Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №608/2384/26 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2026 р. Справа № 608/2384/26

Номер провадження2/608/1343/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Яковець Н. В.

за участі секретаря Олійник О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2026 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 18.03.2023 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 232452, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до Закону України «Про електрону комерцію» Електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору. Згідно умов кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. Відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 3 000 гривень.

19.04.2024 року між ТОВ «Клай Інвест» (Первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 568/ФК-24, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 232452 від 18.03.2023 року. Згідно договору факторингу сума боргу відповідача ОСОБА_1 перед новим кредитором становить 10 350 гривень, з яких: 3 000 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 7 350 гривень – заборгованість за відсотками. Позивач просить стягнути на його користь заборгованість за кредитним договором у вищевказаному розмірі та судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 гривень.

Ухвалою від 25 серпня 2026 року позовну заяву суд прийняв до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження у справі з проведенням судового засідання з повідомленням (без виклику) сторін.

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» просив розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні за його відсутності, позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву не подав, клопотання про відкладення розгляду справи від нього не надходили, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 березня 2023 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 232452 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно умов кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 3 000,00 грн.; дата надання кредиту: 18.03.2023 року; строк кредиту 14 день до 31.03.2023; валюта кредиту: UAH; відсоткова ставка 5 % (процентів) на добу.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу ОСОБА_1 у власність грошові кошти в розмірі 3 000 гривень шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 .

19.04.2024 року між ТОВ «Клай Інвест» (Первісний кредитор) та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 568/ФК-24, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до акта приймання-передачі реєстру прав вимоги від «19» квітня 2024 року до договору факторингу № 568/ФК-24, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, перерахованих в ст. 11 ЦК України, зокрема на підставі договорів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Ст.ст. 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства і в установлений строк відповідно до умов договору.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином зобов`язання щодо повернення заборгованості за кредитним договором не виконав ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором ТОВ «Діджи Фінанс».

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 232452 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 18 квітня 2024 року становить 10 350 гривень, зокрема: 3000 гривень – заборгованість за тілом кредиту; 7 350 гривень – заборгованість за відсотками.

Крім того, із указаного розрахунку видно, що 03.04.2023 відповідачем сплачено 2 550 гривень на погашення заборгованості за процентами.

Окрім того, із змісту наявних у справі розрахунків вбачається, що відсотки за користування кредитом нараховувалися позичальником за період з 18.03.2023 року (дата укладення кредитного договору) по 22.05.2023.

Перевіряючи обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за кредитним договором по відсотках, суд вважає, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснено поза межами узгодженого між сторонами строку кредитування.

Відтак, нарахування відсотків за користування кредитом в зазначений період є неправомірним.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведене спонукає до висновку, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит строком на 14 днів від дати отримання кредиту, тобто до 31.03.2023.

Сторони погодили, що клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного у Графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту (п. 4.3.3. Договору).

Згідно п. 4.3.7 Договору Клієнт має право подовжити (пролонгувати) строк повернення кредиту на 10 днів. Для цього він зобов`язаний у повному обсязі сплатити нараховані на дату пролонгації проценти за користування кредитом. Продовження (пролонгація) строку погашення заборгованості за Договором (строку виконання грошового зобов`язання/строку кредитування/строку дії договору здійснюється без змін умов попередньо укладеного Договору.

Хоча відповідачем і здійснено 03.04.2023 платіж на погашення суми процентів в розмірі 2 550 гривень, проте пізніше останнього дня терміну повернення кредиту (31.03.2023), тому у суду немає підстав вважати, що строк кредитування було продовжено (пролонговано).

Окрім того, суд звертає увагу, що позивач нарахував відсотки після спливу цього строку, посилаючись на умови договору щодо продовження строку користування кредитом.

Однак, суд виходить з того, що невиконання позичальником зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту саме по собі не може розглядатися як відкладальна обставина у розумінні ч. 1 ст. 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до зміни погоджених сторонами істотних умов договору строку кредитування та розміру процентної ставки.

Фактично застосування положень договору про так звану автопролонгацію призводить до нарахування процентів за іншою, значно більшою ставкою та за інший строк користування кредитом, ніж передбачено первісними умовами договору та графіком платежів, що за своєю правовою природою є наслідком порушення позичальником зобов`язання і фактично набуває характеру штрафних санкцій, а не плати за правомірне користування кредитом. За таких обставин підстави для нарахування відсотків після спливу погодженого сторонами строку кредитування відсутні.

Враховуючи умови договору, розмір відсотків за користування кредитними коштами за період з 18.03.2023 року по 31.03.2023 року - в межах строку кредитування 14 днів, який визначено позивачем в розрахунку заборгованості та у графіку платежів у розмірі 2 100 грн є обґрунтованим.

З урахуванням того, що умовами кредитного договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом виключно в межах строку кредитування 14 днів, а їх подальше нарахування після спливу цього строку є безпідставним, суд визначає, що належний розмір заборгованості складається з тіла кредиту та процентів за вказаний період та становить – 5 100 грн, яка складається з: 3 000 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 2 100 грн. - заборгованість по відсотках.

Водночас встановлено, що відповідачем фактично сплачено грошові кошти у сумі 2 550 гривень, у зв`язку з чим внесений платіж покриває проценти, нараховані в межах строку кредитування та частково заборгованість за тілом кредиту в сумі 450 гривень.

За таких обставин обставин, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в сумі 3 000 – 450 = 2 550 гривень, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 20 травня 2020 року у справі № 154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі № 712/1720/19.

На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано договір 42649746/02 про надання правової допомоги від 01.06.2026 року, укладений ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП ОСОБА_2 , додаткову угоду № 232452 до договору 42649746/02 про надання правової допомоги від 01.06.2026, детальний опис щодо надання правничої допомоги, згідно яких вартість наданих послуг становить 6 000 гривень.

За положеннями ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги судом задоволено частково, що становить 24,64 % (2 550 х 100 : 10 350), а тому з відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір в сумі 656,02 гривень (2 662,40 х 24,64 : 100) та понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 478,40 гривень (6 000 х 24,64 : 100).

На підставі ст.ст. 512, 514, 526, 530, 549, 610, 625, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 137, 141, 247 ч. 2, 259, 263, 265, 268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, вул. Симона Петлюри, 21/1 м. Бровари Київської області, індекс 07406, банківські реквізити: НОМЕР_4 в АТ «ПУМБ», МФО 334851) суму заборгованості за кредитним договором № 232452 від 18.03.2023 в розмірі 2 550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень, що становить заборгованість за тілом кредиту, а також 656 (шістсот п`ятдесят шість) гривень 02 копійки сплаченого судового збору та 1 478 (одна тисяча чотириста сімдесят вісім) гривень 40 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду через Чортківський районний суд протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: /підпис/

Згідно з оригіналом

Рішення набрало законної сили «___» ________________ 2026 року.

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/2384/26, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. В. Яковець