Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №155/1025/26 — Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/1025/26

Провадження №3/155/466/26

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.09.2026 м. Горохів

Суддя Горохівського районного суду Волинської області Санакоєв Д.Т., розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №429425, 16 червня 2026 року о 17 годині 45 хвилин ОСОБА_1 в с. Мерва, вул. Молодіжна, буд. 48 вчинив злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника поліції, чим вчинив правопорушення передбачене ст.185 КУпАП.

ОСОБА_1 в судові засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходили, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомленим про що в матеріалах справи наявні відповідні докази.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

ОСОБА_1 достовірно знаючи про наявність судового провадження відносно нього, про що у матеріалах справи наявні відповідні докази, в судові засідання не з`являвся і не вжив жодних заходів для належної реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають значення для розгляду справи, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ст.185 КУпАП передбачає відповідальність за дії, які полягають у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов`язків або відмова виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок ( рішення Конституційного Суду України від 11.10.2011 в справі 1-28/2011, п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 26 червня 1992 року «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).

Безпосереднім об`єктом даного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки.

Таким чином, особливість застосування ст.185 КУпАП полягає в тому, що вимога поліцейського, яку злісно не виконує правопорушник, спрямована на забезпечення громадського порядку і суспільної безпеки.

На таку особливість застосування ст.185 КУпАП вказав Верховний Суд України в узагальненні «Практика розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління (статті 185-2 КпАП)» де зазначив, що вимоги працівника поліції та його розпорядження це акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, що має бути законодавчо обґрунтованим та спрямованим на охорону громадського порядку та суспільної безпеки.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП та не може бути перекладено на суд.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.185 КУпАП, органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №429425 від 16.06.2026 року, рапорт №2961 від 16.06.2026 року, протокол про адміністративне затримання серії АЗ №013326 від 16.06.2026 року, рапорти працівників поліції та письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Однак, жоден із вищевказаних доказів не підтверджує наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не є достатнім доказом вчинення вказаного правопорушення. Окрім того, протокол серії ВАД №429425 від 16.06.2026 року не містить відомостей про те, які саме дії вчиняв ОСОБА_1 та які вимоги працівників поліції не виконував.

Матеріали справи не містить належних та допустимих доказів що є достатніми для встановлення доведеності вчинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, які зазначені у фабулі протоколу.

Жодних інших доказів на підтвердження вини особи в інкримінованому йому правопорушенні, а також доказів попередження про його затримання за невиконання чітко висловлених законних вимог, суду не надано.

У відповідності до вимог статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та свідків.

Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, оскільки органом, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення, не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів чітко висловлених, законодавчо обґрунтованих підтверджених вимог, які на думку працівників поліції не виконав порушник, а тому вина останнього не доведена поза розумним сумнівом.

На переконання суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.

Пунктом 1 статті 247 КУпАП, визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Склад правопорушення це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Склад правопорушення містить в собі: об`єкт; об`єктивну сторону; суб`єкт; суб`єктивну сторону. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Відтак, у відповідності до ст.62 Конституції України, п.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, в зв`язку з відсутністю складу в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.

Керуючись статтями 247, 256, 283, 284 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області Д.Т.Санакоєв