Вирок від 14 вересня 2026 р. у справі №157/843/26 — Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/843/26

Провадження №1-кп/157/140/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

потерпілого – ОСОБА_6 ,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 березня 2026 року за № 12026035530000052, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Верхи, Камінь-Каширського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 , одружений, лісничий Бузаківського лісництва Камінь-Каширського надлісництва філії «Поліський лісовий офіс» ДП «Ліси України», раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 20 березня 2026 року приблизно о 17 годині 30 хвилин, перебуваючи за адресою: вул. Ковельська, 58, м. Камінь-Каширський, Волинська область, під час словесного конфлікту з ОСОБА_6 , керуючись раптово виниклим на ґрунті особистих неприязних відносин умислом, спрямованим на завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, реалізовуючи свій протиправний умисел, умисно наніс один удар правою ногою у ліву руку ОСОБА_6 , чим спричинив останньому тілесне ушкодження у вигляді синця в ділянці лівого передпліччя, яке за ступенем тяжкості відноситься до категорії легкого тілесного ушкодження.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у нанесенні потерпілому ОСОБА_6 легкого тілесного ушкодження фактично визнав частково та пояснив, що 20 березня 2026 року до нього зателефонував його знайомий і повідомив, що з його сином відбувається конфлікт. Після цього він приїхав на місце події та побачив, що ОСОБА_6 здійснює відеозйомку за допомогою мобільного телефону. На його прохання припинити відеофіксацію, потерпілий продовжував відеозйомку, а тому він, маючи намір вибити з рук останнього мобільний телефон, наніс удар ногою, який прийшовся по руці потерпілого ОСОБА_6 . Умислу нанести тілесні ушкодження потерпілому у нього не було, він мав умисел нанести удар по мобільному телефону, щоб вибити його з рук потерпілого. Він наніс удар по мобільному телефону і одночасно ударив потерпілого по руці.

Винуватість ОСОБА_4 в умисному заподіянні потерпілому легкого тілесного ушкодження підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

З показань у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_6 вбачається, що він 20 березня 2026 року перебував по вул. Ковельській у м. Камені-Каширському, поблизу приміщення «Нової пошти», та був вимушений здійснювати за допомогою мобільного телефону відеофіксацію факту вчинення, на його думку, злочину, відеозапис стосувався сина обвинуваченого. Під час цих подій ні з того, ні з сього до нього підбіг обвинувачений ОСОБА_4 та вдарив його ногою у ліву руку. На місці події були присутні поліцейські, які у подальшому не дали можливості обвинуваченому зробити те, що останній хотів. Телефон він тримав у правій руці, здійснював відеофіксацію факту скоєння злочину, однак ОСОБА_4 це не сподобалося, оскільки на місці вчинення злочину був син останнього, а тому обвинувачений підбіг та вдарив його у ліву руку. У подальшому він звернувся за медичною допомогою, адже відчував нестерпний фізичний біль. Обвинувачений у вчиненому не розкаюється, вибачення у нього не просив.

Згідно з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 20 березня 2026 року, потерпілий ОСОБА_6 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, заявив до поліції про те, що 20 березня 2026 року близько 17 год 30 хв перебуваючи в АДРЕСА_2 до нього ( ОСОБА_6 ) підійшла невідома особа та нанесла тілесні ушкодження, а саме вдарила ногою йому по лівій руці.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 33 від 24 березня 2026 року, у потерпілого ОСОБА_6 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці лівого передпліччя. Дані тілесні ушкодження утворилися внаслідок травмуючої дії тупого предмету (предметів) з обмеженою травмуючою поверхнею, за механізмом удар можливо при обставинах, вказаних у постанові, мінімальною кількістю контактів не менше одного терміном утворення відповідає вказаним у наданій медичній документації. Судово-медичних даних, що вищевказані ушкодження утворилися при падінні з висоти власного зросту не має. Тілесні ушкодження у ОСОБА_6 у вигляді синця в ділянці лівого передпліччя по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (п. 2.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995).

З відеозапису на DVD-R диску та протоколу огляду речей від 31 березня 2026 року вбачається, що ОСОБА_4 , висловлюючи невдоволення відеозйомкою, замахується правою ногою у сторону особи, яка здійснювала відеозапис.

Аналізуючи вищенаведені докази в їх сукупності, які в цілому узгоджуються між собою, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 в умисному спричиненні потерпілому ОСОБА_6 легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, доведена.

Твердження обвинуваченого про те, що він, замахнувшись ногою у сторону потерпілого, мав намір вибити мобільний телефон з руки останнього, а не заподіяти тілесне ушкодження, не спростовує його винуватості у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Як вбачається з вищезазначеного відеозапису, здійснюючи замах ногою у сторону потерпілого, обвинувачений був в агресивному, збудженому стані, та його агресивні дії були припинені іншою особою.

Застосування обвинуваченим за вказаних обставин фізичної сили, що виразилось у замаху ногою у сторону потерпілого, свідчить про те, що він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій та свідомо припускав можливість заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого (непрямий умисел). Оскільки внаслідок таких дій обвинуваченого потерпілий отримав легке тілесне ушкодження, тому дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України (кримінальна відповідальність настає за наслідками, які фактично настали).

Агресивна поведінка, збуджений стан обвинуваченого і той факт, що удар довелося зупиняти третій особі, свідчать про спрямованість дій обвинуваченого на застосування фізичного насильства.

Призначаючи покарання, суд враховує, що вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення відноситься до категорії кримінальних проступків, однак воно є умисним, посягає на життя та здоров`я людини, які є найвищою соціальною цінністю.

Суд враховує також особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, працює, на час скоєння кримінального правопорушення був працівником правоохоронного органу, за місцем роботи характеризується позитивно, частково визнав свою вину у скоєнні кримінального правопорушення.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відсутні.

Щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею кримінального правопорушення, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Під час судового розгляду жодної з таких ознак щирого каяття з боку обвинуваченого не встановлено. Обвинувачений вищезазначеної подібної поведінки у судовому засіданні не демонстрував.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Таким чином, враховуючи характер кримінального правопорушення, яке відносить до кримінальних проступків, вищенаведені дані про особу обвинуваченого і фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, скоєння його у присутності інших осіб, та спосіб і механізм нанесення тілесного ушкодження, а саме ногою, і те, що був нанесений один удар, суд дійшов висновку, що достатнім та необхідним є призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу у максимальному розмірі, визначеному санкцією частини статті закону, за яким він притягується до кримінальної відповідальності, а саме у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Згідно зі ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Потерпілий ОСОБА_6 пред`явив до обвинуваченого ОСОБА_4 цивільний позов, у якому просить стягнути з останнього 60 000 грн в рахунок відшкодування завданої вчиненням кримінального правопорушення моральної шкоди.

Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Враховуючи, що винними діями обвинуваченого ОСОБА_4 була завдана шкода здоров`ю потерпілого, у зв`язку з чим останній пережив фізичну біль та змушений був звернутися до лікарів, та як наслідок був порушений звичний спосіб його життя, виникли обмеження у повсякденних звичках через біль у руці, та йому були заподіяні моральні та душевні страждання, суд дійшов висновку, що він має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд враховує характер і спосіб завданих потерпілому тілесних ушкоджень, що за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, фактичні обставини кримінального провадження, заподіяння одного удару ногою у руку потерпілого, характер та обсяг болю, душевних страждань, переживань та приниження, яких потерпілий ОСОБА_6 , у тому числі як депутат сільської ради, зазнав у зв`язку з умисними протиправними діями обвинуваченого, який на час скоєння кримінального правопорушення був працівником правоохоронного органу, а також пов`язані з вчиненням кримінального правопорушення вимушені зміни у життєвих стосунках потерпілого і порушення способу життя останнього у зв`язку, зокрема, з розслідуванням кримінального провадження, з`явлення для проведення слідчих дій, необхідністю проходження судово-медичної експертизи, лікування, а також час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь вини обвинуваченого, та виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості та добросовісності, вважає необхідним стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого моральну шкоду у розмірі 15 000 грн.

Підстав для стягнення моральної шкоди у більшому розмірі з урахуванням вищезазначених обставин суд не вбачає.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження судових витрат, які потерпілий поніс за надання правової (правничої) допомоги адвокатом ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, у тому числі пов`язаної з цивільним позовом, потерпілим (цивільним позивачем) та його представництво надані, зокрема, розрахунок вартості надання правничої допомоги потерпілому, договір про надання правничої допомоги та додаток до договору.

Беручи до уваги обсяг наданої адвокатом ОСОБА_7 правничої допомоги у кримінальному провадженні, зміст та обсяг підготовленого ним цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, затрачений час на участь адвоката у судових засіданнях, критерії реальності адвокатських витрат та розумності, складність справи, значення її для потерпілого і те, що цивільний позов задоволено частково, суд дійшов висновку, що з обвинуваченого (цивільного відповідача) на користь потерпілого (цивільного позивача) належить стягнути судові витрати у розмірі 20 000 грн.

Речові докази – оптичний диск з відеозаписом належить залишити у матеріалах кримінального провадження.

Підстав для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження немає.

Керуючись ст. ст. 118, 124, 125, 126, 128, 368, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

У решті позову ОСОБА_6 відмовити.

Речовий доказ - оптичний диск з відеозаписом залишити у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Камінь-Каширський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Головуючий: ОСОБА_1