Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №606/775/26 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/775/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Марціцка І.Б.

за участю секретаря судового засідання Пазірович Д.В.

в присутності представника відповідача адвоката – Кобринчук О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Теребовля в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 8633393 у розмірі 39953,67 грн.

Позовна заява обґрунтовани тим, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 14.04.2025 уклали кредитний договір № 8633393, згідно з яким, Позичальнику надано кредит у розмірі 18000 грн, строком на 360 дні. Кредитором було надано вказану суму Позичальнику.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим, станом на дату позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 39953,67 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 17171,79 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить – 14681,88 грн., та неустойка в розмірі 8100 грн.

26.01.2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір факторингу № 26/01/26.

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги, Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Кредитним договором № 8633393 від 14.05.2025, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем.

Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою судді від 12.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав письмову заяву ,в якій просив розглядати справу в його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Інтереси відповідача представляла адвокат Кобринчук О.М.

Представник відповідача, через підсистему «Електронний суд» надіслала відзив на позовну заяву, в якому вказала, що ОСОБА_1 уклав кредитний договір в електронному вигляді на підставі складеної на інтернет сайті анкети-заяви на кредит від 14.04.2025. Акцепт договору підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором із використанням номеру телефону відповідача, на який відправлено одноразовий ідентифікатор. Повернення коштів за кредитним договором відбувалося із використанням особистого кабінету, який був зареєстрований відповідачем при отриманні кредитних коштів. Відповідач повернув значну суму коштів. В електронному кабінеті збереглася вся історія платежів. Відповідач сплатив 26824,83 грн. Тобто здійснено переплату по тілу кредиту. Ця ситуація склалася через те, що відповідач не завжди мав можливість перевірити суму заборгованості. Таким чином, у ОСОБА_1 відсутня заборгованість по кредитному договору.

Також представник позивача звертала увагу, що відповідно до п.15 ч.14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які буди призвані на військову службу за призовом під час мобілізації штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Представник відповідача вказувала, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, відповідно до записів у військовому квитку відповідач 18.02.2025 був зарахований у ЗСУ, а відповідно до наказу від 27.03.2026 звільнений з військової служби. Відтак, на дату укладення договору відповідач був військовослужбовцем, а тому проценти та неустойка не мали нараховуватися і позов в цій частині не підлягає до задоволення.

Представник відповідача надіслав відповідь на відзив, у якій вказав, що підписуючи договір сторони узгодили його умови, зокрема розмір кредиту, строк, проценти за користування кредитом. Відповідач не висловив жодних заперечень при підписанні договору щодо розміру процентів та порядку їх сплати, а тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов договору є правомірним. Щодо статусу військовослужбовця, то такі позичальники мають надати документи, що підтверджують їх призов під час мобілізації та проходження військової служби. Відповідач на час укладення кредитного договору жодних документів, які б підтверджували його право на пільги первісному кредитору не надавав, а тому представник відповідача просив задоволити позовні вимоги в повному обсязі, на підставі поданих доказів.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

14.04.2025 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» був укладений Договір кредитної лінії (Надійний) № 8633393, згідно з умовами якого відповідач отримав 18000 грн. кредиту, на строк 360 днів. Відповідно до п.2.2.8 Договору комісія за надання кредиту складає 17,25 % від суми кредиту та становить 3105,00 грн. Процентна ставка в день 0,95 %, орієнтовна вартість кредиту 82665,00 грн.

Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного

підпису одноразовим ідентифікатором 615623. Також відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до ддовідки від 14.04.2026, яка видана ТОВ «Фінансова компанія «ФІНЕКСПРЕС» згідно з платіжною інструкцією від 14.04.2025 на карту емітовану на ім`я ОСОБА_2 НОМЕР_1 ТОВ «1 Безпечне агенстов необхідних кредитів» перпарахувало 18000 грн.

26.01.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений Договір факторингу № 26/01/26.

Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги, Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб визначених в реєстрі боржників включно з правом вимоги і за Договіром кредитної лінії (Надійний) № 8633393, що укладений між Кредитодавцем та Відповідачем.

Сторони визнають факт укладення договору та отримання кредиту в розмірі 18 000 грн., проте відповідач не погоджується із розрахунком заборгованості, яку просить стягнути позивач.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитом станом на 26.01.2026 заборгованість відповідача становить 39953,67 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 17171,79 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить – 14681,88 грн., прострочена заборгованість за неустойкою 8100 грн.

Відповідачем сплачено на виконання зобов`язань по договору 26824,83грн. вказана сума не оспорюється сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивач набув права вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором, за якими у відповідача наявна заборгованість.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з правилами абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач отримав кредит в розмірі 18000 грн., та здійснив оплату на виконання зобов`язань за кредитним договором в розмірі 26824,83грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення неустойки в розмірі 8100 грн.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ було внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та виключено пункт 6-1, що передбачав звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, а саме: від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором у разі такого прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк з дня його припинення або скасування.

Однак, на час розгляду справи положення Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є чинними.

Відповідно до ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України; основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України; актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово постановлювала, що якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи Цивільного кодексу України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Отже, неустойка у розмірі 8100 грн. не підлягає стягненню.

Щодо заборговановсті за кредитним договором.

Нормою частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

Національний Банк України у листі від 02.09.2014 № 18-112/48620 роз`яснив, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі № 502/1438/18.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі № 642/548/21.

Судом встановлено, що кредитний договір було укладено 14.04.2025, відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти, на які позивачем здійснювалося нарахування процентів. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, проценти за користування коштами нараховувалися з 14.04.2025 по 26.01.2026.

Разом з тим, у ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з 18.02.2025 був призваний по мобілізації та 27.03.2026 звільнений із військової служби, що підтверджується копією військового квитка та копією наказу від 27.03.2026 № 86.

Таким чином, враховуючи встановлений судом факт призову відповідача на військову службу, нарахування позивачем процентів за користування грошовими коштами за період з 14.04.2025 по 26.01.2026 суперечить встановленим законом гарантіям, які поширюються на відповідача як на військовослужбовця.

За таких обставин суд доходить висновку, що проценти, нараховані позивачем за період з 14.04.2025 по 26.01.2026 не підлягають стягненню з відповідача.

Оскільки розмір кредиту становить 18000 грн., відповідач здійснив оплату на виконання зобов`язань за кредитним договором в розмірі 26824,83грн., то у відповідача відсутня заборгованість за Договором кредитної лінії (Надійний) № 8633393 від 14.04.2025, відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено 11 вересня 2026 року.

Головуючий суддя І.Б. Марціцка