Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №515/874/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/874/26

Провадження № 2/515/1482/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Олійника К. І.,

за участю: секретаря судового засідання Чумаченко Д. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 282063 від 03.05.2025 у розмірі 6217,00 грн, а також понесені судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 03.05.2025 р. між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 282063, про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 4000 грн., шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , строком на 90 днів, зі стандартною процентною ставкою 0,72% в день.

19.12.2025 р. між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» укладено Договір факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 р., відповідно до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, визначених в реєстрі боржників, зокрема й до ОСОБА_1 .

Станом на 20.02.2026 р. відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» за кредитним договором в розмірі 6 217,60 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 2 217,60 грн заборгованість за відсотками.

У зв`язку з викладеним, ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за кредитним договором № 282063 від 03.05.2025 р. у розмірі 6 217,60 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту та 2 217,60 грн заборгованість за відсотками, а також стягнути позивача понесені судові витрати.

Рух справи

20 травня 2026 року у порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Олійнику К. І.

16 червня 2026 року ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам роз`яснено їх процесуальні права, зокрема право подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також те, що за відсутності клопотань будь-якої зі сторін справа буде розглянута в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Роз`яснено, що відповідач має право надіслати відзив на позовну заяву, позивач - має право підготувати відповідь на відзиви, виклавши письмово свої міркування, аргументи та надати відповідні докази, та направити відповідачу та суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи, а відповідач має право підготувати заперечення на відповідь на відзив, та направити позивачу й суду з підтвердженням такого направлення учасникам справи.

Роз`яснено учасникам справи, що подання заяв по суті справи (позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву) є їхнім правом.

Аргументи, доводи, клопотання учасників справи

ТОВ «ФК «Венера Фінанс» просило провести розгляд справи за відсутності представника банку, зазначивши, що підтримує позовні вимоги та не заперечує відносно заочного розгляду справи.

У липні 2026 року до суду повернулась поштова кореспонденція, яка направлялась судом ОСОБА_1 (копія ухвали Татарбунарського районного суду Одеської області від 16 червня 2026 року).

Поштова кореспонденція, яка направлялась на адресу відповідача, повернута до суду із відміткою поштової служби «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Повернення поштової кореспонденції з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», є належним повідомленням учасника справи (постанова Верховного Суду від 13 травня 2024 року у справі № 755/4829/23).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постанови Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19 та від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки (постанова Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18).

Суд виконав обов`язок щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце слухання справи та приймаючи до уваги практику Верховного Суду, щодо питання оповіщення учасника справи про розгляд справи, вважає, що відповідач у цій справі є таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

03.05.2025 р. між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 282063. Договір укладено в електронній формі та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором «3387108169», що також підтверджується довідкою ТОВ «Клай Інвест» про підтвердження підписання ОСОБА_1 договору № 282063 від 03.05.2025 р. із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с.12,15-19 зворот).

Відповідно до умов договору товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1). Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 31.07.2025 року (п. 1.2). За користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8% річних від суми кредиту в розрахунку 0,72% на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 14 днів (п. 1.3.). За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту; послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим договором (п. 1.4.). Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (п. 1.5).

Також, 03.05.2025 р. ОСОБА_1 підписано, за допомогою одноразового ідентифікатора «KL2519», Додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 282063 від 03.05.2025 р., Графік розрахунків та загальної вартості кредиту, відповідно до якого сума кредиту становить 4 000 грн, відсотки 2 592 грн, термін кредитування 90 днів, загальна вартість кредиту 7592 грн (а.с. 20).

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору.

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів позивачем долучено підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, згідно з яким 03.05.2025 на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітент платіжної картки PRIVAT BANK, було успішно перераховано 4000 грн із призначенням платежу: видача кредиту № 282063 (а.с. 26).

Всупереч умов договору, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим, виникла заборгованість.

Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором № 282063, ОСОБА_1 станом на 20.02.2026 р. має заборгованість у розмірі 6 217,60 грн, з яких: 4 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 2 217,60 грн заборгованість по процентах (а.с.10).

19.12.2025 р. між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» було укладено Договір факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 р., відповідно до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, визначених в реєстрі боржників (а.с. 21).

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 про відступлення прав вимоги, укладеного 19.12.2025 р. до ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 6217,60 грн. (а.с. 11).

17.03.2026 р. ТОВ «ФК «Венера Фінанс» на адресу ОСОБА_1 було направлено вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором № 282063 від 03.05.2025 р. (а.с. 9).

Мотивувальна частина

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зав`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За загальним правилом (частина 1 статті 12 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши доводи позовної заяви, а також дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

У відповідності до статті 6 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина перша, друга статті 640 ЦК України).

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису усіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правових висновків, викладених у Постанові Верховного Суду від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідач, підписавши кредитний договір, який відповідає положенням Закону України «Про електронну комерцію», не лише погодив його умови, але й скористався кредитом.

Факт отримання кредиту на наявності кредитної заборгованості позичальником не спростовано.

Надані позивачем докази свідчать, що ОСОБА_1 ознайомлена з умовами кредитування й прийняла їх.

Нормами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

У відповідності до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач, відповідно до умов договору відступлення права вимоги, є правонаступником ТОВ «Клай Інвест» за кредитним договором № 282063, а тому має право вимоги до відповідача.

За встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 6 217,60 грн за договором № 282063 з яких: 4 000,00 грн - сума наданого кредиту, 2 217,60 грн - заборгованість за процентами (яка нарахована у межах строку кредитування) підлягають до задоволення.

Висновки за результатами розгляду справи

Враховуючи, що боржник, отримавши кошти у кредит, не виконував належним чином взяті за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості, та приймаючи до уваги те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, боржник має нести цивільно-правову відповідальність за не виконання чи неналежне виконання зобов`язання.

Наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення сторонами договору про надання банківських послуг, укладення правочинів щодо переуступки права вимоги, та факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми кредитної заборгованості.

Розподіл судових витрат

Виходячи із положень статей 133, 141 ЦПК України суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини перша статті 141 ЦПК України).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Коллект Центр», то з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 2 662,40 грн судового збору за подання позовної заяви до суду.

Разом з цим, позивач просив відшкодувати витрати на правничу допомогу.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Нормами ч. 3 цієї статті Кодексу передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача було надано договору про надання правової допомоги № 09/04/2026 від 09.04.2026 р.; акту про отримання правової допомоги від 23.06.2026 р., платіжну інструкцію № 3549 від 23.06.2026 р. на суму 15500 грн, рахунку № 23.06.2026-17 від 23.06.2026 р., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8096/10 від 18.07.2019 р. (а.с. 13,29).

З наданих документів, судом встановлено, позивачу надана професійна правнича допомога вартість якої оцінена в 15500 грн.

Оцінка судом вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт (постанова Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22).

Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.

Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Враховуючи на відсутність клопотання відповідача щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, а суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи, то заявлена сума на відшкодування правничої допомоги підлягає до стягнення у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 509, 526, 530, 611, 612, 625, 629, 639,1054ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» заборгованість за договорами № 282063 від 03 травня 2025 року у розмірі 6 217,60 грн (шість тисяч двісті сімнадцять гривень 60 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» судовий збір у розмірі 2 662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс» 15 500,00 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот гривень 00 коп) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ: 43561872, місцезнаходження: 03115, м. Київ вул.Львівська, 23, офіс 703;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя К. І. Олійник