Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №604/128/26 — Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/128/26

Провадження № 2/604/236/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянка В. М.

за участю секретаря Феньо О. В.

позивача ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2

представника відповідачки ОСОБА_3

представника третьої особи Процаніної Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Підволочиськ в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: орган опіки та піклування Підволочиської селищної ради Тернопільської області, про визначення способу участі у вихованні онука та у спілкуванні з ним,

у с т а н о в и в:

02 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Підволочиського районного суду Тернопільської області з вказаним позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що позивач є дідом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з моменту свого народження і до моменту розірвання шлюбу відповідачки з їхнім сином, яке відбулося у серпні 2022 року, проживав разом з ним, у його будинку, а тому між ним та онуком склалися дуже гарні стосунки, він весь свій вільний час проводив з онуком, брав активну участь у його розвитку та вихованні. Починаючи з серпня 2023 року відповідачка почала перешкоджати йому у спілкуванні з онуком, з яким він бачився тільки тоді, коли його брав на побачення їхній син. Після того, як 18.12.2025 їхнього сина мобілізували до лав ЗСУ, відповідачка заблокувала його та його дружину (бабусю онука), перешкоджаючи йому бачитись з онуком. У зв`язку з чим 08.01.2026 він звернувся до третьої особи із заявою про усуненню таких перешкод, на що орган опіки та піклування 19.01.2026 відреагував листом, в якому роз`яснив відповідачці його право на спілкування з онуком. Незважаючи на це, відповідачка продовжує чинити перешкоди йому у спілкуванні з онуком. Посилаючись на ст. ст. 257, 263 СК України просив суд визначити йому способи участі у вихованні онука та у спілкуванні з ним наступним чином:

-надавати можливість діду вільно спілкуватися з онуком ОСОБА_4 з 08.00 години до 20.00 години засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток «Viber»;

-встановити систематичні побачення три рази на тиждень у будь-який день діду з онуком, за адресою його місця проживання та з відвідуванням різних зон відпочинку, без присутності матері;

-встановити побачення щороку у дні народження діда з онуком у позашкільний час до 20.00 години, без присутності матері;

-встановити побачення діда з онуком щороку наступного дня після дня його народження у позашкільний час до 20.00 години, без присутності матері;

-щороку у період канікул надати діду додаткові дні побачень з онуком, із ночівлею за бажанням дитини, без присутності матері;

-надати можливість щороку у період канікул діду можливість спільного відпочинку, виїздити разом із онуком до місць оздоровлення, без присутності матері.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Підволочиського районного суду Тернопільської області від 02.02.2026 для розгляду даної справи визначено суддю Сіянко В.М.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06.02.2026 позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з недоліками.

11.02.2026 позивач подав позовну заяву з виправленими недоліками.

12.02.2026 ухвалою суду було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено дату підготовчого засідання.

17.03.2026 представником відповідачки надано відзив на позов, відповідно до якого він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що з серпня 2023 року відповідачка разом зі своїм сином проживає окремо від позивача, в будинку своїх батьків. Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16.07.2025 по справі № 604/1332/24 визначено місце проживання дитини – ОСОБА_4 06.06.2016 разом з відповідачкою. Починаючи з 2024 року позивач не заявляв до неї жодних вимог щодо спілкування з онуком, не виявляв наміру брати участь у його вихованні і лише після звернення до суду з даним позовом почав надсилати їй у месенджерах повідомлення щодо необхідності забезпечити можливість його спілкування з онуком. Жодного разу вона не перешкоджала позивачу у його праві на спілкування з онуком та участі в його вихованні і доказів цього позивач до позову не додав. Не містить встановлених фактів наявності перешкод у спілкуванні позивача з онуком і відповідь третьої особи, на яку посилається позивач у позові. Звернення позивача до неї про намір спілкування з онуком та проведення з ним певного часу носить спонтанний характер і як правило у той же день, коли у позивача виникло таке бажання, без врахування зайнятості та бажання дитини, відвідування ним додаткових занять чи гуртків (секцій). Відповідачка жодним чином не заперечує права позивача на спілкування з онуком, але таке спілкування має враховувати бажання самої дитини та його зайнятість у шкільному та позашкільному спілкуванні. Заявлені позивачем вимоги про визначення участі у спілкуванні та вихованні дитини є неконкретизованими та не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 07.04.2026 замінено неналежну третю особу (Службу у справах дітей Підволочиської селищної ради) на належну – орган опіки та піклування Підволочиської селищної ради.

30.06.2026 до суду надано висновок третьої особи, яка рекомендує суду визначити наступний порядок участі позивача у вихованні онука та спілкуванні з ним:

- побачення діда з онуком за місцем проживання ОСОБА_1 щотижня у п`ятницю: у шкільний період в позашкільний час до 20.00 години; у період канікул з 12.00 до 20.00 години, за згодою та бажанням дитини;

- щоденне спілкування ОСОБА_1 з дитиною у формі телефонного або інтернет спілкування (доступного для віку та розвитку дитини), враховуючи час навчання у школі, відвідування позашкільних занять, особистий режим дитини, за згодою та бажанням дитини.

Ухвалою від 23.07.2026 закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 13.08.2026 позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, з підстав, викладених у позові.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні позов не визнали, просили суд відмовити у задоволенні позову повністю через його безпідставність, необґрунтованість, неконкретизованість позовних вимог та ненадання доказів у підтвердження позову.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримала наданий до суду висновок, який враховує наявність рішення виконавчого комітету Підволочиської селищної ради від 10.12.2024, яким затверджено висновок органу опіки та піклування Підволочиської селищної ради про визначення способу участі батька дитини ОСОБА_5 у спілкуванні з ОСОБА_4 та визначення способу у його вихованні.

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, заслухавши думку дитини, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що позивач є дідом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що сторонами не заперечується і не потребує доведенню, відповідно до ст. 82 ЦПК України.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16.07.2025 по справі № 604/1332/24, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 24.11.2025 визначено місце проживання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з його матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Цим же рішенням суду встановлено, що ОСОБА_4 проживає разом зі своєю матір`ю за вказаною адресою з вересня місяця 2023 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилався на ту обставину, що відповідачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з онуком. Разом з тим, у резолютивній (прохальній) частині позову вимог щодо усунення таких перешкод чи зобов`язання відповідачки утримуватися від певних дій чи навпаки вчинити дії по усуненню таких перешкод, позов не містить.

Згідно ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до статей 77–80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.

Належність доказів – це якість доказу, що характеризує точність, правильність відображення обставин, що входять в предмет доказування. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Належними є ті докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Якщо докази не стосуються предмета доказування, – суд не бере їх до розгляду. У свою чергу, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ч. 13 постанови Пленуму ВС України N 5 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» роз`яснено, що докази, які збираються або подаються сторонами (показання свідків, письмові чи речові докази), повинні стосуватися суті спору (предмета та підстав позову). Суд не має приймати доказів, які не стосуються справи і предмета доказування; одержаних з порушенням порядку, встановленого законом, або доказів, якими не можуть бути підтверджені певні обставини справи.

Отже, предметом доказування є:

?обставини, які обґрунтовують вимоги позивача (підстава позову);

?обставини, які обґрунтовують заперечення відповідача (підстава заперечення);

?інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Правильне встановлення предмета доказування сприяє визначеності подальшого процесу доказування щодо виявлення, збору, дослідження та оцінки доказів, встановлення дійсних обставин справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

З урахуванням наведено, суд, при ухваленні рішення не бере до уваги та відкидає показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , свідчення яких стосувалися випадку чинення перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною, а також надані позивачем скріншоти з телефонів, оскільки показання даних свідків та скріншоти виходять за межі предмета доказування у даній справі, через незаявлення позивачем вимог п ро усунення перешкод у спілкуванні з онуком.

У постанові Об`єднаної палати КЦС по справі № 742/1716/23 від 25.03.2024 Верховний Суд виснував, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права та є окремим способом захисту порушеного права діда й баби на спілкування з онуками. Відмова у задоволенні позову про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (зокрема, внаслідок недоведеності перешкод чи з інших підстав), не є підставою для відмови судом у захисті й реалізації прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України - визначенні способів участі баби та діда у вихованні дитини, місця та часу їхнього спілкування.

У цій же постанові ОП КЦС Верховного суду, з урахуванням наведеної у цій постанові судової практики Верховного Суду щодо застосування положень статтей 159, 257, 263 СК України у спірних правовідносин та правових висновків, висловлених у цій постанові, відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13-ц (провадження № 61-37709св18), на яку посилається відповідачка у касаційній скарзі, про те, що обов`язковою передумовою (підставою) задоволення позову діда та/або баби про встановлення способу та порядку участі у вихованні онуків є наявність перешкод у спілкуванні з онуком, які чиняться іншими особами, з якими постійно проживає дитина.

Таким чином, відсутність вимоги позивача про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною (онуком) не є перешкодою у вирішенні судом вимоги про визначення способу спілкування з дитиною, встановлення способу та порядку участі у вихованні онука та спілкуванні з ним.

У судовому засіданні 13.08.2026 суд, за відсутності сторін у справі, визначив думку дитини ОСОБА_4 , яка досягла 10-річного віку, по суті спору, який заперечив наявність перешкод у спілкуванні з позивачем, заперечив, що матір налаштовує його проти діда чи баби, пояснив, що йому більш комфортно перебувати за місцем свого нинішнього проживання, аніж за місцем проживання позивача, жодної неприязні до позивача він не відчуває, інколи не брав трубку, коли йому телефонував позивач, бо був зайнятий власними справами.

Судом також встановлено, що рішенням виконавчого комітету Підволочиської селищної ради Тернопільської області від 10.12.2024 за № 329 затверджено висновок органу опіки та піклування Підволочиської селищної ради Тернопільської області, яким рекомендовано батьку дитині ОСОБА_5 здійснювати свою участь у вихованні сина ОСОБА_4 відповідно до наступного графіку спілкування:

-один день в тиждень, за домовленістю між батьками, з 15.00 до 17.00 години, за місцем проживання батька;

-першу та третю п`ятницю місяця, починаючи з 16.00 години п`ятниці до 20.00 неділі за місцем проживання батька;

-забезпечити безперешкодне щоденне спілкування батька з дитиною особисто, засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку.

На момент ухвалення рішення, зазначене вище рішення виконавчого комітету ніким із батьків дитини не оскаржувалося і, виходячи із пояснень представника третьої особи у судовому засіданні, було враховане при складанні висновку від 16.06.2026.

Рішенням виконавчого комітету Підволочиської селищної ради Тернопільської області від 16.06.2026 за № 175, на виконання ухвали суду по даній справі, суду надано висновок органу опіки та піклування Підволочиської селищної ради Тернопільської області, яким орган опіки та піклування рекомендує суду визначити наступний порядок участі позивача у вихованні онука та спілкуванні з ним:

- побачення діда з онуком за місцем проживання ОСОБА_1 щотижня у п`ятницю: у шкільний період в позашкільний час до 20.00 години; у період канікул з 12.00 до 20.00 години, за згодою та бажанням дитини;

- щоденне спілкування ОСОБА_1 з дитиною у формі телефонного або інтернет спілкування (доступного для віку та розвитку дитини), враховуючи час навчання у школі, відвідування позашкільних занять, особистий режим дитини, за згодою та бажанням дитини.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

У пункті 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

У відповідності до ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

За статтею 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 159СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Згідно з вимогами ч.ч. 4, 5ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини вимагає визначення найкращих інтересів дитини та передбачає, що зв`язки дитини з сім`єю повинні зберігатися,за винятком випадків, коли це може шкодити його здоров`ю та розвитку.

При ухваленні рішення, суд бере за основу вказаний вище висновок органу опіки та піклування Підволочиської селищної ради Тернопільської області від 16.06.2026, вважаючи його таким, що ґрунтується на балансі інтересів сторін, щодо участі у вихованні дитини та відповідає інтересам дитини.

При визначенні конкретного часу спілкування позивача із онуком ОСОБА_4 суд враховує вік та стать дитини, а також ту обставину, що онук тривалий час проживав разом із позивачем.

Зважаючи на вказане та враховуючи вік дитини, режим дитини, відвідування школи, час відпочинку та сну із дотриманням розумного балансу на участь діда та батьків у вихованні дитини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом встановлення наступного порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з онуком, зокрема:

-побачення діда з онуком за місцем проживання ОСОБА_1 щотижня у п`ятницю: у шкільний період в позашкільний час до 20.00 години; у період канікул з 12.00 до 20.00 години, за згодою та бажанням дитини;

-- щоденне спілкування ОСОБА_1 з дитиною у формі телефонного або інтернет спілкування (доступного для віку та розвитку дитини), враховуючи час навчання у школі, відвідування позашкільних занять, особистий режим дитини, за згодою та бажанням дитини.

При цьому позивач повинен враховувати особливості стану здоров`я дитини, дотримуватися рекомендацій лікаря, надавати дитині належний догляд, дотримуватися графіку розпорядку дня дитини, враховувати час навчання у школі, відвідування позашкільних занять, особистий режим дитини.

Вказаний графік може бути змінений у випадку хвороби дитини, що підтверджується медичними довідками, або у інших невідкладних випадках, за домовленістю сторін. У разі виникнення непорозумінь та спорів між сторонами у питаннях участі діда у вихованні онука, проведення зустрічей з ним, з також невиконання даного рішення, будь-хто зі сторін має право звернутися з позовом до суду для вирішення спірних питань.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення інших позовних вимог.

Обом сторонам, в першу чергу позивачу, які є рідними для дитини людьми, слід навчитися комунікувати між собою для налагодження їх відносин, щоб у майбутньому вони мали змогу вирішувати спільні питання, які виникатимуть та стосуватимуться виховання дитини. Тільки у разі досягнення спільного консенсусу всі подальші дії як діда, так і матері, здорові відносини між ними, будуть сприяти нормальному розвитку дитини, її ментальному здоров`ю, відповідатиме її якнайкращим інтересам.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13 81, 89, 141, 223, 263, 265, 354-355 ЦПК України, суд –

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом затвердження наступного графіку побачень та спілкування:

-побачення діда з онуком за місцем проживання ОСОБА_1 щотижня у п`ятницю: у шкільний період в позашкільний час до 20.00 години; у період канікул з 12.00 до 20.00 години, за згодою та бажанням дитини та за відсутності матері дитини;

-щоденне спілкування ОСОБА_1 з дитиною у формі телефонного або інтернет спілкування (доступного для віку та розвитку дитини), враховуючи час навчання у школі, відвідування позашкільних занять, особистий режим дитини, за згодою та бажанням дитини.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення проголошено 15 вересня 2026 року.

Суддя В. М. Сіянко