підставі вищевказаного, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови кредитного договору та допустив виникнення заборгованості за кредитом, що є підставою для стягнення заборгованості за договором на користь позивача.

Після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом, а також неустойку.

В таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов`язання від дати спливу строку кредитування. Такі правові висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 04 липня 2018 року по справі № 310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року по справі № 916/190/18, від 08 листопада 2019 року по справі № 127/15672/16-ц, від 23 червня 2020 року по справі № 536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі № 522/1528/15-ц.

Згідно з п. 8.7.1 договору, за період від 19.12.2024 р. до 18.01.2025 р. (включно) кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 84,69 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,15 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 54,75 відсотків річних - 31 500,00 грн. (сума виданого кредиту)*30 (строк Кредиту)*0,15 (процентна

ставка)/100=1417,50 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком

30 днів).

20.01.2025 відповідач здійснив платіж на суму 1 972,00 грн, з яких 0,10 грн було зараховано в рахунок погашення тіла кредиту, внаслідок чого залишок заборгованості за тілом кредиту згідно з розрахунком позивача зменшився до 31 499,90 грн.

Позивач продовжив нарахування процентів після закінчення 30-денного строку за ставками 0,88% та 0,98% на день аж до 15.08.2025, нарахувавши загалом 63 963,90 грн відсотків.

За змістом договору, кредитні кошти надавалися на визначений строк — 30 днів дисконтного періоду. Оскільки правомірна пролонгація договору у спосіб, визначений п. 3.2 та п. 3.3, не відбулася, строк кредитування сплив 18.01.2025. Після закінчення цього строку кредитор втрачає право нараховувати договірні проценти за підвищеними чи базовими ставками (0,88% та 0,98% на день).

При аналізі заяви представника відповідача від 08.09.2026 про часткове визнання позову, суд виявив розбіжність: відповідач зазначає про визнання тіла кредиту в розмірі 31 500,00 грн. Однак, відповідно до заяви позивача про збільшення/уточнення вимог та доданого розрахунку, позивач просить стягнути тіло кредиту в розмірі 31 499,90 грн (з урахуванням погашення 0,10 грн від 20.01.2025).

За таких обставин, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з врахуванням засад розумності і справедливості, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 416564905 від 19.12.2024 у розмірі 32 917,40 грн, яка складається з: 31 499,90 грн — заборгованість за тілом кредиту;1 417,50 грн — заборгованість по несплаченим відсоткам у межах договірного строку користування кредитом.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Іншими витратами є зокрема витрати на професійну правничу допомогу ( п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Нормами ч.ч.2, 3, 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг),виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи; уразі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн: враховуючи положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України, принципи співмірності та часткове задоволення позову, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу пропорційно у розмірі: 2413,72 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України. Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Таким образом, пропорційна частка судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 918,04 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265, 273, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 416564905 від 19.12.2024 року в загальному розмірі 32 917 (тридцять дві тисячі дев`ятсот сімнадцять) гривень 40 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати по сплаті судового збору в розмірі 918 (дев`ятсот вісімнадцять) гривень 04 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 413 (дві тисячі чотириста тринадцять) гривень 72 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України – з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, Код ЄДРПОУ: 43541163, рахунок: НОМЕР_1 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352 , МФО: 322001.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк